зачинателя Харківського товариства грамотності. В школі у Марії він працював безкоштовно, і
важко сказати, чим більше захоплювався – ідеєю доступної художньої освіти чи самою Марією.
Як би там не було, 1870 року вони побралися, і Марія Дмитрівна стала Раєвською-Івановою.
Особисте переплелося з громадським – Сергій Раєвський на свої гроші будує будинок на вулиці
Чернишевського – для школи і для родини.
Класи для занять розмістилися на першому поверсі, родина – на другому. Тут учили не тільки
живопису, малюнку і скульптурі. З цих стін виходили іконописці, ретушери, театральні
декоратори, архітектори, вишивальниці, креслярі, учителі малювання. Незаможних вчили
безкоштовно, а з багатих брали по 12 карбованців на рік. Таких, однак, знаходилися небагато,
тому матеріальні проблеми переслідували школу постійно. Не вистачало коштів на навчальні
посібники, матеріали, оплату викладачів. Тільки в 80-і роки міська управа почала щорічно
виділяти допомогу в розмірі 200 карбованців, хоча загальні витрати складали півтори тисячі.
…Метод викладання, розроблений Раєвською-Івановою, визнали одним з трьох кращих у Росії.
Академія мистецтв присудила їй звання Почесного вільного співтовариша, а на Всеросійській
виставці малювальних шкіл саме її школа одержала другий диплом, випередивши знамените
Строганівське училище.
…У 1894 році Марія Дмитрівна початку сліпнути. Вона передала школу місту, і влада знайшла
нове приміщення при міському художньому музеєві. Довгих сімнадцять років після цього
Раєвська-Іванова домагалася створення на базі школи державного училища, підлеглого академії
мистецтв. Домоглася! На жаль, через кілька місяців після його відкриття вона померла.
Училище в роки радянської влади стало технікумом, пізніше – художнім інститутом, а зараз це –
Академія дизайну і мистецтв.
Син Раєвської, відомий конструктор паровозів, трагічно загинув 1924 року.
А в 1940-му в будинку на Чернишевського, у маленькій кімнаті на другому поверсі – єдиній,
залишеній радянською владою під житло, помер Сергій Раєвський.
У місті немає пам’ятника Марії Раєвській-Івановій. На будинку по вулиці Чернишевського немає
меморіальної дошки. Але в найбільших художніх музеях зберігаються картини відомих
художників, які в неї вчилися, а в харків’ян є старий центр міста, створений вмілими руками і
чуйними душами її учнів.
Є ПАМ’ЯТНИК І МУЗЕЙ, з кореспонденції Б. Яницького «Погляд крізь роки»
Найперше, що мене цікавило, і саме з цією метою я надіслав листа на Барвінківщину, чи
збереглися могила видатної просвітительки і надгробний знак, як шанують пам’ять уславленої
землячки? І як я зрадів, коли прийшов лист.
За дорученням директора Гаврилівської школи Любові Яківни Корольової його надіслала її донька
Оксана – нині студентка Харківського гуманітарно-педагогічного інституту. Це вона за сприяння
наукового керівника, учителя історії Сергія Вікторовича Мірошниченка, провела копітку
пошукову і дослідницьку роботу в МАН з вивчення просвітницької діяльності М. Д. Раєвської-
Іванової.
...»Учні школи разом із учителями кілька разів на рік прибирають територію навколо пам’ятника,
– пише в листі Оксана Корольова. – У нашій школі є невеличкий музей Марії Дмитрівни, в якому
можна побачити її портрет, копії статей з періодичних видань, деякі інші матеріали. Маємо також
творчі роботи студентів того вузу, який заснувала наша славна землячка. У музеї в Барвінковому
функціонує виставка репродукцій картин М. Д. Раєвської-Іванової, деякі речі побуту».
