В цей же час підйом був і у четвертої експедиції на МКС – програма польоту передбачала
незвично велику кількість спільних робіт, і розпорядок дня вирішили повністю сумістити.
Стикування було призначене на 16:06, а поки Юрій Онуфрієнко налаштував камкордер для запису
зустрічі екіпажів і взяв зразки повітря.
До 13:45 Блумфілд і Фрік виконали маневр, котрим починається завершальний етап зближення з
відстані в 8 морських миль.
«Атлантіс» ніби підпірнув і до 15:05 був вже в 500 м знизу від орбітального комплексу. Через 10
хвилин на дальності 180 м Майкл Блумфілд перейшов на ручне управління і акуратно вивів
«Атлантіс» в точку попереду станції – «на вектор швидкості».
О 16:05 над територією Китаю відбувся дотик стикувального вузла шаттлу до вузла гермоадаптера
PMA2. Бортінженер станції Ден Бьорш відзначив цю подію ударом в судновий дзвін, як це робив
колись перший командир МКС Білл Шеперд. За статутом це справа – ніби командирська. Втім, що, власне, Юрію Онуфрієнкові до статуту і традицій американських ВМС?
…Хоч на МКС в цей час знаходилося десять чоловік (сім з них – екіпаж шаттлу «Атлантіс»), до
преси вийшов один Юрій Онуфрієнко. Це можна пояснити тим, що, по-перше, прес-конференція
проводилася за російською програмою, а, по-друге, американці готувалися до виходу у відкритий
космос. Бортінженери МКС Карл Уолз і Денієл Бьорш теж були зайняті. Посипалися запитання.
– Ви на орбіті вже більше ста діб. Могли б назвати улюблене блюдо з тих, якими ви
харчуєтеся на станції?
– Я вчора розкрив банку номер три.
І уточнив:
– Чим більший номер на банці, тим краще її наповнення.
– А що означає номер три?
– Це консерви. Звичайні консерви – може бути свинина, може бути баранина, може – яловичина.
Вони надзвичайно поживні і корисні. Їх із задоволенням споживає весь екіпаж. Це найулюбленіші
продукти, які є на борту.
– А чого з продуктів більше всього не вистачає?
– Ну, свіжих зелених овочів.
– Не жалкуєте, що не стали першовідкривачем у Космосі?
– У мене немає таких амбіцій. Я думаю, що зараз розвиток космонавтики на такому рівні, що це
вже нормальна робота. Вона – як звичайна трудова вахта. Це – як видалений форпост, на якому
працює звичайна команда, виконує завдання, заплановані, скажемо так, на Великій землі.
– А як працюється пану Уолзу? Чи немає якихось проблем мовного характеру?
– У нас не існує мовної проблеми на борту. Ми довго тренувалися, і тому добре знаємо один
одного. І також у нас спеціальна мова. Вона включає скорочені слова як англійською, так і
російською. Це – мова космосу.
ШКОЛЯРІ МАЮТЬ СВІЙ СУПУТНИК, з статті О. Папкова «Колібрі-2000» з позивним «RS-21»
Мікросупутник «Колібрі-2000» розроблено і виготовлено російськими фахівцями. За цим
процесом спостерігали школярі РФ і Австралії, а з початком його експлуатації вони беруть
активну участь в обробці інформації бортової наукової апаратури. Апарат є оригінальною
розробкою з використанням сучасних технологій і мікроелектроніки.
Основними цілями його створення і запуску є:
– залучення молоді до передових космічних технологій;
– розвиток у молоді творчої ініціативи і практичних навичок організації і проведення
фундаментальних космічних досліджень;
– розвиток творчої взаємодії молоді (школярів) Росії і зарубіжних країн.
У проекті беруть участь фізико-технічна школа при Інституті атомної енергії (м. Обнінськ) і дві
австралійські школи (м. Сідней), а також окремі школярі Москви і Калуги.
…Здійснення порівняльних досліджень навколоземного космічного простору над територіями
високоіндустріальної Європи і Австралії, менш схильної до техногенних дій, представляє великий
науковий і практичний інтерес.
Управління бортовою апаратурою супутника здійснюється системою дистанційного
обслуговування космічного апарату «ДОКА-Б15А».
«Колібрі-2000» доставлений з космодрому «Байконур» в космос російським транспортно-
вантажним човном «Прогрес М1-7» 27 листопада 2001 року. Протягом майже чотирьох місяців
мікросупутник перебував в транспортно-пусковому контейнері на вантажному човні, пристикованому до міжнародної космічної станції. Перед відділенням «Прогресу М1-7» від МКС, командир екіпажу Онуфрієнко Юрій Іванович встановив в люк транспортний-пусковий контейнер
з супутником.
І 20 березня 2002 року після відходу
