НЕДОБРОВО Микола Володимирович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Поет, критик, теоретик мистецтва, літературознавець.
З дворянської родини.
Народився 1 вересня 1882 р. в маєтку Роздольне Харківської губернії Російської імперії (нині –
Зміївський район Харківської області України).
Помер 3 грудня 1919 р. в м. Ялта, де господарювали денікінці (нині – Автономна Республіка Крим
України). Похований на Аутському цвинтарі.
Закінчив Харківську гімназію, навчався в Харківському університеті, закінчив Петербурзький
університет (1906).
Служив в канцелярії Державної Думи Росії (1908-1916).
Член Товариства ревнителів художнього слова.
Один із засновників і заступник голови Товариства поетів (1913-1915).
Друкувався в газеті «Мова», журналах «Світ мистецтва», «Російська думка», «Альманах дум»,
«Північні нотатки».
Як літератор дебютував в газеті «Мова» (1907).
Перу Н. належать повість «Душа в машкарі» (1914), трагедія у віршах «Юдіф» (1923), статті про
творчість Г. Ахматової, А. Фета, Ф. Тютчева.
Поезія Н. опублікована лише в 1999 р.
Серед друзів та близьких знайомих Н. – А. Білий, Г. Ахматова, К. Бальмонт, О. Мандельштам, О.
Блок, В. Брюсов, Є. Лисенков, В. Іванов, Е. Метнер, В. Знаменська, А. Горнфельд, С. Дягілєв, В.
Розанов, Д. Філософов, Л. Шестов та ін.
***
ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД + ЗДОРОВЕ ТІЛО + ХВОРІ НЕРВИ
, з життєвого кредо М. Недоброво
Мій ідеал – отримати якомога більше всіляких емоцій: вони засмучують, витончують і тренують
нерви. Людина зі здоровими нервами схожа на свиню. Ідеал людини: здоровий глузд, здорове тіло, хворі нерви.
***
ВЕРХОВЕНСТВО МИСТЕЦТВА
, з творчого кредо М. Недоброво
Точки перетину мистецтва з не мистецтвом суть точки верховенства мистецтва.
ПОЕТИ ВИПЕРЕДЖАЮТЬ СУСПІЛЬСТВО, з засадницьких позицій М. Недоброво
Фізіономія епохи не є щось єдине в часі і просторі. Ні. Кожна її риса спочатку виникає в іншій
епосі, у вузькому колі людей, потім все розширюється, захоплює більше і більше людей, переплутується з іншими рисами епохи, потім знову зменшується в просторі і втрачається тонкою
ниткою в наступних епохах. Таким чином, кожна епоха визначається пануючими рисами і духовно
бере собі з інших епох, хто приходив до цієї межі, але в ній завжди є й інші риси, які належать
минулим і майбутнім епохам.
Епоха не є щось послідовне в часі, бо нитки, щупальця однієї епохи заходять в іншу, а іноді й у
третю, а є щось єдине в культурному відношенні. Поети здебільшого починають епохи і тому
бувають незрозумілі, випереджають суспільство.
***
УНИКАЄ ХОЛОДНИХ БАЛАД
, з статті М. Недоброво «Ганна Ахматова»
Ахматова не бере форми ліричного вірша для вираження неліричного за суттю завдання, що, на
жаль, дуже поширене нині. Може бути, і є у неї зовсім не ліричні завдання: якщо є, майже можна
за неї поручитися, що висловить вона їх у пристойному вигляді: в поемі, в повісті, в драмі, в
романі.
Поки боги уберігають її від холодних балад, з мармуровим малюнком, котрі ритмом і рухом своїм
викликають в уяві одну неминучу картину: мармурового барельєфа, які везуть бруківкою на
тягловому возі, в кращому випадку до музею, а частіше – до Speise-saale, що рясно споруджуються
нині в Петербурзі німецькими акціонерними готельними компаніями.
***
ТЕПЕР ТИ ЗНАЄШ
, з вірша М. Недоброво «В розлуці»
С тобой в разлуке от твоих стихов
Я не могу душою оторваться.
Как мочь? В них пеньем не твоих ли слов
С тобой в разлуке можно упиваться.
………………………………………
И скольких жизней голосом твоим
Искуплены ничтожество и мука...
Теперь ты знаешь, чем я так томим? —
Ты, для меня не спевшая ни звука.
***
БРЮСОВ ВЧИНИВ КОН’ЮКТУРНО
, з листа М. Недоброво Е. Метнеру
В умовах жорсткої літературної боротьби акмеїзм, як це вже досить докладно простежено в
роботах останніх десятиліть, не був сприйнятий. Брюсов, всупереч очікуванням Гумільова, підтримав не його, а футуристів, побачивши в них чи то справді нове віяння в літературі, чи то
більш сильну нову кон'юнктуру.
РОЗВІНЧАННЯ РОСІЇ, з листа М. Недоброво О. Скалдіну від 14 квітня 1917 р.
Дорогий Олексію Дмитровичу!
Ніякої нової народобудівничої системи ніхто не проектує: втілюються в життя
