Скадовский Иван (fb2)




СКАДОВСЬКИЙ Іван Георгійович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Священик. В чернецтві – Іван (1918). Зарахований до лику святих Російською Православною

Церквою (2000).

З дворянської родини. Батько, Скадовський Г., – херсонський повітовий маршалок дворянства.

Народився 30 травня 1874 р. в м. Херсоні Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Розстріляний 23 листопада 1937 р. в м. Турткулі Узбецької РСР СРСР (нині – Республіка

Узбекистан). Похований в невідомій братській могилі.

Закінчив реальне (1890) і сільськогосподарське (1896) училища, вищі курси хімії, виноробства і

виноградарювання (1902).

Працював земським начальником Херсонського повіту (1906-1909), служив в армії (1916-1917),

був священиком Херсонських архієрейської церкви (1918-1922) і міського собору (1922-1925),

церкви на цвинтарі (1925-1926),

З більшовицькою владою порозуміння не знаходив. Був заарештований у т.зв. «справі херсонської

групи одеської філії Істинно-Православної Церкви» (1931), засуджений до п’яти років позбавлення

волі й запроторений до Вішерських таборів. Через два роки в’язницю замінили засланням в м.

Комишин Сталінградської області (1933).

Вдруге зазнав арешту разом з архієпископом Прокопієм (1934). Особлива нарада при НКВС СРСР

засудила їх до п’яти років заслання до м. Турткуль (1935).

Через два роки обидва священики були заарештовані за «організацію нелегального молитовного

будинку і контрреволюційну монархічну агітацію» і незабаром розстріляні (1937).

Батька нашого земляка убили більшовики (1919), дружину – заарештували (1929).

Про трагічну долю нашого земляка йдеться в книзі ігумен Дамаскіна (Орловського) «Мученики,

сповідувачі і подвижники благочестя Російської Православної Церкви ХХ сторіччя. Життєписи і

матеріали до них» (2001).

Серед друзів та близьких знайомих С. – П. Титов, М. Захаров, П. Рождественський, Г. Ряшенцев, М. Добронравов та ін.


***

Я – ДЕМОКРАТ-МОНАРХІСТ

, з життєвого кредо

І. Скадовського

Я дотримуюся монархічних переконань і вважаю найнормальнішою формою державного

правління – монархію на чолі з помазаником Божим, але не протестую й проти інших форм

правління і приймаю їх як волю Божу.

РАДЯНСЬКУ ВЛАДУ ВВАЖАЮ АНТИБОЖОЮ, з заяви І. Скадовського на допиті в 1934 р.

Радянську владу вважаю владою антибожою, владою сатанинською, яка послана людям за їх

гріхи. Всякі заходи радянської влади, що мають на меті перекроїти життя на нових початках, я не

схвалюю і ставлюся до них негативно, оскільки вони йдуть врозріз з моєю християнською

ідеологією. Я ставлюся негативно до колективізації, до п’ятиденки, ліквідації куркульства як класу

і тому подібного. Ці свої погляди я висловлював в приватних бесідах віруючим.

...Я залишаюся прихильником російського монархічного ладу і зовсім не є прихильником...

збочень і спотворень. Я маю на увазі підпорядкування церкви державі, гонитву представників

державної влади за особистим благополуччям в збиток добробуту мас, падіння національного духу

тощо.

...Справжній послідовник Православної Церкви не може ставитися лояльно до радянської влади,

не може вступати в компроміси з нею, брати участь в радянському будівництві.


УКРАЇНА – НЕ ПОЛЬЩА, з протоколу допиту І. Скадовського в 1934 р.

Слідчий:

– Що ви можете сказати по суті висунутого проти вас звинувачення?

Скадовський:

– Мені висунуте звинувачення у веденні контрреволюційної пропаганди, можливо, що я щось і

говорив несумісне з лояльним ставленням до радянської влади... Конкретних випадків я зараз

пригадати не можу.

Мої уявлення про ідеальний соціально-політичний лад не співпадають з ідеями, що лежать в

основі радянської державності. Добиватися, проте, здійснення своїх ідеалів шляхом політичного

перевороту я не вважаю для себе можливим. Той суспільний устрій, який я вважаю ідеальним,

можливий лише за відновлення в суспільстві патріархальних відносин. Тим часом, незалежно від

характеру тих політичних угрупувань, які могли б прийти до влади у випадку політичного

перевороту, відродження патріархальних відносин не відбулося б, і сталий лад був би мені

однаково чужий.

Слідчий:

– Як ви ставитеся до дореволюційної Росії?

Скадовський:

– Я націоналіст і люблю Росію. Я люблю Росію в тому вигляді, в якому вона існувала до

революції, з її потужністю і величчю, з її безмірністю, з її завоюваннями. Дроблення Росії, що

відбулося після революції, і зокрема виділення України, Білорусії тощо, я розглядаю як явища

політичного занепаду, тим сумнішого, що для цього дроблення немає ніяких підстав. Українці і

росіяни завжди складали єдине ціле. Українці і росіяни – один народ, одна нація, і виділяти

Україну в якій би то не було формі із загального цілого не було ніяких