методичною літературою, навчання вчителів. Численними публіцистичними працями М. О. Корф
ознайомив громадськість і земців з своїми ідеями, впровадив їх у свідомість і практику усіх
земських та громадських міських установ Росії.
Робота з підвищення кваліфікації народних вчителів була важливою сферою діяльності М. О.
Корфа. Розпочав її Микола Олександрович на основі приватної ініціативи у своєму маєтку
Нескучному, який він перетворив на вчительську Мекку.
К. Д. Ушинський та М. О. Корф заклали основи нових прогресивних методик початкового
навчання, які взаємодоповнювали і взаємозбагачували одна одну.
НЕЗНАЙКО ЛЕЖИТЬ, з біографічної довідки С. Бобилєвої і В. Савчука «Корф Микола
Олександрович»
Неабиякої популярності Корф досяг завдяки своїй педагогічній діяльності. Розробивши теоретичні
і практичні положення земської народної освіти стосовно потреб російського селянства в умовах
обмеженого фінансування, створив тип однокласної сільської земської школи з 3-річним терміном
навчання і одним вчителем. Навчальний рік тут починався по завершенню сільськогосподарських
робіт (у жовтні) і тривав 6 місяців.
Також розробив методику ведення занять одним вчителем одночасно в 3-х класах.
У 1867-1872 рр. відкрив у повіті близько 100 шкіл, особисто інспектував їх, навчав вчителів, давав
зразкові уроки, захищав інтереси народної школи у пресі.
Розробляючи принципи народної школи, вказував, що безлічі національних типів населення Росії
повинна відповідати безліч типів шкіл, виступав за навчання учнів рідною мовою. Різко
критикував «Положення про початкові народні училища», яке не передбачало варіативності
початкової школи.
Тип створеної Корфом сільської школи набув поширення і в інших губерніях. Особливо активно
його методи і педагогічні ідеї використовувалися в Кавказькому учбовому окрузі, звідки
приїжджало переймати досвід багато вчителів.
Він – ініціатор проведення з’їздів-курсів для вчителів народних шкіл, організатор вчительських
бібліотек.
Займався проблемами усунення неписьменності. Для досягнення цієї мети розробив тип
повторювальних недільних шкіл, в завдання яких входило закріплення знань колишніх учнів
початкової школи, і активно пропагував необхідність їх створення.
Діяльність Корфа викликала вороже ставлення як з боку місцевого дворянства, так і з боку влади
(міністерство народної освіти стало обмежувати самостійність земств в питаннях організації
шкільної справи). У 1872 К. забалотували на земських виборах і, не зважаючи на обрання його
гласним на трьох селянських з’їздах, відмовився від земської діяльності і виїхав до Швейцарії, де
заснував російську сімейну школу для дівчаток, викладав в ній.
ВИСТУПИВ ПРОТИ БАТЬКА ЛЕНІНА, з розвідки Кожушко О.А. та Ієвлєва В.П. «Проблеми
охорони об’єкта культурної спадщини – садиби В. І. Немировича-Данченка в c. Нескучному
Донецької області»
Починаючи з середини XIX століття, Нескучненська садиба стала своєрідним осередком в історії
вітчизняної культури завдяки двом видатним особистостям: Миколі Олександровичу Корфу –
одному з знаних діячів народної освіти ХІХ століття та Володимиру Івановичу Немировичеві-
Данченкові.
…За радянських часів ім’я М. О. Корфа та його справа замовчувалися, можливо, через той факт, що як прогресивний реформатор народної освіти він виступав проти посади інспектора народних
училищ, яку тривалий час посідав педагог Ілля Миколайович Ульянов.
У перші роки перебування в с. Нескучне М. О. Корф посадив там, скориставшись системою
залісення степів Граффа Віктора Єгоровича, великий парк серед зовсім голого на той час степу.
Цей парк поклав початок створенню Нескучненського лісового масиву, який у наш час згідно з
рішенням Донецького облвиконкому став ландшафтним заказником місцевого значення
«Нескучненський ліс».
Після шлюбу доньки М.О. Корфа Катерини Миколаївни, садиба перейшла у власність зятя –
Володимира Івановича Немировича-Данченка.
ВСУПЕРЕЧ МІНІСТЕРСТВУ І СИНОДУ, з статті В. Бурбана «Якби нас вчили так, як треба»
«Інформатизоване» покоління, твердять фахівці, через деформацію його духовного світу не зможе
адекватно сприймати національну культурну спадщину, втілену в літературі і мистецтві. Чи готова
до цього нинішня школа, яка агонізує в нескінченних
