Святополк-Мирский Дмитрий (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:



СВЯТОПОЛК-МИРСЬКИЙ Дмитро Петрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Письменник, критик, літературознавець, філолог.

З дворянської родини. Батько, Святополк-Мирський П., – міністр внутрішніх справ Російської

імперії.

Народився 27 серпня (9 вересня) 1890 р. с. Гіївці Харківського повіту Харківської губернії

Російської імперії (нині –Люботинський район м. Харкова України).

Помер 6 червня 1939 р. в Північно-східному виправно-трудовому таборі на Колимі (нині – с. Атка

Хасинського району Магаданської області РФ). Точне місце поховання – не відоме.

Закінчив 1-у Петербурзьку гімназію, історико-філологічний факультет Петербурзького

університету (1914).

Служив в 4-му лейб-гвардійському стрілецькому полку (1911-1914), був викладачем

Королівського коледжу Лондонського університету і Школи славістичних досліджень (1922-1931).

Учасник Першої світової та російської Громадянської воєн.

Учасник Євразійського руху (1922).

Засновник журналу «Верстви» (1926-1928).

Друкувався в «Літературній газеті», журналах «Criterion», «Echange», «Літературна спадщина»,

«Червона новизна», «Літературний сучасник», «Зірка».

Як літератор дебютував збірником «Вірші. 1906-1910» (1911).

Потім настала черга книг англійською мовою «Сучасна російська література» (1926), «Історія

російської літератури» (1927).

Не сприйнявши більшовицького режиму, емігрував спочатку до Польщі (1920), Греції (1920) і, зрештою – Англії (1921-1932).

За сприяння М. Горького повернувся до Радянського Союзу (1932). Побачили світ есе

«Інтелліджентсіа» (1934), статті «З сучасної англійської літератури» (1933), «Про «Улісса»«

(1935), «Про деякі питання вивчення російської літератури XVIII ст.» (1933), «Задумка і

виконання» (1934), уривки з біографії О. Пушкіна (1937), «Антологія нової англійської поезії»

(1938). Остання розвідка отримала неабияку популярність, однак ім’я укладача було знято і

замінено ім’ям перекладача М. Гутнера («гутнерівська антологія»).

Перу С.-М. також належить глава «ГПУ, інженери, проект» у колективній книзі «Канал імені

Сталіна», присвяченій будівництву Біломорканалу силами ув’язнених (1934).

Заарештований за «підозрою в шпигунстві» і засуджений до 8 років виправно-трудових робіт

(1937).

Посмертно реабілітований.

Серед друзів та близьких знайомих С.-М. – М. Горький, В. Набоков, Т. Еліот, М. Гумільов, В.

Іванов, С. Ефрон, Л. Пумпянський, М. Цвєтаєва, М. Трубецькой, М. Гутнер, В. Жирмунський, М.

Кузьмін, Г. Ахматова, О. Мандельштам, П. Сувчинський, М. Недоброво та ін.


***

ПІЗНАЙ СЕБЕ

, життєве кредо Д. Святополка-Мирського

Пізнай себе.


***

КЛАСИКОМ ПОЕТ НЕ БУВ

, з статті Д. Святополка-Мирського «Проблеми Пушкіна»

«Пушкінознавство» не становить якоїсь особливої дисципліни зі своїми специфічними методами і

завданнями. Навіть термін «пушкінознавство» пора здати до архіву.

...Зі своїм історичним завданням Пушкін впорався блискуче, і це робить його першорядним

літературним діячем. Але з цього ще не випливає, що він був великим поетом і класиком.


***

ТРІУМФУЄ ДРІБНОТА

, з вірша Д. Святополка-Мирського «Мені шкода»

Мне жаль, что высота Престола

Нам не страшна и не свята,

Что нет Великого Могола,

Что торжествует мелкота;

Мне жаль, что нет Тимура Лянга,

Что Македонская фаланга

Не повторит великих дел,

Что раз достигнутый предел

Нас не влечет к другим победам,

Что в сей холодный, трезвый век

Смешон нам предков смелый бег,

Что нет вождей, подобных дедам,

Что предрассудков срублен лес,

Что нет преград и нет завес.


***

АВТОР ПОМИЛИВСЯ

, з редакційної ремарки до результатів обговорення статті Д. Святополка-

Мирського «Проблеми Пушкіна»

Редакція вважає, що питання, поставлені у статті Д. П. Мирського «Проблема Пушкіна», заслуговують серйозного обговорення, але основні принципові твердження статті глибоко

помилкові.

На жаль, відповідь Д. П. Мирського критикам, незважаючи на висловлені ним застереження, показує, що помилковість ця йому все ще не ясна. Зокрема, горезвісна теза про сервілізм і

лакейство, яка отримала загальну справедливу відсіч (і, всупереч припущенням Д. П. Мирського, витлумачена його критиками цілком правильно), є не лише «перебільшеною» і не просто

«невірною», а фактично помилковою характеристикою політичної поведінки Пушкіна.


***

КРАЩА З УСІХ

, з оцінки В. Набоковим книги Д. Святополка-Мирського «Історія російської

літератури»

Краща історія російської літератури будь-якою мовою, включаючи російську.


***

ПЕРЕКОНАНИЙ ДЕМОКРАТ

, з «Щоденника» К. Чуковського

Люб’язний він мені надзвичайно. Блискуча освіта, щирість, літературний талант, найбезглуздіша

борода, безглузда лисина, костюм хоч і англійський, проте неохайний, потертий, обвислий і

особлива манера слухати...

Грошей у нього небагато, він переконаний демократ, але – від високородних предків успадкував

гурманство. Розоряється на обжерливості. Кожен день у швейцара «Націонала» залишає внизу

свою вбогу шапинку і підбите собачим гавкотом пальто і прямує до розкішного ресторану, залишаючи там не менше сорока рублів (оскільки він не тільки їсть, а й п’є), і залишає 4 рублі

лакеєві і 1 рубель – швейцарові.


***

НА ШЛЯХУ ДО ПЛАХИ

, з статті О. Цвєткова «Червоний князь»

Найганебнішою дистанцією на ...шляху до плахи була участь в роботі над відомим літературним

колективним творінням, яке прославляло будівництво Біломорсько-Балтійського каналу.

Втім, поведінка Мирського бачиться мені куди простимішою, якщо згадати захоплений відгук

Беатріс Вебб, соратниці Бернарда Шоу, про великий інженерний подвиг ГПУ і про тріумф

людського відродження.


***

ПАРАЗИТ ТРЬОХ РЕЖИМІВ

, з розвідки М. Маггеріджа «Хроніка часу, розтраченого даремно»

Його завжди запрошували на московські прийоми показати присутнім іноземцям, що справжній

князь може залишатися цілим і неушкодженим за диктатури пролетаріату. Мирський завжди

приходив, думаю, що через безкоштовне шампанське. Він був великий любитель випити, а грошей

мав небагато.

...В громадянську війну він воював на боці білих, потім жив в еміграції в Парижі і вважався

людиною найреакційніших поглядів. Потім прибув до Лондона, де неминуче став професором і

отримав замовлення написати книгу про Леніна. В ході роботи над нею …став бачити в ньому

освіченого рятівника, а не злосливого виродка, як раніше. У результаті перестав бути князем і став

товаришем.

Коли я змалював кар’єру Мирського кореспонденту «Temps» Лучані, той кисло зауважив, що

Мирському вдався абсолютно незвичайний трюк: він примудрився бути паразитом за трьох

режимів – князем за царату, професором – за капіталізму і людиною пера – за комунізму.


***

ПІДОЗРІЛИЙ ТИП

, зі спогадів І. Тройського

Якось приїжджаю до Горького, Олексій Максимович виходить до їдальні. Стоїть пан середнього

зросту, з борідкою. Олексій Максимович каже: «Ясновельможний князь Святополк-Мирський».

Сіли за стіл. Горький горілки не пив, він пив віскі – один і той же сорт «Білий кінь». Стояла

пляшка віскі і пляшка коньяку.

Я кажу: «Князю, віскі п’єте?» Він каже: «П’ю». Випили. І що мене вразило? Чим більше він пив, тим ставав обережнішим. Це мене вразило і насторожило.

...Це тхнуло якимсь душком, – відчуваєш вплив розвідки – Інтеллідженс Сервіс.

Я висловив свої сумніви Ягоді і попросив його зайнятися Мирським – підозрілий тип!

Він каже: «Ти всіх підозрюєш!»

Я кажу: «Я раджу ґрунтовно зайнятися Мирським – дуже тхне Інтеллідженс Сервіс!»

Я сказав про це Сталінові. Виявляється, Сталін був у Горького, і там був Мирський. Сталін каже:

«Він на мене справив враження фальшивої людини. Дайте розпорядження Ягоді від мого імені, щоб він цим персонажем зайнявся».


***

ПОГАНА ПАМ’ЯТЬ

, з протоколу допиту Д. Святополка-Мирського від 22-23 червня 1937 р.

Запитання. Чи говорили Ви представникам Радянської влади про відомий Вам факт переговорів

П’ятакова з Сувчинським?

Відповідь. Я про це зовсім забув...

Запитання. Це не вірно. Ви цей факт добре пам’ятали. Якщо б Ви були чесною людиною, то під

час процесу над П’ятаковим про це повідомили б органи Радянської влади. Чому Ви цього не

зробили.

Відповідь. Навіть під час процесу я про це не згадав.

Запитання. У Вас що, погана пам’ять?

Відповідь. Так.

Запитання. Припиніть симуляцію. У Вас гарна пам’ять і Вам пропонується говорити правду.

Чому Ви …не повідомили відповідним органам Радянської влади про …факт переговорів

Сувчинського з П’ятаковим і зв’язку останнього з «євразійцями»?

Відповідь. Мені це в голову не прийшло, оскільки я це забув.

Запитання. Ви це приховували… Вам ще раз пропонується розповісти про Вашу роботу для

«Інтеллідженс-Сервіс».

Відповідь. Я роботою для «Інтеллідженс-Сервіс» не займався. ... Я ще раз заявляю, що ніякої

роботи для англійської розвідки в Радянському Союзі не виконував.


***

ВИННИМ СЕБЕ ВИЗНАВ

, зі звинувачувального вироку Д. Святополку-Мирському

Перебуваючи в еміграції в Лондоні і маючи широкі зв’язки в розвідувальних колах Англії, МИРСЬКИЙ в 1922 році вступає на роботу до школи англійських розвідників, де до 1932 року

викладає російську мову військовим розвідникам, які частково направлялися до Радянського

Союзу.

...У 1932 році за сприяння Сокольникова МИРСЬКИЙ приїхав до Радянського Союзу, приховавши

від органів Радянської влади свій зв’язок з розвідувальними колами і свою роботу в школі

англійської розвідки.

...Перебуваючи в тісному зв’язку з викритими ворогами народу – Авербахом, Ясинським та

іншими, МИРСЬКИЙ разом з ними проводив контрреволюційну троцькістську роботу.

…Винним себе визнав.


***

ШТУЧНО ХВОРІЄ

, з виробничої характеристики на Д. Святополка-Мирського за IV квартал

1938 р.

Ув’язнений Мирський симулянт, штучно хворіє, не виконує наказів і розпоряджень (навмисне). На

роботі часто спить.


***

ЯКИЙ З НЬОГО ШПИГУН

, з дослідження О. Бірюкова «Останній Рюрикович»

Ну, який, вибачте, з Мирського шпигун? До яких державних і військових таємниць він міг мати

доступ? Яку цінність мали відомості, поділися він ними – боже, звичайно, борони! – з кимсь зі

старих знайомих …в Москві чи Ленінграді? У тому-то й річ...


***

ЦІПКОМ ПО СПИНІ

, бувальщина

Якось письменник Ю. Олеша, начитавшись Морозова, з апломбом заявив Д. Святополку-

Мирському, що стародавнього світу не було. І той – син князя, ввічлива людина – зреагував…

ударом ціпка по спині, примовляючи:

– Ви говорите це мені, історику? Ви... ви...

Далі згадує сам Ю. Олеша:

– Так-так, Акрополь побудували не греки, а хрестоносці! – Вигукував я. – Вони знайшли мармур

і...

Він пішов від мене, не слухаючи, зі своєю бахромою на штанях і в безладно одягненому старому

лондонському капелюсі.

Ми з ним помирилися за пляшкою вина і курчам.., і він розтлумачив мені, у чому моє, а значить, і

Морозова, невігластво...