Кублицкая-Пиоттух Александра (fb2)




КУБЛИЦЬКА-ПІОТТУХ Олександра Андріївна


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Поет, перекладач.

З професорської родини. Батько, Бекетов А., – ректор Петербурзького університету; син від

першого чоловіка Блок О. – поет.

Народилася 6 (18) березня 1860 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Померла 25 лютого 1923 р. в м. Петрограді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ). Похована на

Смоленському цвинтарі; перепохована на Волковському цвинтарі (1944).

Навчалася в петербурзьких приватній гімназії М. Спешнєвої, Василеостровській гімназії.

Друкувалася в журналах «Вісник іноземної літератури», «Наш шлях», «Думка».

Як літератор дебютувала в журналі «Думка» віршем «Очікування» (1880).

Перекладала поезію А. де Мюссе, П. Верлена, Ш. Бодлера, А. Сюллі-Прюдома, В. Гюго, Ж.

Рішпена, Г. Флобера, Ф. Коппе, М. Прево, Ж. Роні, прозу Г. Флобера, Г. де Мопассана, О.

Бальзака, А. Доде.

Нашій землячці присвятив вірша «Росія» А. Білий (1920).

Особисте життя склалося не дуже. Побравшись з першим чоловіком Олександром Львовичем

Блоком (1879), К.-П. переїхала до Варшави, в університеті якої той викладав. На жаль, під час

короткого сумісного життя професор розкрився не тільки як людина вельми обдарована й наділена

багатим душевним скарбом, а й як особа неврівноважена, жорстока і навіть деспотична. То вже

наступного року, приїхавши до Петербурга, наша землячка до благовірного більше не

повернулися.

Збираючись заміж удруге, К.-П. добилася указу Синоду про розірвання її першого шлюбу (1889).

Проте й роль дружини військового не була легкою. Як наслідок, наша землячка перенесла тривале

нервове захворювання (1910-1916).

Серед друзів та близьких знайомих К.-П. – Є. Іванов, О. Форш, А. Білий, П. Соловйов, С.

Алянський, Є. Книпович та ін.

***

МІЙ СИН

, з життєвого кредо О. Кублицької-Піоттух

Моє життя – це мій син.

ОСІННЯ ПІСНЯ, вірш Ш. Бодлера в перекладі О. Кублицької-Піоттух

Охватят скоро нас потемки ледяные.

Прости, живой огон угасших летних дней.

Я слышу, как звучат удары гробовые

Тяжелых звонких дров по холоду камней.

Зима суровая опять в меня вселится,

И дрожь и ненависть и труд постылый, злой,

И сердце в красный ком холодный обратится,

Как солнце севера в полярной мгле глухой.

Стучат, стучат дрова, мне душу потрясая,

Как будто строят там тяжелый эшафот.

Мой разум клонится, как башня вековая,

И под ударами тарана упадет.

Однообразный стук, тяжелый и сонливый,

Как будто чей-то гроб колотят второпях.

Кого же хоронить в осенней мгле тоскливой?

Приветных летних дней уже остывший прах.


ЗАПОВІТНИЙ СОН, вірш П. Верлена в перекладі О. Кублицької-Піоттух

Я часто вижу сон, пленительный и странный:

Мне снится женщина. Ее не знаю я:

Но с ней мы связаны любовью постоянной,

И ей, лишь ей одной, дано понять меня.

Увы, лишь для нее загадкой роковою

Душа прозрачная перестает служить,

И лишь она одна задумчивой слезою

Усталое чело умеет освежить.

Цвет локонов ее мне грезится неясно,

Но имя нежное и звучно, и прекрасно,

Как имена родных утраченных друзей:

Нем, как у статуи, недвижный взор очей,

И в звуках голоса спокойно-отдаленных

Звучат мне голоса в могилу унесенных.

ПИСАЛА ВІРШІ, з автобіографії О. Блока

Від дідів успадкували любов до літератури й незаплямлене поняття про її високе значення їх

дочки – моя мати і дві сестри. Всі три перекладали з іноземних мов.

Моя мати, Олександра Андріївна (по другому чоловікові – Кублицька-Піоттух), перекладала й

перекладає з французької – вірші і прозу…

В молодості писала вірші, проте друкувала – лише дитячі.


ЗВОРУШЛИВО ДО ГЛИБИНИ, з листа О. Кублицької-Піоттух В. Зоргенфрею

Чистіше, глибше за Вас ніхто ще не писав про Сашу... Вся зовнішність встає перед очима.

Зворушливо до глибини.


СИНА БАТЬКОВІ НЕ ВІДДАВАТИ, з заповіту О. Кублицької-Піоттух

В ім’я Батька і Сина і Св. Духу. Амінь.

Знаходячись при повному розумі і твердій пам’яті, пишу останню мою волю. Заповідаю, щоб у

разі моєї смерті, син мій Олександр ні в якому випадку не був доручений своєму батькові, Олександру Львовичу Блоку.

Заповідаю моїм батькам узяти його до себе на виховання до повної його незалежності, а у разі

смерті батьків, прошу віддати його, так само до повної незалежності, сестрі моїй Марії Андріївні

Бекетовій.

Дружина штабс-капітана гвардії Франца Феліксовича Кублицького-Піоттух,

Олександра Андріївна Кублицька-Піоттух.

Шахматове 1894 року 29-го липня.


СТАВАТИ НА ПЕРЕШКОДІ НЕ БУДУ, офіціальний дозвіл О. Кублицької-Піоттух на

одруження сина від 23 травня 1903 р.

Цим засвідчую, що проти одруження сина мого від першого чоловіка, студента Імператорського

С.-Петербурзького університету Олександра Олександровича Блока з Любов’ю