Раевская-Иванова Мария (fb2)





РАЄВСЬКА-ІВАНОВА Марія Дмитрівна


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Художниця. Перша жінка, яка отримала диплом професійного художника на теренах Російської

імперії.

З дворянської родини. Дядько, Данилевський Г., – письменник.

Народилася в 1840 р. в с. Гаврилівці Ізюмського повіту Харківської губернії Російської імперії

(нині – Барвінківський район Харківської області України).

Померла в 1912 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний центр однойменної

області України). Похована в с. Гаврилівка Барвінківського району Харківської області.

Навчалася німецькій мові та літературі у Дрездені (Німеччина), лінгвістики, історії, зоології та

геології – у Міланській академії наук (Італія), слухала лекції у Сорбонні (Франція) та Празі

(Чехія), успішно склала випускні іспити в Петербурзькій академії мистецтв (1868).

Р.-І. – автор полотен «Автопортрет», «Смерть селянина в Малоросії» , «Дівчина біля тину»,

«Циганка Надя», «Пейзаж», «Лука».

Перу нашої землячки належать навчальні посібники «Абетка малювання для сім’ї і школи» (1879

р.), «Прописи елементів орнаменту для технічних шкіл».

У Харкові Р.-І. відкрила першу в Малоросії приватну «Школу малювання та живопису» (1869),

яку очолювала понад четверть віку (її закінчило 885 осіб – архітектори, гравірувальники,

іконописці, ретушери, театральних декоратори, учителі малювання та креслення, художники).

Метод навчання, розроблений Р.-І було офіційно визнано одним з кращих на теренах імперії.

Взимку 1895-1896 рр. Р.-І., остаточно втративши зір, передала школу у розпорядження міста.

Нині пам’ятником на могилі знаної землячки опікується пластовий гурток «Виноградна лоза»,

який функціонує на базі Барвінківського Будинку школяра.

В школі с. Гаврилівка розташований музей легендарної художниці.

Серед друзів та близьких знайомих Р.-І. – Д. Безперчий, О. Бекетов, Ф. Наталі, М. Синякова-

Уречіна, С. Васильківський, К. Пинєєв, М. Ткаченко, І. Якобс, О. Виєзжаєв, М. Беркос, М.

Пьострікова, П. Левченко, М. Уваров, Г. Семирадський, А. Данилевський, П. Мартинович, К.

Первухін, К. Кончаловський та ін.


***

БЕРЕГТИ СКАРБНИЦЮ НАЦІОНАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА,

з творчого кредо М. Раєвської-

Іванової

Малоросія має свої самостійні художні мотиви. Її вишивки, тканини, гончарні вироби

заслуговують на увагу не менш ніж пісні. Зібрані і збережені, вони збільшують скарбницю

національного мистецтва, послужать подальшому розвиткові нашої художньої промисловості.

ОДНОГОЛОСНО, з листа І. Голенищева-Кутузова М. Раєвській-Івановій від 4 січня 1897 р.

Милостива Государиня Марія Дмитрівна! Харківська Міська Дума на своєму засіданні 30 жовтня

1896 р. ухвалила принести Вам, Милостива Государиня, свою глибоку подяку за довіру, надану

міському керівництву в передаванні місту Вашої школи, на яку Ви поклали стільки сил і коштів, і

за ту допомогу, яку Ви надали цим місту в справі розповсюдження художньої освіти.

Міська Дума одноголосно просить Вас прийняти на собі звання Почесної Опікунки Харківської

міської художньо-промислової школи.

ПЕРЕДБАЧИЛА СОЮЗ МИСТЕЦТВА З ВИРОБНИЦТВОМ, з статті «Харківський художній

музей» на who-is-who.com.ua

М. Раєвська-Іванова відчувала необхідність того, що вже запроваджувалось у Європі, – зіткнення

промислового виробництва, яке на той час надзвичайно активно розвивалося, з мистецтвом. Ідея

створення загальнодоступного музейного закладу, який за прикладом європейських художньо-

промислових музеїв міг би сприяти вивченню вітчизняного прикладного мистецтва і

запровадженню кращих його зразків у виробництво, захопила харків’ян.

Назавжди увійшли в історію музейної справи ті, хто, незважаючи на всілякі труднощі й

перешкоди, сприяли створенню у Харкові нового загальнодоступного музею: М. Раєвська-Іванова,

письменник Г. Данилевський, художній критик А. Матушинський, художник-аматор М. Сабо та

ін. Значну підтримку у створенні музею надав харківський міський голова І. Фесенко –

інтелігентна, розумна людина, кандидат фізико-математичного факультету Харківського

університету.

Під тиском музеєтворчих ініціатив харків’ян, які мешкали у Петербурзі, за дорученням уряду в

Академії мистецтв було створено комісію з питань влаштування музеїв у провінціях Російської

імперії. Таким чином, саме харків’яни дали поштовх розповсюдженню музейного будівництва,

музейного буму на всю імперію.

А в Харкові народилася ще одна притока нашої музейної річки. 14 грудня 1886 р. урочисто і

святково було відзначено відкриття Харківського міського художньо-промислового музею –

другого за часом створення в усій Російській імперії і першого у тодішній Україні. Аналізуючи

архівні джерела і матеріали преси, можна зробити висновок, що музей ще від часу заснування

віддавав перевагу мистецькому