Шарет (Черток) Моше (fb2)




ШАРЕТ (ЧЕРТОК) Моше


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: ізраїльський.

Державний діяч, публіцист, перекладач. Перший міністр закордонних справ (1948-1956), другий

прем’єр-міністр Ізраїлю (1954-1955).

З міщанської родини. Батько, Черток Я., – директор майстерні і крамниці канцтоварів, літератор,

сіоніст.

Народився 16 жовтня 1894 р. в м. Херсоні Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Помер 7 липня 1965 р. в м. Єрусалимі (Ізраїль).

Навчався в Херсонській і Герцлійській гімназіях, на юридичному факультеті Стамбульського

університету, закінчив Лондонську школу економічних і політичних наук (1920-1925).

Був секретарем Сіоністської комісії (1919), кореспондентом газети «Давар» (1925-1929),

редактором щотижневого англомовного додатку до газети «Давар» (1929-1931), секретарем (1931-

1933), керівником (1933-1948) політичного відділу Єврейської агенції, міністром закордонних

справ Ізраїлю (1948-1956), керівником Єврейської агенції «Сохнут»(1956-1960), директором

видавництва «Ам овед» (1960-1961), головою Міжнародного Сіоністського Руху (1961-1965).

Друкувався в газеті «Давар».

Ш. – автор книг «З поневірянь Азією» (1957), «Напередодні нації» (1958), «Зошит поетичних

перекладів» (1965), «Промови про сіонізм» (1966), «Світильники, що згасли» (1969), «Політичний

щоденник» (1968–1979).

Перекладав з німецької, французької, англійської, російської мов.

Ізраїльську купюру в 20 шекелів прикрашає портрет нашого земляка.

Серед друзів та близьких знайомих Ш. – Б. Кацнельсон, Х. Ласкі, З. Аран, Х. Арлозоров, Ш.

Ельяшів Г. Меїр, З. Шазар та ін.


***

КЕРУВАТИ ЦІЄЮ КРАЇНОЮ БЕЗ БРЕХНІ І АВАНТЮРИЗМУ – НЕМОЖЛИВО

, з

політичного кредо М. Шарета

Не мені керувати цією державою. Це, очевидно, неможливо без авантюризму і брехні – двох

якостей, які мені ненависні.


НА ОДИН ЩАБЕЛЬ З УБИВЦЯМИ, з щоденника М. Шарета

Якщо ми відповімо на кривавий теракт тим же, це нівелює жахливе враження, яке він викличе у

міжнародної спільноти, і поставить нас на один щабель з убивцями. Краще нам скористатися

інцидентом у Маале-Акравім як інструментом політичної атаки на великі світові держави,

переконати їх в необхідності чинити тиск на Йорданію і примусити її утримуватися від подібних

дій надалі.


ЗЛОЯКІСНИЙ І АМОРАЛЬНИЙ, з оцінки М. Шаретом діяльності Ш. Переса

Я повністю і абсолютно відкидаю Шимона Переса і вважаю його сходження до вершин влади

злоякісним і аморальним явищем. Я розірву на собі одяг на знак трауру за державою Ізраїль того

дня, коли побачу його в якості міністра в ізраїльському уряді.


БЕЗ БЕН-ГУРІОНА СВІТ БУВ БИ НУДНІШИМ, з листа М. Шарета З. Арану в 1955 р.

Чи не справді, ми обидва ситі по горло Бен-Гуріоном? Але все таки світ був би набагато нуднішим

без цієї людини, над загадкою якої ми не перестаємо роздумувати, намагаючись зрозуміти шляхи,

якими крокувала його думка.


ВАШУ ДЕРЖАВУ ВИЗНАЄМО, з телеграми В. Молотова М. Шарету від 15 травня 1948 р.

Підтверджую отримання вашої телеграми, в якій ви ставите до відома уряд СРСР про...

проголошення створення незалежної Держави Ізраїль... Цим повідомляю, що уряд СРСР ухвалив

рішення офіційно визнати Державу Ізраїль і його тимчасовий уряд.

Уряд СРСР висловлює надію, що проголошення єврейським народом суверенної, незалежної

держави послужить справі зміцнення миру і безпеки в Палестині і на Близькому Сході, і

висловлює упевненість, що між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Державою Ізраїль

складуться дружні відносини.


НАДОВГО ЗАМКНУЛИ В КІМНАТІ, з статті С. Динкевича «Ізраїль сьогодні»

На день до голосування 12 травня 1948 року з Штатів повернувся Моше Шарет – дуже близька

Бен-Гуріону людина. Він запекло відговорював останнього від проголошення держави,

стверджуючи, що всі зустрічі в Америці переконали його – це передчасний і помилковий крок.

Посилався на держсекретаря США Маршалла, який тоді заявив президентові Трумену: «Пане

президент, якщо в ООН Ви підтримаєте утворення держави Ізраїль, я не зможу підтримати Вас на

наступних виборах».

12 травня 1948 року Бен-Гуріон замкнув Моше Шарета в кімнату, і не випускав його до тих пір,

доки той не присягнувся йому особисто (вони були близькими друзями), що ні слова не розповість

решті членів Народної ради про позицію США. Шарет стримав своє слово. Голосування

закінчилося перемогою Бен-Гуріона: 6 – «за», 4 – «проти».

Не сумніваюся, якби Моше Шарет не дотримав слова, результати були б іншими.


ЗУСИЛЛЯ ВИЯВИЛИСЯ МАРНИМИ, з статті К. Ієрухама «Завжди в строю»

Ядін вважав, що, якщо їм вдасться схилити на свій бік міністра закордонних справ Моше Шарета,

то вдасться вплинути і на Бен-Гуріона. Вони розбудили Моше Шарета. Ігал Аллон повідомив

його про розташування наших сил і сил єгиптян і наполягав на санкціонуванні продовження

наступу. Шарет теж вважав рішення про