КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Агафонов Евгений [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

АГАФОНОВ Євген Андрійович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-американський.

Художник, критик.

З купецької родини.

Народився 29 січня (11 лютого) 1879 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний

центр однойменної області України).

Помер 12 червня 1955 р. в м. Ансонія (штат Коннектикут, США). Похований на місцевому

цвинтарі.

Закінчив Петербурзьку академію мистецтв (1899-1907).

Керував студією «Блакитна лілея» (1907-1912), перебував на фронтах першої світової війни (1914-

1918), керував майстернею малювання та живопису Пролеткульту (1919),

Друкувався в газеті «Нове російське слово», журналах «Меч», «Злий дух», «Театральний журнал»,

«Багнет».

Брав участь у виставках «Гурток місцевих художників Харкова» (1906), «Ланка» (1908),

«Блакитна лілея» (1909), Товариства незалежних художників (1929), галереї Френч (1931).

Персональні виставки відбулися в галереї Каз-Дельбо в Нью-Йорку (1931), Публічній бібліотеці

Дербі штату Коннектикут (1943).

Член «Бубнового валета» (1913).

Член «Художнього цеху» (1918-1919).

На початку 1920-х років емігрував до США.

Пензлю нашого земляка належать портрети О. Шмідта А. Алексєєва (1906), В. Коміссаржевської,

«Портрет пана Б.» і «Дівчата» (усі – 1908), «Різноколірне на зелені», а також низка пейзажів,

графічних творів.

Займався А. І станковим живописом, торговою рекламою.

Майже всі доробки А., які залишилися в Харкові і зберігалися в місцевому художньому музеї,

загинули під час Другої світової війни.

Серед друзів та близьких знайомих А. – М. Арцибашев, В. Рождественський, М. Волошин, Д.

Бурлюк, П. Кончаловський, І. Машков, О. Грот, П. Ковалевський, Ф. Рубо, В. Коміссаржевська, М.

Федоров та ін.


***

ДОВГО І НАПОЛЕГЛИВО, з життєвого кредо Є. Агафонова

Працювати довго і наполегливо.

КРАЩІ МОЛОДІ ТВОРЧІ СИЛИ, з замітки в журналі «Колоски» за вересень 1918 р.

Після чотирирічного перебування на війні знов повернувся до Харкова художник Євг. Андр.

Агафонов. З його ім’ям пов’язана одна з цікавих сторінок художнього життя міста. Свого часу

студія Агафонова «Блакитна лілея» об’єднувала кращі молоді творчі сили. У останні рази Є. А.

виступав на виставках: «Катеринославська Всеросійська» (величезне декоративне полотно

академічного періоду «Биндюжники» –золота медаль), «Ланка» і «Бубновий валет» (Москва).

В найближчі дні в кафе «Intime» (Сумська) відкривається постійна виставка картин за типом

закордонних. Беруть участь Є. Агафонов, В. Пічета й ін.


БАГАТО ЧОГО ЗАХОПЛИВОГО, зі спогадів Л. Камишникова

Агафонов – художник з декоративним розмахом, сміливий, не завжди стриманий, з витонченою

декоративною ж фантазією. Його портрети – лише панно. Його картини – цікаві плакати.

Помилки його малюнка кличуть до віддалення, до милування біля рампи, де все здається

пишнішим і чарівнішим, коли багато що прощається, тому що багато що захоплює.


ЩОСЬ ПРИМАРНО-СМАРАГДОВЕ, зі спогадів В. Милашевського

Потойбічні дівчата в гілках небачених дерев – щось сіро-лілове, примарно-смарагдове, ледь-ледь

відчутне і ледь вловиме – зовсім не як у Перова, де все можна схопити пальцями і навіть загнати

скалку чи забруднити об ваксу чобота. Тут все – мрія! Не то Борисов-Мусатов, не то Врубель, не

то англійські прерафаеліти.

Йо-й та й Агафонов!


РУХАЛИСЯ РІЗНИМИ ШЛЯХАМИ, з статті Є. Агафонова «Спогади про М. П. Арцибашева»

Михайло Петрович дуже любив Охтирку і щорічно приїжджав на літо додому; втім, обмовлюся –

саме місто він не любив, а тягнуло його до Охтирського монастиря, біля якого так широко

розливається Ворскла.

Хутір Доброславівка займав в житті Михайла Петровича значне місце: там написана більшість

його капітальних речей; тиша і безлюддя хутора сильно сприяли його роботі; сусідня, улюблена

дачниками, місцевість – Охтирський монастир – наповнювалася гамором; гориста місцевість,

хороше купання, монастирські готелі, пристосовані до спокійного життя, – все це привертало

багато публіки; «різноколірні панночки» і студенти зустрічалися всюди, – в затоках річки на

човнах, на зелених лужках, в лісі.

...Роботи його в Школі малювання були виконані сумлінно; вони скоріше були намальовані

фарбою, ніж написані; проте у нього був правильний погляд на студійну роботу: зовсім як Сезанн: