вщухали, і всі розійшлися, несучи у своїй пам’яті слова і діяння цього великого вченого.
В ПАРИЖІ ВИ ЗАПАЛИЛИ НАУКОВЕ ВОГНИЩЕ, з вітального листа Е. Ру з нагоди 70-ліття
І. Мечникова
...Ви стали на чолі школи і створили в цьому інститутові науковий осередок... У Парижі, як і в
Одесі, Ви запалили наукове вогнище, світло якого було видно здалека. Інститут Пастера багато за
що завдячує Вам.
Ви принесли йому престиж Вашого імені, і працями своїми та своїх учнів. Ви значною мірою
сприяли його славі. В ньому Ви продемонстрували приклад безкорисливості, відмовившись від
будь-якої оплати в роки, коли насилу зводили кінці з кінцями...
ВИНАХІДНИК КЕФІРУ, з статті Н. Позняк-Хоменко «Перший нобель з України»
…В італійському містечку Мессіни, як згадував сам Мечников, відбувся перелом в його
науковому житті. Спостерігаючи за прозорими личинками морської зірки, він помітив, як група
клітин, що вільно блукали організмом, одразу скупчувалася там, куди потрапляли сторонні тіла.
Якщо цих сторонніх тіл було порівняно мало, клітини їх просто з’їдали. Це йому нагадало
реакцію запалення, що спостерігалася в людей. Мечников назвав це явище фагоцитозом (від
грецького phagein – їсти).
Його виступ в 1883 році на 7-му з з’їзді природників і лікарів в Одесі викликав збурення в усьому
науковому світі. Справа в тому, що на той час у науці панувала теорія про пасивну роль організму
в процесі боротьби із хворобою, а Мечников наполягав на тому, що саме лейкоцити в організмі
людини виконують так звану санітарну функцію, допомагаючи подолати хворобу, – це й було
основою імунітету.
Варто відзначити, що Мечников не лише досліджував бактерії та ембріони в лабораторіях, а й був
практикуючим лікарем. Він активно цікавився питаннями епідеміології, вивчав холеру, на
тваринах простежував поширення сифілісу та шукав способи боротьби із цією хворобою. Задля
науки Мечников сам неодноразово наражався на небезпеку. Під час епідемії холери 1892–1894
років він із головою поринув у вивчення холерного вібріона, відкритого Кохом, і довів, що чиста
культура цієї бактерії викликає в людини типову азійську холеру. Досліди він провів на собі,
випивши культуру збудника смертельної хвороби.
А раніше, іще викладаючи в Одесі, він провів дослід самозараження зворотним тифом.
Подейкують, що він хотів звести рахунки з життям, коли його друга дружина Ольга Білокопитова
захворіла на черевний тиф, але, на щастя, обоє виявилися сильнішими за хворобу.
Наприкінці життя Ілля Мечников зацікавився ще однією проблемою людства – процесами
старіння організму і смерті. Він був переконаний, що потенціал людського організму набагато
більший, однак старіння відбувається внаслідок отруєння клітин бактеріями, названими вченим
цитотоксинами.
… Експериментуючи, він винайшов особливу закваску, яку сам пив уранці й перед сном,
запевняючи, що це панацея від старіння. «Лактобактерії професора Мечникова» почали продавати
в аптеках Росії, а згодом і по всій Європі. І лише пізніше з’явилася торгова назва цього відомого
нині кожному продукту – кефір.
НІКОЛИ НЕ ЗАБУВАВ ПРО УКРАЇНУ, з нарису В. Калити «Зустріч земляків у Парижі»
…Ілля Мечников ніколи не забував України, де минули пам’ятні роки юності і молодості. Час у
нього був гранично спресованим, наукові дослідження в Інституті Пастера вимагали повної
віддачі, поїздка на батьківщину завжди була проблематичною. Зате він уважно стежив за
науковими процесами, що відбувалися.
Якось, читаючи європейські часописи, натрапив на знайоме в Росії та Україні українське
прізвище. Данило Заболотний – чи це не той студент Київського університету св. Володимира,
котрий провів ризикований дослід на собі, випивши розведення холерних вібріонів? Той! Але
тепер це уже досить відомий в Європі учений-епідеміолог, побував на епідеміях у багатьох
віддалених губерніях Росії, у Маньчжурії, а тепер ось і в Індії, Аравії. Про нього пишуть як про
приборкувача смертоносних епідемій чуми на кількох континентах світу. У Заболотного, напевне,
величезний дослідницький матеріал, то чому б і не запросити земляка до Пастерівського
інституту?
Відповідні служби Росії і Франції взялися залагодити справу, і ось Данило Заболотний, той самий,
котрого ще наприкінці університетського курсу Мечников запрошував до праці в Парижі, постав
перед
