Риттих Александр (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


РІТТІХ Олександр Олександрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Державний діяч.

З дворянської родини. Батько, Ріттіх О., – генерал-лейтенант царської армії.

Народився 21 вересня 1868 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Помер 15 червня 1930 р. в м. Лондоні (Великобританія).

Закінчив Олександрівський ліцей (1888).

Працював чиновником земського відділу(1888-1901), чиновником особливих доручень

переселенського відділу (1901-1903) Міністерства внутрішніх справ Росії, чиновником особливих

доручень (1903-1905), директором департаменту державного земельного майна (1905-1912),

помічником головного керуючого землевпорядкуванням і землеробством (1912-1916)

Міністерства фінансів Росії, міністром землеробства (1917), директором Російського банку в

Лондоні (з 1920).

Дійсний статський радник (1906).

Гофмейстер Двору (1913).

Сенатор (1916).

Член російського Товариства в Англії для допомоги голодуючим Росії (1921).

Учасник проведення столипінської реформи; ініціатор залучення військовополонених до

сільськогосподарських робіт.

«Батько» хліборозверстки (1916).

Наш земляк – автор розвідок «Селянське землекористування», «Залежність селян від громади і

світу», «Селянська справа», «Селянський правопорядок».

Боячись арешту, після Лютневої революції переховувався, а після Жовтневої – емігрував до

Лондона (1919).

Серед друзів та близьких знайомих Р. – О. Наумов, С. Вітте, П. Барк, О. Кривошеїн, М. Беляєв, П.

Ігнатьєв, Г. Глінка, М. Покровський, Е. Войновський-Крігер, М. Грудистов, І. Григорович, Д.

Флексер, М. Родзянко та ін.


***

ПРОГОВОРИЛИ,

з політичного кредо О. Ріттіха

Ми свою батьківщину проговорили. Усі – від міністрів до земської акушерки включно.

ВИКОНАННЯ – ОБОВ’ЯЗКОВЕ, з постанови від 29 листопада 1916 р., завізованої О. Ріттіхом

Ст.2 Розверстування встановленої на губернію кількості зернових хлібів і фуражу між окремими

повітами проводиться земською управою за неодмінної участі уповноваженого голови Особливої

Наради з продовольчої справи і належних уповноважених Міністерства землеробства з закупівель

у строк, визначуваний головою Особливої наради.

Ст.6 Розверстування підлягає обов’язковому у встановлені терміни виконанню за

відповідальністю земських управ і відповідних сільських і волосних громад...


НАДХОДЖЕННЯ ХЛІБА ЗБІЛЬШИЛИ, з доповіді О. Ріттіха на засіданні Державної Думи

Росії 14 лютого 1917 р.

Приватна торгівля, звичайно, не чекала затвердження твердих цін, вона стала вже працювати. І

ось, панове, при об’їзді моєму, в січні, я від дуже багатьох земських діячів Поволжжя чув, що

почалося вже підвезення хліба, іноді досить посилене, й приватна торгівля та мукомели стали

купувати зерно, аби завезти його до своїх млинів. Але запроваджені тверді ціни до цього часу

дещо нижчі за ринкові. Наслідки – ...зерно абсолютно зникло з ринку, навіть те, яке було

привезене, – його селяни забрали назад; підвезення на базари, на ринки скоротилося до крайнощів

і незабаром зовсім припинився.

...Стан речей і рівень твердих цін повинні бути такими, аби хліб охоче везли, бо вигадати засоби, щоб його штучно, а тим паче насильницьки витягнути з тих 18000000 господарств, де він

перебуває, мені здається, це завдання дуже важке, а, мабуть, і непосильне.

...Перший захід полягає в розверстуванні. Ідея його зводилася до того, щоб доставку селянського

хліба перевести з простої торгової операції на виконання громадянського обов’язку, обов’язкового

для кожного утримувача хліба.

...Я повинен сказати, що там, де були вже випадки відмови або були недоверстування, зараз же

мене з місць питали, як слід вчиняти: ...чи вдаватися до реквізиції, передбаченої ухвалою

Особливої наради? Я незмінно і усюди відповідав, що з цим потрібно зачекати: може настрій

зміниться...

...Повторюю, за грудень надходження хліба удвічі збільшилося проти середнього надходження за

попередні чотири місяці.


НАДЗВИЧАЙНО ЕНЕРГІЙНИЙ, зі спогадів П. Барка

Новий міністр був незвичайно енергійний, відмінно знав справи свого відомства. ...знав країну

краще за всі інших членів кабінету.


МІНІСТРИ-ГУМОРИСТИ, зі спогадів О. Брусилова

З розмов з багатьма особами, що приїжджали на фронт, ...я знав, що всі мислячі громадяни, до

якого б класу вони не належали, були налаштовані проти уряду і скрізь без утруднення кричали,

що так продовжуватися не може. З іншого боку, в розмовах з деякими з міністрів, котрі прибували

до мене на фронт, я помічав їх велику розгубленість і невпевненість в своїх діях. В цьому

відношенні цікава була у мене бесіда з міністром землеробства Ріттіхом, якого я бачив вперше.

Це була людина... розумна й енергійна, розпорядлива. Він мені говорив, що потрапив у міністри

абсолютно для себе несподівано, і цієї посади в жодному випадку не бажав займати; чому його

вибрали в міністри, він зрозуміти не міг, бо з Распутіним жодних стосунків не мав і навіть ніколи

його не бачив, ніякою протекцією не користувався, та й царя особисто знав дуже мало.

Ріттіх припускав, що когось треба було призначити на таке важке місце, відмовитися від посади не

вважав, зважаючи на час, для себе неможливим; робив, що міг, але усвідомлював даремність своїх

зусиль тому, що, отримавши призначення міністром землеробства, він не сумнівався, що не

встигне доїхати до Петербургу, як буде вже замінений без будь-якої причини.

Зрозуміло, що за такої невпевненості і його самого, і його підлеглих та громадських діячів в

надійності його, все що робилися ним, успіху мати не могло; в цей час на міністрів дивилися не

серйозно, а, швидше, з гумористичної точки зору.


РУЙНІВНИК, А НЕ ТВОРЕЦЬ, з оцінки діяльності О. Ріттіха О. Керенським

Цей пан, якого ... в Думі багато хто називає «геніальним», цей перший учень Столипіна свою

школу пройшов на руйнуванні сільськогосподарської громади..., весь його «патріотичний порив»

– це класова змова поміщиків.


РЯТІВНИКОМ ІМПЕРІЇ НЕ СТАВ, з розвідки О. Макаркіна «Без царя в голові»

Загальна непопулярність політики Миколи призвела до того, що міністрів-технократів стали

вважати ставлениками Распутіна – без всяких на те підстав. Крім того, у імператора лише до кінця

1916 року дозріло рішення створити уряд з фахівців. До цього він постійно тасував склад кабінету, яку іноді заповнювали випадкові люди... Із-за «міністерської чехарди» влада на півроку

запізнилася з запровадженням продовольчого розверстування.

В результаті Ріттіху довелося спішно, буквально протягом декількох тижнів, готувати

безпрецедентний для Росії захід. Причому обійшлося без реквізицій: запровадивши норми

обов’язкових постачань, уряд повністю відшкодовував виробникам їх вартість. Ще пару місяців

довелося переконувати селян віддати хліб на потреби фронту і тилу.

Перші результати цієї політики стали виявлятися вже до середини лютого – неймовірно швидко

для такого масштабного заходу. Ще місяць-другий – і Ріттіха увінчали б лаврами рятівника Росії

від голоду... Проте такого терміну історія міністрові не відвела.


НЕВДАЛИЙ ДЕБЮТ, з оцінки діяльності О. Ріттіха газетою «Комерсант» від 20 лютого 1917 р.

Дебют молодого міністра в Державній Думі був, загалом, досить невдалим. Перед обличчям

Державної Думи п. Ріттіх опинився в становищі зовсім не серйозного політичного діяча, а досить

поганого учня не дуже солідної бюрократичної школи.

Тримісячна політика п. Ріттіха не ознаменувалася ніякими перемогами і блискуче довела повну

нездатність його вирішити один з гострих і, мабуть, навіть дивних питань нашого часу – питання

про глибокий антагонізм між містом і селом, що виник на продовольчому грунті.

Місто так і не бачило хліба, а село так і відмовляється годувати міське населення, і, найтрагічніше,

– п. Ріттіх повністю переконався в неможливості дістати з села хліб для міста. Він так і заявив в

Державній Думі: «Запевняю вас, що селянського хліба ви шляхом розрахунку вже не отримаєте».


НАЙТЯМУЩІЩОГО Й ВІДКИНУЛИ, з книги О. Солженіцина «Березень 1917-го»

Олександр Ріттіх, котрий випадав з традицій останніх російських урядів, – відсутніх, безособових, паралічних, ...Ріттіх, весь зосереджений на справі, завжди готовий звітувати і аргументувати,

немов навмисне був посланий долею на останній тиждень російської Державної Думи, аби

показати, чого вартувала вона і чого хотіла. Весь час її критика била у те, що в уряді немає

знаючих діяльних міністрів, – і ось з’явився той, що знає, діяльний, і на найвідповідальнішій

справі, – і ...треба було його відкинути!

...Тут ще, при неповному залі, депутати весь час спішили до буфета, і ніде, окрім буфета,

продовольчого питання не згадували....

Випускають проти Ріттіха ученого економіста ліберального табору Посникова, і він в просторій

лекції довго, вчено роз’яснює Державній Думі і поганому міністрові: треба щонайбільше уваги

звертати на технічний бік розверстування. Бо розверстування продуктів – справа украй делікатна,

...вона може стати украй небезпечною для спокою країни, її можна вести, лише коли на її боці

громадська думка. А головне: як визначити точні цифри, як розрахувати, скільки хліба залишити

для харчування?

Не важливо, має рацію чи не має рації Ріттіх за суттю, але він – царський міністр, і тому

зобов’язаний бути дурним, тупим, безсловесним і полохливим...


БЕЗЛАДУ ПРОТИСТАВИТИ СИЛУ, з книги О. Блока «Останні дні імператорської влади»

Опівночі розпочалася нарада міністрів в квартирі Голіцина. Ріттіх говорив про те, що Кабінет не

може порозумітися з Думою, тому що Дума не хоче порозумітися з ним.

...Беляєв, Добровольський і Ріттіх висловилися, що безладу треба протиставити силу.

Міністри розійшлися о 4 години, вирішивши знову зібратися в неділю о 81/2 годині.

...Дубенський записав до щоденника 25-го: ,,З Петрограду – тривожні вісті; голодні робітники

вимагають хліба, їх розганяють козаки; застрайкували фабрики і заводи... Питання про

продовольство стоїть дуже погано..., тому і є голодні бунти».

Родзянко вранці поїхав до Ріттіха, витягнув його з ліжка і повіз до Беляєва. Він бачив, як робочі

йшли лавою льодом через Неву, оскільки на мости їх не пускали.


ОБУРЮВАВАВСЯ БЕЗВІЛЛЯМ ПРАВЛЯЧИХ ПЕРСОН, з книги В. Кривошеїна «Врятовані

Богом»

У ці дні в Петрограді пішов дрібний, але досить частий сніг. У нашій квартирі з’явився міністр

землеробства Ріттіх, колишній помічник мого батька і близька йому людина. Він не зміг дістатися

до свого міністерства і прибув до нас на квартиру, сподіваючись звідси здзвонитися телефоном з

урядовими установами, з’ясувати обстановку і спробувати якось організувати опір.

Телефони, не зважаючи на революцію, працювали відносно нормально, однак всі спроби

зв’язатися з потрібними людьми виявилися марними. В одних установах говорили, що нікого

немає, в інших не відповідали, в третіх вже працювали якісь «комітети».

Не добившись нічого ясного, Ріттіх незабаром пішов. Він був обурений швидким урядовим

розвалом, бездарністю і безвіллям правлячих осіб, як військових, так і цивільних.