КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Первухин Михаил [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

співробітником ялтинської, тоді єдиної на всьому південному

березі Криму, газети «Кримський кур’єр».

...Чехов спохмурнів. Довго мовчав, потім несподівано для мене вибухнув цілою філіпікою.

– Не лише на вашу, – говорив він суворо, – але і на більшість провінційних і навіть столичних

газет мені тяжко дивитися! Ще тяжче – заглядати до редакції. Тяжко, тяжко!

– Та чому, Антоне Павловичу?

– А тому... Ось, на Сахаліні я був. Там щось схоже!

...По-перше, в чиїх руках величезна більшість газет? ...У руках видавців. А хто ці видавці?

У одному місці – гоголівська поміщиця Коробочка. Вона готова всю газету суцільно зайняти

оголошеннями, а текст і зовсім викинути. Ще й краще: із-за тексту цензурні неприємності можуть

вийти, а із-за оголошень – зась. І за оголошення – їй гроші платять...

У іншому місці в газеті господарює колишній шинкар, який всіх своїх співробітників на «ти»

називає і за нагоди мало не ляпасами годує. І напихає газету шантажними речами. І з тих газетярів, котрі потрапили ...до нього, в його острог, розбещуючи їх, виробляє цілу зграю газетних бандитів.

У третьому... Ах, та що й говорити?!

...Ось хібащо на те сподіватися, що настане час, коли преса отримає хоч мінімум свободи і

захищатиметься законом. Ну, тоді, звичайно, – якщо доживете, – побачите: перемруть, мов мухи

восени, майже всі ті видання, які існують нині, – і піде з газетної роботи три чверті тих людей, які

тепер присмокталися до неї...

– А потім що буде, Антоне Павловичу?

Чехов роздратовано махнув рукою:

– А, біс... Рубель силу забере! По-американськи!


ЛЕНІН ПРИНІС ОТРУТУ НАБАГАТО СИЛЬНІШУ, з передмови М. Первухіна до роману

«Пугачов-переможець»

Що було б, якби свого часу Пугачов переміг? Це питання не раз приходило в голову нам, …долею

приреченим бачити нашу Росію переможеною другим «університетським Пугачовим», який, окрім

«свободи» і «влади бідних», цих старих випробуваних засобів затуманювати розум народний, приніс з собою отруту набагато сильнішу, – вчення Карла Маркса, те зілля, якого, на щастя для

тодішньої Росії, ще не мав Омелян Пугачов.


ЇМО РАЗ НА ДЕНЬ, з листа М. Первухіна В. Немировичу-Данченку від 1 вересня 1928 р.

Ми – я і дружина – їмо раз на день, та й то стільки, що й горобця не нагодуєш.

З дня на день, з року в рік – живемо надією на «близьке» падіння більшовиків. А вони, шельми, чомусь не бажають «рухатися».


З ЖАЛЮ ДО ПЕРВУХІНА, з листа О. Горького К. П’ятницькому від 2 червня 1908 р.

Якийсь Первухін, що живе тут, послав в «Рос. Думку» розповідь «Росіяни в Італії», герой

розповіді – шахрай, якого переслідує поліція. Редакція «Рос. Думки» переробила шахрая на

соціаліста. А оскільки в розповіді фігурує поліція й героя заарештують, то, здається, буде скандал: італійці, дізнавшись з розповіді про можливість арешту і видачі російського соціаліста, бажають

мати докази цього факту.

Проте, думаю, мені вдасться погасити цю історію – з жалю до хворого Первухіна. У хорошу

позицію ставлять у нас п. редактори-кадети письменників і літературу!

ГОМЕР РОСІЙСЬКОГО КАПРІ, з розвідки М. Аріаса «Одіссея Максима Горького на «острові

сирен»

Створивши колоритні замальовки перебування росіян на острові, одним з перших спробував

осмислити феномен «російського Капрі» і перебування О. М. Горького на Капрі як головну

складову цього феномена журналіст і письменник Михайло Костянтинович Первухін. Йому, мабуть, належить пріоритет в спробі осмислити цей факт не як власне історичне явище, а як

якийсь міф, зародження котрого він спостерігав. Цю роль ніхто не може оспорити і до цього дня.

Як літописець життя російської колонії на Капрі, М. Первухін вперше поставив питання про неї як

про соціокультурний феномен епохи. …Італійський дослідник С. Гардзоніо повідомляє про те, що

в спадщині М. Первухіна залишилися невиданими «дуже живі записки про «мерзотну роль»

Горького в російській капрійській колонії, які знаходяться в архіві «Російського слова».

Відносини М. Первухіна і О. М. Горького складалися украй нерівно. …Протегування останнього

зачепило самолюбність першого, і він перервав знайомство. У листі до Л. Андрєєва, з яким М.

Первухін познайомився в Берліні, він написав, що перестав бувати в цьому будинку, оскільки «не

міг стати холопом Горького».

…У середовищі російських літераторів М. Первухін мав міцне місце: у ньому вбачали «художника

чеховської школи, який зумів передати скорботу сіренького життя»,