музейного буму на всю імперію.
А в Харкові народилася ще одна притока нашої музейної річки. 14 грудня 1886 р. урочисто і
святково було відзначено відкриття Харківського міського художньо-промислового музею –
другого за часом створення в усій Російській імперії і першого у тодішній Україні. Аналізуючи
архівні джерела і матеріали преси, можна зробити висновок, що музей ще від часу заснування
віддавав перевагу мистецькому напряму діяльності і став авторитетним центром, навколо якого
було сконцентровано художнє життя Харкова. Саме музейна комісія 1896 р. прийняла рішення про
створення у Харкові професійної художньої школи (нині Харківське
художнє училище).
ПОЧИНАЛОСЯ З ХАРКОВА, з статті В. Даниленко «Дизайнерська освіта України у світовому
контексті»
В художніх академіях Європи почали викладати теоретичні дисципліни. Згодом цей процес
торкнувся й України. Стосовно цього маємо дані про широко відому тоді малярню Києво-
Печерської лаври.
...Що ж стосується паростків синтезованої техніко-художньої освіти, то вперше проблеми
викладання основ дизайну було заявлено як такі, що мають самостійне значення, при обговоренні
підсумків Першої Всесвітньої промислової виставки, що відбулась у Лондоні 1851 року. Тоді було
висунуто ідею побудови навчання за основними видами дизайнерської діяльності після загальних
увідних курсів.
..Що ж до становлення художньо-промислової освіти на теренах Великої України, то тут склалися
три головні художні центри: Київ, Харків та Одеса. За часів Російської імперії, у другій половині
ХІХ століття, у цих містах виникли й набули розвитку художні навчальні заклади, що перебували
під опікою Петербурзької академії мистецтв. Лише в одному з них – школі М. Раєвської-Іванової у
Харкові, що ставав тоді індустріальним лідером Півдня імперії, домінував художньо-промисловий
нахил. Себто, саме у Харкові проростали перші паростки дизайнерської освіти.
ТРУНУ ВИРИЛИ З МОГИЛИ УЖЕ ЗА НАШИХ ЧАСІВ, з нарису І. Можейко «Перша в Росії»
Тридцять років тому хлопчаки з села Гаврилівка Барвінківського району розкопали на закинутому
цвинтарі стару могилу. В металевій труні лежала одягнена в усе нове жінка похилого віку. Від
різкого доступу повітря тіло на очах розсипалося в порох. Вціліла лише довга сива коса.
Хлопчаки намотали її на ціпок і довго бавилися, стьобаючи нею один одного. Вони не знали, що
коса, труна і розрита ними могила належали першій в Росії жінці-художниці Марії Раєвській-
Івановій.
Марія Раєвська-Іванова народилася в цій же Гаврилівці. Освіту отримала в домашніх учителів.
Складаючи іспити, познайомилася з Христиною Алчевською. Ця зустріч визначила її подальшу
долю – долю просвітителя.
Потім було п’ять років, проведених за кордоном, – Франція, Італія, Німеччина, навчання в
приватних студіях живопису, а одночасно – курси археології, етнографії, історії мистецтв,
зоології, геології, лінгвістики в Сорбонні, університетах Мілану і Праги.
Повернувшись в Росію, молода художниця намагається одержати диплом у Петербурзькій
академії мистецтв. …Вчені-чоловіки піддали Марію принизливій перевірці: спочатку послали в
Дрезден запит, а потім влаштували теоретичний іспит, котрий Марія Іванова блискуче витримала.
Це був безпрецедентний випадок: вперше в Росії жінка була допущена до іспитів в академію,
успішно їх здала й отримала диплом художника!
Повернувшись до Харкова, Марія позичила в матері 500 рублів і на початку 1869 року розмістила
в газетах оголошення про відкриття загальнодоступної художньої школи. Це було втіленням її
давньої мрії – вчити малювати всіх бажаючих.
Першим приміщенням школи стали три маленькі кімнати, орендовані в будинку Коропової в
Капелюшному провулку, а першим учнем – жандармський капітан Маслов, який мав, як
виявилося, незвичайні малювальні здібності.
Пізніше школа не раз змінювала місце розташування. Тільки 1878 року вона, нарешті, набула
власну адресу – вулиця Чернишевського, будинок 6. І це – окрема, особиста сторінка не стільки в
історії школи, скільки в житті самої Марії Іванової.
У художній школі креслення викладав Сергій Раєвський. В місті його добре знали як одного з
організаторів будівництва Народного будинку, попечителя Харківського навчального
