КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Риттих Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

class="book">Випускають проти Ріттіха ученого економіста ліберального табору Посникова, і він в просторій

лекції довго, вчено роз’яснює Державній Думі і поганому міністрові: треба щонайбільше уваги

звертати на технічний бік розверстування. Бо розверстування продуктів – справа украй делікатна,

...вона може стати украй небезпечною для спокою країни, її можна вести, лише коли на її боці

громадська думка. А головне: як визначити точні цифри, як розрахувати, скільки хліба залишити

для харчування?

Не важливо, має рацію чи не має рації Ріттіх за суттю, але він – царський міністр, і тому

зобов’язаний бути дурним, тупим, безсловесним і полохливим...


БЕЗЛАДУ ПРОТИСТАВИТИ СИЛУ, з книги О. Блока «Останні дні імператорської влади»

Опівночі розпочалася нарада міністрів в квартирі Голіцина. Ріттіх говорив про те, що Кабінет не

може порозумітися з Думою, тому що Дума не хоче порозумітися з ним.

...Беляєв, Добровольський і Ріттіх висловилися, що безладу треба протиставити силу.

Міністри розійшлися о 4 години, вирішивши знову зібратися в неділю о 81/2 годині.

...Дубенський записав до щоденника 25-го: ,,З Петрограду – тривожні вісті; голодні робітники

вимагають хліба, їх розганяють козаки; застрайкували фабрики і заводи... Питання про

продовольство стоїть дуже погано..., тому і є голодні бунти».

Родзянко вранці поїхав до Ріттіха, витягнув його з ліжка і повіз до Беляєва. Він бачив, як робочі

йшли лавою льодом через Неву, оскільки на мости їх не пускали.


ОБУРЮВАВАВСЯ БЕЗВІЛЛЯМ ПРАВЛЯЧИХ ПЕРСОН, з книги В. Кривошеїна «Врятовані

Богом»

У ці дні в Петрограді пішов дрібний, але досить частий сніг. У нашій квартирі з’явився міністр

землеробства Ріттіх, колишній помічник мого батька і близька йому людина. Він не зміг дістатися

до свого міністерства і прибув до нас на квартиру, сподіваючись звідси здзвонитися телефоном з

урядовими установами, з’ясувати обстановку і спробувати якось організувати опір.

Телефони, не зважаючи на революцію, працювали відносно нормально, однак всі спроби

зв’язатися з потрібними людьми виявилися марними. В одних установах говорили, що нікого

немає, в інших не відповідали, в третіх вже працювали якісь «комітети».

Не добившись нічого ясного, Ріттіх незабаром пішов. Він був обурений швидким урядовим

розвалом, бездарністю і безвіллям правлячих осіб, як військових, так і цивільних.