Линник Владимир (fb2)


Настройки текста:




ЛИННИК Володимир Павлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Фізик-оптик. Фундатор оптотехніки на теренах Російської імперії і СРСР. В оптиці існують

наукові терміни «метод обертового кристала Линника», «мікроінтерферометр Линника»,

«подвійний мікроскоп Линника».

З родини службовця. Син, Линник Ю., – математик.

Народився 24 червня (6 липня) 1889 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний

центр однойменної області України).

Помер в 1984 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ). Похований на

Комаровському цвинтарі.

Закінчив факультет Київського університету (1914).

Працював в Державному оптичному інституті (1926-1933), викладачем Ленінградського

державного університету (1933-1941), завідував кафедрою в Ленінградському інституті точної

механіки і оптики (1939-1941), в Пулковській обсерваторії (1946-1968).

Дійсний член а академії наук СРСР (1939).

Кавалер золотої медалі ім. С. Вавилова (1973).

Двічі лауреат Державної премії СРСР (1946; 1950).

Герой Соціалістичної Праці (1969).

Кавалер п’яти орденів Леніна, двох – Трудового Червоного Прапора, ордена Червоної Зірки, низки

медалей.

Перші роботи нашого земляка – з оптики рентгенівських променів. Потім настала черга

високоточних оптичних і оптико-електронних методів виміру і контролю.

Розробив кілька методів дослідження якості зображення в оптичних системах і створив контрольні

прилади для оптико-механічної промисловості, зокрема мова йде про контроль за якістю

поверхонь деталей у машинобудуванні.

Запропонував принципово важливе для успішної побудови 6-метрового телескопа (БТА) т. зв.

азимутальне монтування, новий метод дослідження зоряних спектрограм за допомогою

стереокомпаратора.

Л. – винахідник унікального «Зоряного інтерферометра» для визначання відстаней між

подвійними зірками, встановленого у Пулковській обсерваторії (1946).

На приміщенні Державного оптичного інституту встановлена меморіальна дошка Л.

Серед друзів та близьких знайомих Л. – Д. Рождественський, П. Тверський, К. Бутков, І. Обреїмов, П. Феофілов, С. Вавилов, Ю. Денисюк, І. Орбелі, О. Теренін, В. Фок та ін.


***

ПОМИЛОК НЕ УНИКНУТИ

, з творчого кредо В. Линника

Знати, що на передньому краї можна віднести за рахунок реальності і що – за рахунок гри

хвильової оптики, важко не тільки біологу, а й недостатньо підготовленому фізику; тому не дивно, що на цьому ґрунті трапляються помилки.


ІДЕЇ – ДОТЕПНІ ТА ОРИГІНАЛЬНІ, з монографії Е. Шпольського «Оптика»

Велике значення цього відділу фізики обумовлений, зокрема, тим, що з ним ще зберігає

безпосередній зв’язок оптична промисловість. …Д. С. Рождественський охарактеризував її

значення наступними яскравими словами: «Поширеність оптики – ознака висоти культури.

Мікроскоп, фотографічний апарат, зорова труба чи бінокль завжди відзначали культурну родину».

Оптична промисловість – найвища промисловість і тому, що найбільш тонка і важка, і тому, що

вона швидше всього веде нас через мікроскоп і зорову трубу до культури…. Народи славляться

саме своєю оптичною індустрією, якою б вона не була незначною за своїми розмірами: хто не знає

фірми Цейса, гордості Німеччини?».

Який же був рівень оптичної промисловості в Росії? З цього приводу ми маємо авторитетне

свідчення того ж Д. С. Рождественського: «Більше доводиться говорити про те, чого не було. Не

було жодного обчислювача оптичних систем, і ніхто в Росії не займався оптотехнікою. Тому

заводи мало розбиралися в істоті діла і могли тільки рабськи копіювати закордонні зразки. Ніде не

вироблялися окуляри, геодезичні інструменти, фотографічні апарати й об’єктиви, мікроскопи, кінематографічні апарати, наукові інструменти»

…Для розвитку прикладної оптики велику роль пізніше зіграло створення вітчизняної школи

оптиків-обчислювачів.

…Дотепні методи контролю оптичних систем запропонував В. П. Линник ; йому ж (разом з

Лебедєвим) належить ряд оригінальних конструкцій оптичних приладів. Особливо слід зазначити

створення і промислову розробку всіх типів спектральної апаратури, якою повністю забезпечили

численні заводські лабораторії, науково-дослідні інститути й навчальні заклади.


МЕТОД НАЛЕЖИТЬ ЛИННИКОВІ, з дослідження К. Баумгарта «Дмитро Сергійович

Рождєственський»

Третя велика серія робіт Дмитра Сергійовича відноситься до останніх років його життя. Ця серія

робіт знайшла лише скупе відображення в трьох надзвичайно стиснутих статтях, що з’явилися в

1939 і 1940 рр. З них одна стосується висвітлення мікроскопа, а дві інші – теорії зображення в

мікроскопові.

Ряд обставин привів Дмитра Сергійовича до заняття цією теорією. На перше місце з цих обставин

треба поставити серйозні заняття біологічними науками, зокрема ботанікою. Дмитро Сергійович

був зацікавлений мікроскопом не тільки як оптик, але і як споживач, як біолог-мікроскопіст,

котрий знає, як важливо досконало володіти своїм робочим інструментом.

З іншого боку, Дмитро Сергійович, який все життя працював в оптиці на межі можливостей

обладнання і, до того ж, спеціалізувався на інтерференційних явищах, не міг не зацікавитися

питаннями мікроскопії, цього складного «світу інтерференції і дифракції», за його виразом.

…При викладі робіт Д. С. Рождественського з мікроскопії я широко користувався доповіддю,

прочитаною академіком В. П. Линником на засіданні Академії наук СРСР, присвяченому пам’яті

Дмитра Сергійовича.

…Точка зору академіка В. П. Линника співпадає з точкою зору Дмитра Сергійовича…

…Немає ніякого сумніву, що його (Д. Рождественського – авт.) заняття теорією мікроскопа, які

почалися в 1923 р., найтіснішим чином пов’язані з його біологічними інтересами. Він організує в

Оптичному інституті біологічну групу і піклується про упровадження фізичних методів

дослідження в біологію. Серед робіт, виконаних в Оптичному інституті в лабораторії академіка

Линника, є робота Т. С. Антонової – стереоскопічне фотографування хромосом. Метод і

керівництво в цій роботі належать В. П. Линнику...


ПЕРШІ АХРОМАТИЧНІ ОБ’ЄКТИВИ, з серії «Чи знаєте ви?»

До 1917 року в Росії існували два заводи військових оптичних інструментів, оптичні майстерні

Обухівського заводу і реквізовані майстерні Герца і Цейса, які випускали біноклі, стереотруби,

панорами, приціли.

Існували дві майстерні в Москві (Таубера і Цвєткова, Триндіна), де робилися спроби випуску

різних приладів, навіть мікроскопів, і ремонтні майстерні в Києві під керівництвом В. П. Линника.

…До 1931 року під керівництвом В. П. Линника в оптотехнічній лабораторії Державного

оптичного інституту був створений комплекс контрольного устаткування і розроблені методики

виготовлення , контролю й складання лінз і оправ, а також безпосередньо об’єктива мікроскопа в

цілому .

Це дозволило на підставі вже існуючих розрахунків виготовити перші вітчизняні ахроматичні

об’єктиви середніх і великих апертур і збільшень.


ЗАМІСТЬ ОБСЕРВАТОРІЇ КОЗЛЮШНИК, з кореспонденції О. Балуєва «Академяки без

академіків»

Селище Комарово колись називалося Келломяки, що на фінській мові означає «Дзвонова гора». У

1903 році тут будували платформу, і дзвін, встановлений на невеликому горбику, сповіщав про

початок і кінець робочого дня. Після відкриття станції дзвін прибрали, а назва, «Дзвонова гора» –

залишилася.

У Келломяках жили і влітку і взимку. Морською вулицею прогулювалися відпочиваючі і власники

особняків – Карл Фаберже, Матільда Кшесинська, академік Іван Павлов, шоколадний король

Жорж Борман...

Після війни Сталін подарував Академії наук 25 дерев’яних будинків – будували спеціально за його

вказівкою. В Комарові поселилися академіки. За аналогією з колишньою назвою селища місцеві

дотепники іноді іменували Академмістечко Академяками.

У 80-х роках з тих, старих, академіків тут залишилися тільки Фок, Наливкін і Линник.

Внучка академіка Володимира Линника Ірина Кузнецова живе на дачі цілий рік – з невеликим

стадом кіз, п’ятьма собаками і котом. Дід маленьких дітей не любив – вони заважали йому

працювати, – тому Ірина жила в будинку у свого дядька Юрія. Остаточно сюди перебралася лише

після смерті В. Линника.

Розбиту машину швидко пристосувала під господарські потреби: Ірина зберігає в салоні корм для

кіз. «Дуже зручно, а головне – герметично», – говорить вона.

За професією Ірина палеонтолог. В університеті, коли писала диплом, розбирала ящики з кістками

динозаврів і черепах. Попрацювавши з колекцією Єфремова, описала два нових види м’якошкірих

черепах-трионіксів, а також середньоазіатського варана, предка сучасного сірого варана. «Отже,

мене можна поставити в один ряд з Ліннєєм», – запевняє жінка.

Десять років Ірина працювала в Середній Азії. Займалася геологічною зйомкою. А коли «совок

накрився», переїхала до Комарово. Майже весь час тут забирає господарство.

... Мати Іріни і донька академіка Линника Ірина Володимирівна працює в Ермітажі

мистецтвознавцем. Вона головний науковий співробітник і доктор наук, спеціалізується на

західноєвропейському живописі. У Комарові Ірині Володимирівні відверто нудно.

...У сім’ї Лінников академіком був не тільки Володимир Павлович, фізик, а й його син-математик.

Юрій Володимирович Линник займався теорією вірогідності. Доктором наук став в 24 роки – до

нього таких молодих докторів наук не було. І помер теж рано, випередивши батька. На

комаровському цвинтарі, яке нині стало місцем паломництва екскурсантів, є гранітний пам’ятник

математику. На ньому вибита формула, яку він вивів.

За спогадами Ірини Володимирівни, ділянка Линника в 1946 році виглядала куди краще, ніж

зараз. Під вікнами шалено ріс бузок, – потім його з’їли кози. Там, де зараз «козлюшник», стояла

обсерваторія Володимира Линника. Академік спеціально підрізав берези на ділянці, аби вони не

затуляли небо. Ночами права частина даху йшла під ліву, і оптик починав свої спостереження.