ВЛАДИКОВ Вадим Дмитрович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Біолог, іхтіолог.
З родини священика.
Народився 18 березня 1898 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний центр
однойменної області України).
Помер 14 січня 1986 р. в Канаді.
Закінчив Охтирський ліцей (1917), навчався на природничому відділенні Харківського
університету (1917-1918), закінчив Каpловський університет (1925).
Працював інспектором рибоохорони в Ужгороді, одночасно очолюючи Закарпатське товариство
акваріумістів (1919-1920), директором Етнографічного музею Словаччини (1925-1928), науковим
співробітником Паризького інституту Пастера (1928-1930), викладачем Монреальського і
Оттавського університетів, директором біологічної лабораторії при міністерстві рибного
господарства провінції Квебек (1943-1973).
Почесний радник Канадського музею природознавства.
Друкувався в газетах і журналах «Підкарпатська Русь», «Рибальський вісник».
Як іхтіолог дебютував книгою «Риби Підкарпатської Русі й методи їхнього лову» (1926).
Перу нашого земляка також належить доробок «Пpиpодоопис у школі» (1926).
Всього В. опублікував близько 300 робіт англійською, німецькою, французькою, російською,
чеською мовами.
Під час червоної революції став на бік білих. Воював в арміях А. Денікіна і П. Врангеля. Після
військової поразки емігрував: спочатку до Туреччини (1920), потім – Чехії (1921-1928), Франції
(1928-1930) і, нарешті, Канади (1930).
Серед друзів та близьких знайомих В. – П. Сушкін, В. Талієв ті ін.
***
СПІЛЬНИМИ ЗУСИЛЛЯМИ
, з професійного кредо В. Владикова
Лише спільними зусиллями можна оздоровити екологію.
ОЗДОРОВИМО РІДНИЙ КРАЙ, з книги В. Владикова «Риби Підкарпатської Русі й методи
їхнього лову»
На території Закарпаття діяв Мадярський (угорський) риболовецький закон 1888 р., за яким право
лову риби належало власникові берега. Охочі ловити рибу повинні були придбати у місцевих
властей спеціальний дозвіл (легітимацію) і завжди мати її при собі під час рибалки.
Була введена заборона на лов риби під час нересту, а також на використання браконьєрських
снастей.
Закон вводив спеціальні «місця охорони риби», де заборонялася будь-яка людська діяльність, навіть купання.
...У боротьбі цій, крім адміністративних органів, може принести дуже більшу користь школа й
вчитель.
СТАРТУВАВ У КАРПАТАХ, з дослідження А. Лугового і Л. Бородіної «Росіяни в житті
Карпатської Русі»
Населення Карпатської Русі, іменованої в минулому Угорською, пізніше – Підкарпатською, а
тепер Закарпаттям – у силу географічних і адміністративних причин перебувало в постійному
контакті із прикордонними народами: галичанами на сході, з поляками й словаками на півночі й
заході, з угорцями й румунами на півдні. А оскільки край входив до складу Австро-Угорської
імперії, то ці контакти поширювалися й на Чехію, Балкани, і, природно, саму Австрію. Кожна з
культур названих країн і народів внесла свій внесок в розвиток мови, вдачі, побуту русинів
Закарпаття.
Що стосується контактів з Росією, її культурою, то вони спочатку носили не геополітичний, а
скоріше історичний характер. Проте, ці контакти були тісними, і про них не слід забувати.
…В 1926 році в Ужгороді вийшла книга російського емігранта (так у тексті – авт.) Вадима
Дмитровича Владикова «Риби Підкарпатської Русі й методи їхнього лову». Автор присвятив свою
книгу «Карпаторуській молоді».
В. Д. Владикову в рік видання книги виповнилося всього 28 років. Проте, за науковим рівнем вона
стоїть дуже високо. В 1931 році робота перевидали французькою мовою й удостоїли в Парижеві
Золотої медалі.
До сьогоднішнього дня монографія В. Владикова залишається кращою науковою працею з риб
підкарпатського краю. Вона цікава не тільки іхтіологам, а й етнографам, філологам, тому що в ній
прекрасно описані місцеві (русинські, угорські) способи й знаряддя рибальства, перераховані
народні назви риб – по 6-10 назв в кожному виді.
Наприкінці 20-х років минулого століття В. Д. Владиков покинув Підкарпатську Русь, переїхав
спершу до Франції, потім – Канади, де став іхтіологом світового класу. Але свій науковий старт
почав у Карпатах.
ПОДАРУВАВ КОЛЕКЦІЮ, з кореспонденції «Зоологічний музей МДУ» на zmmu.msu.ru