Линник Владимир (fb2)





ЛИННИК Володимир Павлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Фізик-оптик. Фундатор оптотехніки на теренах Російської імперії і СРСР. В оптиці існують

наукові терміни «метод обертового кристала Линника», «мікроінтерферометр Линника»,

«подвійний мікроскоп Линника».

З родини службовця. Син, Линник Ю., – математик.

Народився 24 червня (6 липня) 1889 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний

центр однойменної області України).

Помер в 1984 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ). Похований на

Комаровському цвинтарі.

Закінчив факультет Київського університету (1914).

Працював в Державному оптичному інституті (1926-1933), викладачем Ленінградського

державного університету (1933-1941), завідував кафедрою в Ленінградському інституті точної

механіки і оптики (1939-1941), в Пулковській обсерваторії (1946-1968).

Дійсний член а академії наук СРСР (1939).

Кавалер золотої медалі ім. С. Вавилова (1973).

Двічі лауреат Державної премії СРСР (1946; 1950).

Герой Соціалістичної Праці (1969).

Кавалер п’яти орденів Леніна, двох – Трудового Червоного Прапора, ордена Червоної Зірки, низки

медалей.

Перші роботи нашого земляка – з оптики рентгенівських променів. Потім настала черга

високоточних оптичних і оптико-електронних методів виміру і контролю.

Розробив кілька методів дослідження якості зображення в оптичних системах і створив контрольні

прилади для оптико-механічної промисловості, зокрема мова йде про контроль за якістю

поверхонь деталей у машинобудуванні.

Запропонував принципово важливе для успішної побудови 6-метрового телескопа (БТА) т. зв.

азимутальне монтування, новий метод дослідження зоряних спектрограм за допомогою

стереокомпаратора.

Л. – винахідник унікального «Зоряного інтерферометра» для визначання відстаней між

подвійними зірками, встановленого у Пулковській обсерваторії (1946).

На приміщенні Державного оптичного інституту встановлена меморіальна дошка Л.

Серед друзів та близьких знайомих Л. – Д. Рождественський, П. Тверський, К. Бутков, І. Обреїмов, П. Феофілов, С. Вавилов, Ю. Денисюк, І. Орбелі, О. Теренін, В. Фок та ін.


***

ПОМИЛОК НЕ УНИКНУТИ

, з творчого кредо В. Линника

Знати, що на передньому краї можна віднести за рахунок реальності і що – за рахунок гри

хвильової оптики, важко не тільки біологу, а й недостатньо підготовленому фізику; тому не дивно, що на цьому ґрунті трапляються помилки.


ІДЕЇ – ДОТЕПНІ ТА ОРИГІНАЛЬНІ, з монографії Е. Шпольського «Оптика»

Велике значення цього відділу фізики обумовлений, зокрема, тим, що з ним ще зберігає

безпосередній зв’язок оптична промисловість. …Д. С. Рождественський охарактеризував її

значення наступними яскравими словами: «Поширеність оптики – ознака висоти культури.

Мікроскоп, фотографічний апарат, зорова труба чи бінокль завжди відзначали культурну родину».

Оптична промисловість – найвища промисловість і тому, що найбільш тонка і важка, і тому, що

вона швидше всього веде нас через мікроскоп і зорову трубу до культури…. Народи славляться

саме своєю оптичною індустрією, якою б вона не була незначною за своїми розмірами: хто не знає

фірми Цейса, гордості Німеччини?».

Який же був рівень оптичної промисловості в Росії? З цього приводу ми маємо авторитетне

свідчення того ж Д. С. Рождественського: «Більше доводиться говорити про те, чого не було. Не

було жодного обчислювача оптичних систем, і ніхто в Росії не займався оптотехнікою. Тому

заводи мало розбиралися в істоті діла і могли тільки рабськи копіювати закордонні зразки. Ніде не

вироблялися окуляри, геодезичні інструменти, фотографічні апарати й об’єктиви, мікроскопи, кінематографічні апарати, наукові інструменти»

…Для розвитку прикладної оптики велику роль пізніше зіграло створення вітчизняної школи

оптиків-обчислювачів.

…Дотепні методи контролю оптичних систем запропонував В. П. Линник ; йому ж (разом з

Лебедєвим) належить ряд оригінальних конструкцій оптичних приладів. Особливо слід зазначити

створення і промислову розробку всіх типів спектральної апаратури, якою повністю забезпечили

численні заводські лабораторії, науково-дослідні інститути й навчальні заклади.


МЕТОД НАЛЕЖИТЬ ЛИННИКОВІ, з дослідження К. Баумгарта «Дмитро Сергійович

Рождєственський»

Третя велика серія робіт Дмитра Сергійовича відноситься до останніх років його життя. Ця серія

робіт знайшла лише скупе відображення в трьох надзвичайно стиснутих статтях, що з’явилися в

1939 і 1940 рр. З них одна стосується висвітлення мікроскопа, а дві інші – теорії зображення в

мікроскопові.

Ряд обставин привів Дмитра Сергійовича до заняття цією теорією. На перше місце з цих обставин

треба поставити серйозні заняття біологічними науками, зокрема ботанікою. Дмитро Сергійович

був зацікавлений мікроскопом не