БУЗЕСКУЛ Владислав Петрович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.
Історик античності.
З родини військового.
Народився 24 лютого (8 березня) 1858 р. в с. Попівці Ізюмського повіту Харківської губернії
Російської імперії (нині – Балакліївський район Харківської області України).
Помер 1 червня 1931 р. в м. Харкові СРСР (нині – адміністративний центр однойменної області
України). Похований на першому міському цвинтарі.
Закінчив 2-гу Харківську гімназію (1868-1876), історико-філологічний факультет Харківського
університету (1876-1880).
Працював приватним учителем (1880-1885), викладачем Харківських університету (1885-1921),
інституту народної освіти (1921-1924). Відмовився очолити кафедру в Московському університеті
(1911).
Академік академії наук СРСР (1922).
Академік академії наук УРСР (1925).
Голова Наукового товариства при Харківському інституті народної освіти (1921-1922).
Кавалер орденів св. Ганни 2-го ступеня, св. Станіслава 1-го ступеня, св. Станіслава 2-го ступеня,
св. Владимира 4-го ступеня
Лауреат премії ім. графа Д. Толстого (1903).
Друкувався в журналах «Вісник Європи», «Історичні етюди», «Голос минулого», «Deutsche
Literaturzeitung», «Журнал міністерства народної освіти», «Нотатки Харківського університету»,
«Російська думка».
Як вчений дебютував розвідкою «Перикл. Історико-критичний етюд» (1889).
Потім настала черга наступних доробків: «Огляд німецької літератури з історії середніх століть»
(1885), «Афінська політія Аристотеля як історичне джерело для історії державного ладу Афін до
кінця V століття (1895), «Генріх Зібель як історик-політик (1896) «, «Вступ в історію Греції. Огляд
джерел і нарис розробки грецької історії XIX і початку XX ст.» (1903), «Історія Афінської
демократії» (1909), «Історичні етюди» (1911), «Античність і сучасність» (1913), «Сучасна
Німеччина і німецька історична наука XIX сторіччя. До походження сучасної німецької ідеології»
(1915), «Якнайдавніша цивілізація в Європі» (1918), «Афінська демократія. Загальний нарис»
(1920), «Відкриття ХIХ і початку ХХ століття в області історії стародавнього світу. 1. Схід»
(1923), «Відкриття ХIХ і початку ХХ століття в області історії стародавнього світу. 2. Грецький
світ» (1924)
Сам вчений головною своєю працею вважав тритомник «Загальна історія і її представники в
Росії в ХIХ і на початку ХХ століття» (1929-1931).
Одним з перших серед істориків звернув увагу на роль німецької історичної науки у формуванні
реакційної ідеології, на ґрунті якої пізніше виріс німецький нацизм.
Наш земляк був серед тих професорів вищих учбових закладів Харкова, хто підписав «Звернення
до ученим Заходу», в якому йшлося про політику більшовиків, репресії (1919).
Зазнав більшовицького арешту, неодноразово допитувався (1920).
Серед друзів та близьких знайомих Б. – А. Мазон, Є. Редін, М. Петров, М. Ростовцев, С.
Шубінський, В. Надлер, Ф. Успенський, В. Бартольд, В. Іконников, Є. Тарле, Д. Багалей, Ф.
Батюшков, А. Кримський, М. Розанов, І. Крачковський, С. Жебелєв, І. Помяловський, Г. Шульц,
Ф. Зеленогорський, Ф. Зелінський та ін.
***
СВОБОДА – ПОНАД УСЕ,
з політичного кредо В. Бузескула
Попередити катастрофу можливо лише у тому випадку, коли російському народові будуть
гарантовані священні права всякої людини: недоторканність особи, свобода слова, друку, зібрань.
БЕЗГЛУЗДО РОЗСТРІЛЯНІ, з статті В. Бузескула «Пам’яті учня, професора-страдника»,
опублікованій в газеті «Нова Росія» в 1919 р.
З Орла повернулася частина харківських заручників, вивезених більшовиками. Проте професорів
Харківського університету, наших колег, немає серед них: говорять, вони загинули – розстріляні
або зарубані – в Орлі в ніч з 10 на 11 вересня. Насилу віриться цьому: навіщо така витончена,
безглузда жорстокість? За що страждали і загинули незлобивий Яків Андрійович Денисов,
рідкісний знавець грецької метрики, відірваний від своєї роботи з епосу, якою він так
захоплювався останніми роками? Микола Семенович Стелецький, професор богослов’я, мирний
служитель церкви, котрий стояв поза політикою і політичною боротьбою? Андрій Сергійович
В’язигін? Можливо, останньому мстили за його минулу політичну діяльність? Але вже декілька
років, як він з властивим йому запалом і завзяттям цілком віддавався науці і викладанню в
університеті і на Вищих жіночих курсах. За
