якого б класу вони не належали, були налаштовані проти уряду і скрізь без утруднення кричали,
що так продовжуватися не може. З іншого боку, в розмовах з деякими з міністрів, котрі прибували
до мене на фронт, я помічав їх велику розгубленість і невпевненість в своїх діях. В цьому
відношенні цікава була у мене бесіда з міністром землеробства Ріттіхом, якого я бачив вперше.
Це була людина... розумна й енергійна, розпорядлива. Він мені говорив, що потрапив у міністри
абсолютно для себе несподівано, і цієї посади в жодному випадку не бажав займати; чому його
вибрали в міністри, він зрозуміти не міг, бо з Распутіним жодних стосунків не мав і навіть ніколи
його не бачив, ніякою протекцією не користувався, та й царя особисто знав дуже мало.
Ріттіх припускав, що когось треба було призначити на таке важке місце, відмовитися від посади не
вважав, зважаючи на час, для себе неможливим; робив, що міг, але усвідомлював даремність своїх
зусиль тому, що, отримавши призначення міністром землеробства, він не сумнівався, що не
встигне доїхати до Петербургу, як буде вже замінений без будь-якої причини.
Зрозуміло, що за такої невпевненості і його самого, і його підлеглих та громадських діячів в
надійності його, все що робилися ним, успіху мати не могло; в цей час на міністрів дивилися не
серйозно, а, швидше, з гумористичної точки зору.
РУЙНІВНИК, А НЕ ТВОРЕЦЬ, з оцінки діяльності О. Ріттіха О. Керенським
Цей пан, якого ... в Думі багато хто називає «геніальним», цей перший учень Столипіна свою
школу пройшов на руйнуванні сільськогосподарської громади..., весь його «патріотичний порив»
– це класова змова поміщиків.
РЯТІВНИКОМ ІМПЕРІЇ НЕ СТАВ, з розвідки О. Макаркіна «Без царя в голові»
Загальна непопулярність політики Миколи призвела до того, що міністрів-технократів стали
вважати ставлениками Распутіна – без всяких на те підстав. Крім того, у імператора лише до кінця
1916 року дозріло рішення створити уряд з фахівців. До цього він постійно тасував склад кабінету, яку іноді заповнювали випадкові люди... Із-за «міністерської чехарди» влада на півроку
запізнилася з запровадженням продовольчого розверстування.
В результаті Ріттіху довелося спішно, буквально протягом декількох тижнів, готувати
безпрецедентний для Росії захід. Причому обійшлося без реквізицій: запровадивши норми
обов’язкових постачань, уряд повністю відшкодовував виробникам їх вартість. Ще пару місяців
довелося переконувати селян віддати хліб на потреби фронту і тилу.
Перші результати цієї політики стали виявлятися вже до середини лютого – неймовірно швидко
для такого масштабного заходу. Ще місяць-другий – і Ріттіха увінчали б лаврами рятівника Росії
від голоду... Проте такого терміну історія міністрові не відвела.
НЕВДАЛИЙ ДЕБЮТ, з оцінки діяльності О. Ріттіха газетою «Комерсант» від 20 лютого 1917 р.
Дебют молодого міністра в Державній Думі був, загалом, досить невдалим. Перед обличчям
Державної Думи п. Ріттіх опинився в становищі зовсім не серйозного політичного діяча, а досить
поганого учня не дуже солідної бюрократичної школи.
Тримісячна політика п. Ріттіха не ознаменувалася ніякими перемогами і блискуче довела повну
нездатність його вирішити один з гострих і, мабуть, навіть дивних питань нашого часу – питання
про глибокий антагонізм між містом і селом, що виник на продовольчому грунті.
Місто так і не бачило хліба, а село так і відмовляється годувати міське населення, і, найтрагічніше,
– п. Ріттіх повністю переконався в неможливості дістати з села хліб для міста. Він так і заявив в
Державній Думі: «Запевняю вас, що селянського хліба ви шляхом розрахунку вже не отримаєте».
НАЙТЯМУЩІЩОГО Й ВІДКИНУЛИ, з книги О. Солженіцина «Березень 1917-го»
Олександр Ріттіх, котрий випадав з традицій останніх російських урядів, – відсутніх, безособових, паралічних, ...Ріттіх, весь зосереджений на справі, завжди готовий звітувати і аргументувати,
немов навмисне був посланий долею на останній тиждень російської Державної Думи, аби
показати, чого вартувала вона і чого хотіла. Весь час її критика била у те, що в уряді немає
знаючих діяльних міністрів, – і ось з’явився той, що знає, діяльний, і на найвідповідальнішій
справі, – і ...треба було його відкинути!
...Тут ще, при неповному залі, депутати весь час спішили до буфета, і ніде, окрім буфета,
продовольчого питання не згадували....