ФАЛЬЦ-ФЕЙН Фрідріх Едуардович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Землевласник, вівчар, коняр, меценат. Фундатор першого приватного заповідника на теренах
Російської імперії.
З поміщицької родини.
Народився 16 (29) квітня 1863 р. в маєтку Асканія-Новій Дніпровського повіту Таврійської
губернії Російської імперії (нині – Чаплинський район Херсонської області України).
Помер 2 серпня 1920 р. в м. Бад Кіссінгені (Німеччина). Похований на цвинтарі «Дванадцяти
апостолів» в м. Берлін (нині столиця – ФРН). На могильному камені з зображенням двох степових
орлів висічений напис: «Тут спочиває знаменитий творець «Асканії-Нової».
Закінчив Херсонську гімназію, природничий факультет Дерптського університету (1882-1889).
Почесний мировий суддя (1892-1917), піклувальник ремісничого і сільськогосподарського
училищ, жіночої прогімназії, низки лікарень і будинків для людей похилого віку повіту й губернії.
Дійсний і почесний член Дерптського (1882), Французького національного (1888), Московського
(1894), Кримського (1913) товариств натуралістів.
Член Постійної природоохоронної комісії Російського географічного товариства (1912).
Кавалер золотої медалі всесвітньої виставки в Парижі (1889) й срібної медалі Імператорського
Руського товариства акліматизації тварин і рослин.
Багаторазовий призер всесвітніх, всеросійських і крайових сільськогосподарських виставок.
У маєтку Асканія-Нова ще юнаком відгородив вісім десятин степу для охорони тубільної фауни й
завіз байбаків (1883). Це була піонерна спроба охорони дикого степу не тільки в Росії, а й у світі: перший заповідник в американських преріях, приміром, з’явився лише 1903 р. Пізніше створив
зоопарк (1874-1916), дендропарк (1885-1902), резерват для тварин (1883-1898), природничо-
історичний музей (1900).
Ф.-Ф. більшовицької революції не сприйняв. За підозрою в шпигунстві був заарештований 1917 і
відправлений в Бутирки (1917-1918). Завдяки протестам вчених-біологів звільнили. Тоді ж у нього
спаралізувало весь лівий бік тіла.
Від гріха подалі барон емігрував до Німеччини (1918).
На честь Ф.-Ф. названо вероніку (Veronica spicata var. falz-feinii Tuzson, 1912), гвоздику (Dianthus guttatus var. falz-feinii, Paczoski,1912), емуранчика (Scirtopoda telum subsp. falz-feinii, Brauner, 1913), хом’ячка (Cricetulus migratoris subsp. falz-feinii, Matschie, 1918), кабана (Sus scrofa subsp. falz-feinii, Matschie, 1918), степову мишу (Apodemus falz-feinii Mezhzherin et Zagorodnjuk, 1989).
Ім’я Ф.-Ф. також присвоєно Українському національному заповіднику «Асканія-Нова» (1994). Тут
йому відкрито барельєф.
Внук нашого земляка Е. Фальц-Фейн від імені діда передав державному архівові Херсонської
області сімейні реліквії, які включають 14 рідкісних книг і понад 6000 документів, що охоплюють
період з 1829 по 1914 рр. (2005).
Серед друзів та близьких знайомих Ф.-Ф. – І. Айвазовський, Л. Толстой, Ф. Достоєвський, В.
Набоков, М. Іванов, В. Семенов-Тянь-Шанський, Ю. Ігумнова, П. Аппель, С. Огнєв, І. Пачоський, М. Бекманн, С. Мокржецький, В. Талієв, Л. Хекк, П. Мачі, М. Кулагін, О. Хайнрот, Х. Конвенц, Х.
Унгевіттер, П. Козлов, А. Браунер та ін.
***
МІЙ ДІАМАНТ,
з життєвого кредо Ф. Фальц-Фейна
Із задоволенням провожу я тихі ясні ночі серед нашої південної природи, серед вихованців мого
парку... Зірки сяють, мов діаманти.
ЗУБРІВ ТРЕБА РЯТУВАТИ, з листа Ф. Фальц-Фейна М. Кулагіну в грудні 1902 р.
Варто було б, не втрачаючи часу, створити в підходящих місцях різних частин Росії окремі
розсадники... і згодом переміщати молодих самців з одного розсадника до іншого. Цими заходами
можна було б паралізувати в Біловезько-Пущинському табуні вплив постійного кровозмішення й
врятувати біловезьких зубрів від... остаточного й неминучого виродження й вимирання.
НІБИ КАРТИНА З БІБЛІЇ, з листа Миколи II матері
Там (в Асканії – авт.) живуть різні олені, кози, антилопи, кенгуру й страуси цілий рік під
відкритим небом на відкритому повітрі й теж разом.
Дивне враження, ніби картина з Біблії, начебто звірі вийшли з Ноєвого ковчега.
ПИСАТИ НЕ ЛЮБИВ, зі спогадів Є. Козлової
Ф. Е. органічно не терпів письмово викладати свої думки, він ніколи або майже ніколи не писав
листів і за все своє життя видрукував лише п’ять маленьких статей...
На всі мої зауваження й докори з цього приводу він, бувало, відповідав: «Приїдьте в Асканію й
давайте спільно працювати: я буду говорити, розповідати, відповідати на запитання, я нічого не
приховаю...
А Ви – запитуйте, спостерігайте
