Лифшиц Евгений (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


ЛІФШИЦЬ Євген Михайлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Фізик. У фізиці існують наукові терміни «критерій Ліфшиця», «порівняння Ландау – Ліфшиця».

З медичної родини. Батько, Ліфшиць М., – лікар; брат, Ліфшиць І., – фізик.

Народився 8 (21) листопада 1915 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Помер 29 жовтня 1985 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на Кунцівському

цвинтарі.

Закінчив Харківський механіко-машинобудівний інститут (1933).

Працював науковим співробітником Фізико-технічного інституту АН УРСР (1933-1938), Інституту

фізичних проблем АН СРСР (1939-1985).

Академік академії наук СРСР (1979).

Іноземний член Лондонського королівського товариства (1983).

Лауреат Державної премії СРСР (1954).

Лауреат Ленінської премії (1962).

Спеціалізувався з проблем фізики твердого тіла, космології, теорії гравітації.

Встановив критерій, який забезпечив можливість повної класифікації фазових переходів II роду

(1941); розробив теорію молекулярних сил, що діють між конденсуючими тілами (1954);

побудував теорію нестійкостей у Всесвіті, який розширяється (1946).

Спільно з Л. Ландау побудував теорію доменів у феромагнетиках і вивів рівняння руху магнітного

моменту (1935); а з І. М. Халатніковим і В. О. Бєлінським – вивів загальне космологічне рішення

рівнянь Ейнштейна з особливістю в часі (1970-1972).

Друкувався в «Журналі експериментальної і теоретичної фізики».

Перу нашого земляка (у співавторстві з Л. Ландау) належить класичний 10-томний «Курс

теоретичної фізики» (1940-1965).

Серед друзів та близьких знайомих Л. – Л. Ландау, Л. Пітаєвський, Г. Гамов, Р. Максвелл, О.

Ахієзер, В. Берестецький, І. Халатніков, В. Бєлінський та ін.


***

ХАРКІВ, А НЕ КЕМБРІДЖ

, з професійного кредо Є. Ліфшиця

Раніше був Кембріджський період розвитку фізики, а зараз настає Харківський.


АДЕКВАТНОЮ МОВОЮ СТАЄ КВАНТОВА МЕХАНІКА, з книги Л. Ландау і Є. Ліфшиця

«Курс теоретичної фізики»

У даний час відомо три типи ситуацій, в яких класична механіка перестає відображати реальність.

Властивості мікросвіту не можна зрозуміти в рамках класичної механіки. Зокрема, у поєднанні з

термодинамікою вона породжує низку суперечностей (див. Класична механіка). Адекватною

мовою для опису властивостей атомів і субатомних частинок є квантова механіка. Підкреслимо, що перехід від класичної до квантової механіки – це не просто заміна рівнянь руху, а повна

перебудова всієї сукупності понять (що таке фізична величина, спостережуване, процес

вимірювання і тощо).

За швидкостей, близьких до швидкості світла, класична механіка також перестає працювати, і

необхідно переходити до спеціальної теорії відносності. Знову ж таки, цей перехід має на увазі

повний перегляд парадигми, а не просту видозміну рівнянь руху. Якщо ж, нехтуючи новим

поглядом на реальність, спробувати все ж таки привести рівняння руху до виду F = ma, то

доведеться вводити тензор мас, компоненти якого ростуть із зростанням швидкості. Ця

конструкція вже довгий час служить джерелом численних помилок, тому користуватися нею не

рекомендується.

Класична механіка стає неефективною у випадку розгляду систем з дуже великим числом

частинок (або ж великим числом ступенів свободи). В цьому випадку доцільно переходити до

статистичної фізики.


ЗА ЛАНДАУ ПИСАВ Я, з лекції Є. Ліфшиця, прочитаної в Японії в 1984 р.

Ландау майже нічого не міг написати сам, від листів і до наукових робіт. Декілька статей, які він

спробував написати самостійно, зрозуміти було неможливо.

Парадоксальна причина, наскільки я можу судити, полягала в його прагненні висловлювати думки

чітко і лаконічно. Він думав над кожним реченням, і це перетворювалося для нього на муку. Тому, починаючи з середини тридцятих років, всі його співавторські статті, написані співавторами.

Зрозуміло, це не означає, що Ландау повністю покладався на те, що вони напишуть. Спочатку він

давав точні вказівки, потім читав статтю, якщо необхідно, вносив зміни сам чи говорив, що треба

змінити.

А ті статті, які він публікував без співавторів, писав я. І в цьому випадку я мав від нього точні

вказівки. Спочатку він пояснював мені свою роботу, я писав її, і потім, якщо потрібно, вносилися

зміни.


АНАЛОГУ НЕ БУЛО І, МАБУТЬ, НЕ БУДЕ, з розвідки Г. Горєлик Як народжувався «Курс

теоретичної фізики»

Йдеться про одну з найвпливовіших книг у фізиці 20-го століття. Зрозуміло, великі відкриття вже

не перше століття з’являються на світ у формі статей, проте в світі книг з фізики «Курс

теоретичної фізики» Л. Д. Ландау і Є. М. Ліфшиця помітно підноситься над іншими за впливом на

світову фізику. Про це свідчать американські дані про найцитованіші книги з фізики впродовж

1961-1972 рр.

Виданий на головних мовах наукового світу, Курс формував спосіб мислення, стиль «роботи

фізики» в період, коли ця наука стала лідером природознавства і технічного прогресу.

Тривалість життя Курсу вражаюча для науки із запаморочливим темпом змін. В англомовному

світі, де лише реальний попит визначає пропозицію, «Course of Theoretical Physics» продовжує

знаходити читачів-покупців, – двадцять років опісля після появи третього видання.

...20-річний Євген Ліфшиць готував один розділ, але найважчий і найпотрібніший, тому що книг з

систематичним викладом статистичної фізики тоді не було.

В кінці 1935 року прибулий до УФТІ дипломник почув від Є. М. Ліфшиця, що «раніше був

Кембріджський період розвитку фізики, а зараз настає Харківський».

...Незамінна роль Ліфшиця в цьому співавторстві склалася з сукупності його особистих якостей.

...Запорукою надзвичайного успіху «Курсу» був великий дар Ландау, але реалізувався цей дар

лише завдяки Ліфшицю. ...Ніякого аналогу у цього Курсу не немає і ніколи, мабуть, вже не буде.

Унікальність пов’язана і з особливим періодом в розвитку теоретичної фізики і з особливістю

авторського союзу.


ВЕЛИКИЙ ПИСЬМЕННИК, з оцінки Є. Лівшиця Л. Ландау

Женька – великий письменник: він не може написати те, чого не розуміє.


БЕЗ КАНОНІЗАЦІЇ, з оцінки «Курсу теоретичної фізики» В. Гінзбургом

За всіх виняткових достоїнств Курсу Ландау і Ліфшиця не варто його канонізувати і

фетишизувати – це було б чужим духу сучасної науки, суперечило б переконанням самих авторів

Курсу.

Ті, хто вивчає теоретичну фізику не повинні обмежуватися одним курсом, навіть якщо це Курс з

великої літери..., залежно від здібностей тих, що вивчають, типу їх мислення і схильностей не

всім з них пропоновані в курсі підходи і висновки здадуться якнайкращими.


ЗАБУВ ОСОБИСТУ ОБРАЗУ, з розвідки Б. Горобця «Коло Ландау»

Ландау явно недооцінив Ліфшиця. Після того, як стало ясно, що Ландау не видужає після

автокатастрофи, Є. М. Ліфшиць взявся за реалізацію плану з підготовки важкого 4-го тому

«Релятивістської квантової теорії». На відміну від вже написаних томів, квантова електродинаміка

в той період не була ще в достатній мірі завершеною фізичною теорією. Нові відкриття і методи

з’являлися щороку, зароджувалася квантова хромодинаміка. Тому поставлена Ліфшицем перед

собою завдання закінчити «Курс» було архітяжким.

...Є. М. зробив пропозицію (про співавторство – авт.) Володимирові Борисовичу Берестецькому.

Обидва погодилися, що порядок авторів починатиметься з Ліфшиця.

...Частина перша книги вже була відредагована, з дня на день її повинні були здати до друкарні. І

ось якось Є. М. приїхав до видавництва вкрай засмученим і збудженим: «Берестецький

...несподівано зажадав зміни порядку авторів! Він говорить, що передумав і не може піти на

принизливе для нього, як він вважає, порушення алфавітного порядку».

...Пройшли дні. Берестецький не поступається. Є. М., як справжній батько книги, не в змозі її

убити – він навіть не хоче гальмувати її вихід в світ (на відміну, до речі, від «батька

посадженого»). Тому Ліфшиць погоджується на ультиматум Берестецького.

Проте при цьому він істотно змінює весь план книговидання. По-перше, у видавану негайно

частину 1 він включає декілька параграфів з матеріалами, вже підготовленими Л. П. Пітаєвським

для частини 2, яка була написана приблизно наполовину. Разом з не дуже великим матеріалом Л.

П. Пітаєвського, що раніше увійшов до частини 1, в сумі утворюється критична маса для

повноправного співавторства Л. П. Пітаєвського також в частині 1, а не тільки в частині 2, як

раніше обумовлювали три співавтори.

По-друге, Є. М. виключає майбутню співпрацю з ...Берестецьким.

По-третє, ставить видавництву нетривіальну умову: у книзі повинні бути два титульні листи –

лівий з вказівкою авторів всього «Курсу», тобто, Ландау і Ліфшиця, що б демонструвало

спадкоємність серії, і правий титульний лист – з переліком трьох конкретних авторів першої

частини 4-го тому.

...Пройшли немало років. Вийшли з друку і отримали світове визнання останні томи Курсу, 9-й і

10-й, написані Ліфшицем і Пітаєвським. Настала пора готувати перевидання всіх книг. І Ліфшиць

став вище за особисті образи: обидві частини «Релятивістської квантової теорії» він об’єднав в

єдиний 4-й том під назвою «Квантова електродинаміка», поставивши Берестецького, згідно

алфавіту, на перше місце серед трьох авторів.


«НЕХАЙ ЛІФШИЦЬ І ЗАЛИШАЄТЬСЯ В ЛІКАРНІ», книги К. Ландау-Дробанцевої

«Академік Ландау. Як ми жили»

Руки Дау судорожно стиснули поручні крісла. А очі широко розплющені: у них страх, запитання, куди він потрапив. Я сиділа поза полем його зору, мене він не бачив. До Дау підійшов професор

Кербіков:

– Лев Давидович, ви просили свою дружину забрати вас з цієї клініки?

– Я весь час прошу Кору мене звідси забрати. Мені тут так погано.

– А ось ваш учень професор Ліфшиць говорить, що вам тут дуже добре. І ви до нього жодного

разу не звернулися до проханням забрати вас звідси?

– Якщо Женька вважає, що тут дуже добре, нехай він залишається тут, якщо йому це місце так

подобається. Я ж прошу свою дружину Кору узяти мене додому. Погодьтеся, адресуватися з

подібним проханням до Ліфшиця, щонайменше, безглуздо!

Кербіков весело розсміявся, вигукнувши: «Яка логіка!».


ПРИНЦИПОВА ВІДМІННІСТЬ, з книги «Фізики жартують»

Після виступу Нільса Бора в Фізичному інституті Академії Наук СРСР всесвітньо відомого фізика

запитали, як йому вдалося створити першокласну школу науковців

Той відповів:

– Мабуть, тому, що я ніколи не соромився зізнаватися своїм учням, що я дурень.

Є .М. Ліфшиць, який виступав у ролі перекладача, доніс цю фразу до аудиторії у такому вигляді:

– Мабуть, тому, що я ніколи не соромився заявити своїм учням, що вони дурні.

Переклад викликав пожвавлення в аудиторії.

Тоді Є. М. Ліфшиць, перепитавши Бора, уточнив свій переклад, вибачившись за випадкову

обмовку.

Проте П. Л. Капіца, який сидів у залі глибокодумно відзначив, що це не випадкова обмовка. Вона

фактично виражає принципову відмінність між школами Бора і Ландау, до якої належить і Є. М.

Ліфшиць.


ЖОДНОЇ ДУМКИ, злий жарт

Існує думка, що з кінця 30-х років і до 1962 року, коли Ландау потрапив в автомобільну аварію, Лівшиць був лише вченим секретарем останнього, допомагаючи оформляти на папері його думки.

З цього приводу в оточенні Льва Давидовича ходив образливий жарт: мовляв, в «Курсі», немає

жодного рядка Ландау і жодної думки Лівшиця.