КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Мухин Ефрем [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

МУХІН Єфрем Йосипович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Хірург, анатом, фізіолог, гігієніст, судовий медик. Перший хірург-травматолог на теренах

Російської імперії; першим застосував лікування електрикою; першим застосував метод

заморожування трупів для анатомічних досліджень; створив перший пункт швидкої допомоги.

З дворянської родини.

Народився 28 січня (8 лютого) 1766 р. в м. Чугуєві Слобідсько-Української губернії Російської

імперії (нині – районний центр Харківської області України).

Помер в середині січні 1850 р. в маєтку Кольцово Смоленської губернії Російської імперії (нині –

с. Кольцово Смоленської області РФ). Похований на місцевому цвинтарі.

Навчався в Харківському колегіумі, закінчив Єлизаветградську медико-хірургічну школу.

Був помічником лікаря в діючій армії (1789-1791), працював викладачем Єлизаветградської

медико-хірургічної школи (1791-1795),Московської слов’яно-греко-латинської академії (1802-1807), головним лікарем московської Голіцинської лікарні (1802-1811), викладачем Московської

медико-хірургічної академії (1809-1816), медичного факультету Московського університету (1813-1835).

Брав участь у російсько-турецькій війні (1787-1791).

Член-кореспондент Паризького гальванічного товариства.

Член Геттінгенського повивального товариства.

Член-кореспондент комітету Імператорського людинолюбного товариства.

Ординарний член Московського фізико-медичного товариства.

Член правління Благородного пансіону при Московському університетові.

Почесний член Петербурзького медико-філантропічного товариства.

Почесний член Московського товариства дослідників природи.

Почесний член Харківського університету.

Кавалер орденів св. Володимира і св. Ганни.

Один з фундаторів анатомо-фізіологічного напряму в медицині і вчення про найважливішу роль

головного мозку у всіх процесах здорового і хворого організму на теренах Російської імперії.

Спеціалізувався з проблем рефлекторної теорії та ідей нервізму; закономірностей індивідуального

сприйняття зовнішніх і внутрішніх збудників (стимулів), котрі діють на людський організм; російської анатомічної термінології й впровадженні у викладання анатомії і судової медицини

практичних занять студентів на трупах.

Заклав основи російської травматології: розробив оригінальні методи вправлення вивихів, лікування переломів і іммобілізації кінцівок з дотриманням фізіологічного їх положення і

фіксацією сусідніх суглобів.

Пристрасний пропагандист і організатор вакцинації.

Брав участь у ліквідації холери у Москві (1830).

Як вчений дебютував дослідженням De stimulis corpus humanum vivum afficicutibus» (1800).

Потім настала черга наступних доробків: «Розмова про користь щеплення коров’ячої віспи»

(1804), «Розмірковування про засоби і методи оживлення тих, хто втопився, повісився і

задихнувся» (1805), «Перші початки кісткоправної науки» (1806), «Опис хірургічних операцій»

(1807), «Коротке повчання простому народові про користь щеплення коров’ячої віспи» (1811),

«Курс анатомії для вихованців, які навчаються медико-хірургічній науці», «Підстава науки про

сумочки мокрот тіла людського» (обидва – 1815), «Курс анатомії» (1818), «Короткий огляд

наносної холери; про парові ванни і самовар; про пісну і рибну їжу» (1830), «Коротке повчання

лікарювання від укусу скажених тварин» (1831).

Низка його праць і нотаток загинули під час пожежі в Москві (1812).

Всього М. залишив понад 50 наукових праць.

Ім’я нашого земляка носить Кіровоградський медичний коледж (1968).

Серед друзів та близьких знайомих М. – М. Пирогов, І. Буяльський, Н. Амбодик-Максимович, О.

Голіцин, митрополит Платон, М. Пекен, П. Загорський, О. Ловецький, Ф. Іноземцев, І.

Дядьковський, О. Армфельд та ін.


***

ВЧИТИСЯ, ПРАКТИКУЮЧИ,

з професійного кредо Є. Мухіна

Медичні науки, а насамперед анатомія повинні викладатися неодмінно практично.


ЛІКАР НЕ АНАТОМ – ШКІДЛИВИЙ, афоризм Є. Мухіна

Лікар не анатом не лише не корисний, а й шкідливий.


ЗАПОЧАТКОВУЮЧИ НОВУ НАУКУ, з передмови Є. Мухіна до книги «Перші початки

кісткоправної науки»

Наука ця хоч і існувала раніше, проте в роздільному вигляді. Костоправи, які займалися цією

справою, не мали по цей час ніякого спеціального для себе посібника...

Тому я перший, започатковуючи цю науку, мав на увазі те, аби дати особливо примітний склад

найменуванню і дотримуватися тих назв, які вживає народ для виразу ідеї цієї науки. У багатьох

місцях цієї науки приєднав я нові мої вирази, ідеї, спостереження і досліди.

...Маючи обов’язок скласти перші початки цієї науки, всебічно прагнув я утриматися від

словоблуддя і, наскільки можливо було, включити всі найважливіші предмети, які складають її

цілість.


БОРОВСЯ З ХОЛЕРОЮ, зі спогадів Є. Мухіна

Займався з раннього ранку до глибокої ночі з справжньою самовідданістю і боротьбою із злою

холерою, в лікарні, на 50 ліжок влаштованій, відвідуючи її неодмінно двічі на день ... піклувався

неухильно про застосування найкращих, простих, швидко і швидко діючих засобів проти цього

зла.

РОСІЯ ЙОМУ ЗОБОВ’ЯЗАНА, висновок М. Погодіна

Мухіну Росія зобов’язана Пироговим.


ЛЮБИВ ТИХ, ХТО СТАРАННО ВЧИВСЯ, з листа І. Буяльського М. Погодіну в 1850 р.

Дійсний статський радник доктор Єфрем Йосипович Мухін, який помер в середині січня цього, 1850, року був в 1809 і 1810 рр. моїм професором анатомії, любив мене і всіх росіян, хто старанно

вчився.

Коли я навчався в Москві в Медичній академії, то любив і поважав його: він перший поселив в

мені бажання і любов до анатомії і хірургії. Кожну неділю водив мене палатами Голіцинської

лікарні, показував операційних хворих і завжди заохочував мене до практичної анатомії.


БАЖАННЯ НАСЛІДУВАТИ, з книги М. Пирогова «Севастопольські листи та спогади»

Неодмінно зумовлене було Є. Й. Мухіну вплинути на мою долю... У очах 10-річної дитини, якою

я був в 1820-х роках, він був добродійним чарівником, ...у той час чи не кращим практиком в

Москві, ...котрий чудово зцілив люті муки брата.

З’явилося бажання наслідувати; надивившись на лікаря Мухіна, почав грати в лікаря; коли мені

минуло 14 років Мухін, професор, радить батькові послати мене прямо в університет, протегує на

випробуванні, а після закінчення курсу він же запрошує вступити до професорського інституту.

І за все це чим же я віддячив йому? Нічим... Тепер би я готовий був покарати себе поклоном в

ноги Мухіну; але його давно і слід простигнув.


ЗРОБИВ СЕБЕ САМ, з «Біографічного словника професорів і викладачів Московського

університету»

Яку твердість духу, яку силу волі потрібно було мати, щоб від стану бідного студента... самим

собою піднятися до вищого ступеня академічного, – щоб з невідомого лікарського помічника у

віддаленому кутку Росії, без грошових засобів, без покровителів, без справжніх навчальних

посібників, стати знаменитим столичним лікарем, сміливим і щасливим хірургом, професором

академії і університету.


БАТЬКО ЮНАЦТВА, з нарису М. Кононова і Ю. Черво «Мухін Єфрем Йосипович»

У холодні зимові дні, в завірюху почався штурм Очакова. Є. Й. Мухін перебував у рядах

штурмуючих і отримав медаль за взяття цієї фортеці. Під вогнем ворожої зброї Є. Й. Мухін

виконував хірургічні операції. Нагадаємо, що це відбувалося за 22 роки до народження Миколи

Пирогова, якого вважають фундатором військово-польової хірургії.

Першою значною науково-суспільною заслугою Є. Й. Мухіна стало запровадженням ним

противіспяної вакцинації. Вперше це сталося у жовтні 1801 р. у Московському виховному

будинку. Щеплення зробили хлопчикові Антону Петрову.

Ось як очевидці описували історичну подію: «Операція відбувалася у присутності Ради виховного

будинку, придворних лейб-медиків і лейб-хірургів... Щеплення принесло успішні результати, і

Антон Петров в пам’ять знаменної події був перейменований на Вакцинова».

...Ті, хто знав Є. Й. Мухіна у приватному житті, цінували в ньому розумного, приємного

співбесідника і хвалили його цікаву, живу, веселу мову. Цими якостями відрізнялося і викладання

його з кафедри. Лекції більше нагадували вільну розмову на різні медичні теми, чим на

систематичний виклад чогось одного.

Багато його учні, з яких деякі потім стали видними професорами, ...тепло і з вдячністю про нього

згадували. Його називали «батьком юнацтва».

На його гроші навчалися і готувалися до іспитів на ступінь доктора чотири відмінних російських

лікарі: Дядьківський, Болдирєв, Ловецький, Вишняков. Єфрем Йосипович віддав їм всю свою

річну професорську платню. Підбадьорені і підтримані ним, молоді люди з честю захистили свої

дипломи і перейшли до лав академічних викладачів.

...За всієї своєї завантаженості, не позбавляючи уваги нікого з своїх пацієнтів, розкиданих всіма

кінцями Москви, він не пропускав жодної лекції, жодного іспиту чи диспуту, жодного засідання

університетського правління, ради чи факультету, якщо не був прикований до ліжка якоюсь

серйозною хворобою, що втім, за його здоров’я і міцної статури, траплялося надзвичайно рідко.

Вільний час, якого у нього було дуже мало, він вживав на підготовку до друку різних творів, своїх

і чужих. Після смерті на його письмовому столі знайшли нові, тільки що зібрані матеріали про

холеру.


НАВІТЬ ТЕРМІНУ НЕ ІСНУВАЛО, з монографії З. Башурова «Двісті років російської

травматології»

Виповнилося двісті років з дня публікації (1806) книги Є. Й. Мухіна «Перші початки

кісткоправної науки», котра заклала основи нової для Росії медичної спеціальності, –

травматології.

Спочатку ця книга була розрахована слухачів Московської духовної академії, майбутніх сільських

священиків, як посібник з надання першої допомоги прихожанам, але вона далеко вийшла за ці

межі і для свого часу представляла цінну допомогу для практичних лікарів, як цивільних, так і

військових.

...За часів Є. Й. Мухіна терміну «травматологія» не існувало, він з’явився понад сто років опісля.

...Для зменшення болючості перелому і розслаблення м’язів Є. Й. Мухін пропонував

проскурнячну мазь.


БЕЗЦІННА РЕЛІКВІЯ, з буклету «Кіровоградський музей історії медицини»

Мухін Єфрем Йосипович став «духовним батьком» майбутнього світила хірургії М. І. Пирогова, а

той, у свою чергу, захоплювався знаннями вчителя, на той час професора Московського

університету, й тричі приїжджав оперувати в стінах Кіровоградської фортеці. В один із візитів

залишив цінний дарунок – знаменитий «Атлас Пирогова» 1837 року, надрукований у Німеччині.

Це безцінна реліквія. Оригіналів було видано всього три, зберігаються вони в Москві, Києві та

Кіровограді.