Кузнец Семен (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


КУЗНЕЦЬ Семен Абрамович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: американський.

Економіст. Псевдонім – Саймон Сміт. Один з засновників емпіричної економіки та кількісної

економічної історії. Лауреат Нобелівської премії з економіки (1971). В економіці існує науковий

термін «цикл Кузнеця» – двадцятирічний період коливань швидкого і повільного економічного

зростання.

З міщанської родини. Батько, Кузнець А., – дрібний крамар.

Народився 17 (30) квітня 1901 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Помер 10 липня 1985 р. в м. Кембриджі (штат Массачусетс, США). Похований на місцевому

цвинтарі.

Навчався в одній з Харківських гімназій (за іншими даними, в реальному училищі), на

юридичному факультеті Харківського університету, в Колумбійському (США) університеті.

Працював керівником однієї з секцій статистичного відділу Центральної ради профспілок УРСР

(1919-1922), науковим співробітником Ради з досліджень в галузі соціальних наук (1926-1927),

Національного бюро економічних досліджень (1927-1930), викладачем Пенсільванського

університету (1931-1954), університету Джонса Гопкінса (1954-1960), Гарвардського, університету

(з 1960). Під час Другої світової війни перебував на державній службі в Управлінні військового

виробництва (1942-1944), був заступником директора Бюро планування та статистики при

Міністерстві військової промисловості США (1944-1946).

Нобелівську премію отримав «за емпірично обґрунтоване тлумачення економічного зростання,

яке привело до нового, глибшого розуміння як економічної і соціальної структури, так і процесу

розвитку».

Президент Американської статистичної асоціації (1949), Американської економічної асоціації

(1954), почесний член Асоціації з економічної історії, Економетричного товариства,

Американського філософського товариства, Міжнародного статистичного інституту, британського

Королівського статистичного товариства.

Почесний голова Інституту економічних досліджень Моріса Фалька (1963).

Почесний доктор Гарвардського, Прінстонського, Колумбійського, Пенсільванського,

Єврейського університетів.

Лауреат медалі Ф. Волкера (1977).

Друкувався в збірнику «Матеріали з статистики праці на Україні», журналі «Economic

Development and Cultural Change».

Дебютував науковою статтею «Грошова заробітна плата робітників та службовців фабрично-

заводської промисловості м. Харкова в 1920 році» (1921).

Потім настала черга доробків: «Циклічні коливання: роздрібна і оптова торгівля. Сполучені

Штати, 1919-1925», «Сучасна теорія економічного зростання», «Циклічні коливання: роздрібна і

оптова торгівля, Сполучені Штати, 1919-1925», «Національний дохід і формування капіталу, 1919-

1935 рр.», «Національний продукт з 1869 р.», «Загальні принципи сучасного економічного

зростання», «Рушійні сили економічного зростання: що показує історія?», «Частки вищих за

доходами груп у доході і заощадженнях», «Суть і значення тенденцій», «Сезонні коливання у

промисловості й торгівлі», «Столітня динаміка виробництва й цін», «Шість лекцій про економічне

зростання», «Кількісні аспекти економічного зростання націй, «Зростання і структурні зміни».

Головною книгою життя вважається видання «Капітал і американська економіка» (1961).

Наш земляк – автор низки робіт в області розрахунків національного доходу і національного

продукту, статистичних досліджень економічного розвитку і його циклів, його зв’язку з

розподілом на базі тривалих історичних періодів.

В еміграцію виїхав, аби дістатися батька (1922).

Серед друзів та близьких знайомих К. – У. Мітчелл, Б. Улін та ін.


***

ОСНОВА СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ,

з професійного кредо

С. Кузнеця

Джерелом зростання є поява сучасної науки як основи передової технології.

ШІСТЬ ХАРАКТЕРИСТИК ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ, з нобелівської промови С.

Кузнеця

В аналізі, що ґрунтується на загальноприйнятих критеріях оцінки національного продукту та його

компонентів, населення, робочої сили тощо, виникло шість характеристик сучасного економічного

зростання.

Перша й найочевидніша характеристика – це високі темпи зростання обсягів виробництва

продукції на душу населення та кількості жителів у розвинутих країнах, які у багато разів

перевищують попередні темпи зростання, що можна спостерігати як у цих країнах, так і в інших

частинах світу, принаймні, до останнього часу.

Друга – це темп зростання продуктивності праці, тобто випуску продукції на одиницю усіх

витрат...

Третя – високий темп структурного перетворення економіки. Головні аспекти структурних змін

охоплюють зрушення від сільського господарства у бік несільськогосподарських галузей й,

починаючи з недавнього часу, – від промисловості до сфери послуг...

Четверта характеристика – дуже близькі надзвичайно важливі структури суспільства та його

ідеологія також швидко змінювалися. Урбанізація й секуляризація легко спадають на думку як

компоненти, що їх соціологи називають процесом модернізації.

П’ята – економічно розвинуті країни через зрослі можливості техніки, особливо на транспорті та у

зв’язку (як мирних, так воєнних), мають тенденцію поширюватися на іншу частину світу,

створюючи в такий спосіб один світ у тому розумінні, в якому це не було істинним жодної

минулої епохи.

Шоста – поширення сучасного економічного зростання, незважаючи на його часткові результати у

світовому масштабі, є обмеженим тому, що економічні показники в країнах, у яких проживає три

чверті населення земної кулі, усе ще далекі від мінімальних рівнів, досяжних за потенціалу

сучасної техніки.

Це коротке резюме шести кількісних характеристик сучасного економічного зростання, що

стосуються сукупних темпів розвитку, два з яких стосуються структурного перетворення, а два –

міжнародного поширення, підтверджує робочу гіпотезу, що сучасне економічне зростання означає

особливу економічну епоху. Якщо темпи сукупного зростання й швидкість структурного

перетворення в економічних, інституційних і, можливо, навіть в ідеологічних засадах

НАСТІЛЬКИ вищі, ніж у минулому, що являють собою революційне прискорення, і якщо різні

регіони світу вперше в історії так тісно взаємозалежні, як коли б вони були одним цілим, деяке

нове головне джерело зростання, деяке нове епохальне нововведення мало породити їх зовсім

різні моделі.


ПРОЛИВ НОВЕ СВІТЛО, з виступу Б. Уліна при врученні Нобелівської премії С. Кузнецеві

Кузнець постійно орієнтував себе на те, щоб дати кількісне визначення економічних величин, які

відносяться, швидше за все, до з’ясування процесів соціальних змін.

Він оперував справді величезним статистичним матеріалом, який піддавався настільки глибокому

і ретельному аналізу, що цей матеріал іскрився думкою і проливав абсолютно нове світло на

проблему економічного зростання.


ПЕРШИМ ВИЗНАЧИВ РОЛЬ «ЛЮДСЬКОГО» КАПІТАЛУ, з розвідки А. Анікіна «Саймон

Кузнець – батько економічної статистики»

Вчений розробив методи визначення національного доходу (обсяг вироблених товарів і послуг)

Сполучених Штатів. Перший звіт Кузнеця щодо національного доходу США був опублікований

міністерством торгівлі в 1934 році. Потім пішла серія публікацій з проблем національного доходу,

його структури, з питань формування капіталу.

Внесок Кузнеця у створення методів підрахунку національного доходу заснований на концепції

взаємозалежності між обчисленим річним обсягом випуску продукції і визначеним рівнем

добробуту, що відповідає цьому обсягу. Вченим було внесено ясність в основні уявлення щодо

валового і чистого продукту країни, а також розроблено методи їхнього підрахунку. Бездоганна

логіка, сміливі судження і ретельна перевірка усіх даних дозволили побудувати чітку і послідовну

картину виробництва і доходу. Застосовуючи «подвійний підрахунок» національного доходу, С.

Кузнець вимірював національний доход із двох позицій. Спочатку він обчислював такий показник,

як сукупний попит, по Кейнсу (сума витрат на споживчі товари і послуги, інвестиції і державні

витрати). Потім він обчислював показник загального доходу з боку пропозиції: сума заробітної

плати, прибутку і ренти. Таким чином, його метод підрахунку національного доходу наповнив

емпіричним змістом кейнсіанське визначення політичних проблем.

…У своїй останній великій роботі «Зростання і структурні зміни», що вийшла в світ в 1979 році,

Кузнець розглядав розвиток Тайваню і зробив висновок, що швидке зростання (10% на рік)

означає тривалий руйнівний процес, який призводить до структурних зрушень в економіці і

супутніх інституціональних змін, а також в умовах праці і життя.

…Він також виробив систему виміру граничної капіталоємності, першим відзначив вирішальну

роль «людського» капіталу.


ДІАСПОРА – НЕВІД’ЄМНА ЧАСТИНА СУСПІЛЬНОГО ОРГАНІЗМУ, з статті В. Абліцова

«Брат-то чує. А чи ми гукаємо?»

Нині Україна переживає складний період політичної боротьби, наслідки якого загрожують самому

існуванню відродженої держави, лідери якої та еліта виявилися неспроможними відповісти на

глобалізаційні виклики часу, насамперед на іноземні впливи й на внутрішню, й на зовнішню

політику офіційного Києва.

… Дуже тяжко розв’язують економічні проблеми незалежної України, насамперед через нашу

технологічну відсталість. Але чи стали українським надбанням дослідження в галузі, зокрема,

економічної науки знаменитих вихідців з України – лауреатів Нобелівської премії Саймона

Кузнеця та Мілтона Фрідмана (перший народився в Харкові, а другий є нащадком емігрантів із

Закарпаття)? Звичайно ж, ні. Ба більше. Зайдіть у Харківський університет, де навчався Саймон

Кузнець , і ви не знайдете ні меморіальних дощок, ані інших ознак поваги до знаного випускника

цього, до речі, найстарішого й найавторитетнішого українського ВНЗ.

… Зате, мов гриби після дощу, тут постають «монументи» «отцю Федору» – героєві-пройдисвіту з

роману «Золоте теля», іншим місцевим «знаменитостям». Апофеозом харківського

пам’ятникотворення мало стати встановлення в місті скульптури сонного Бабака, очевидно, як

символу провінційності та слобожанського хуторянства.

Доки ми не усвідомимо, що діаспора – це жива невід’ємна частина українського національного

організму, наш шлях до цивілізованого життя буде тяжким і хаотичним. Філософія «моя хата

скраю» не приведе до добра, лише може повернути в колоніальне минуле.

…На офіційному рівні замість копіткої роботи імітують «бурхливу» чиновницьку діяльність,

особливо у дні проведення чергових Всесвітніх форумів закордонних українців: народжується

безліч ініціатив і проектів, складають тьму планів і програм. А державний корабель під назвою

«Україна» далі йде паралельним курсом із лайнером «Українська діаспора», і коли станеться їхня

зустріч на рейді, передбачити тяжко.