Підставою вважати мене контрреволюційно настроєним, згідно обвинувального висновку, є
твердження, що я активний послідовник «істинно-православної церкви». Це твердження
голослівне і ні на чому не засноване.
З 1926 по 1933 рр. я перебував в таборі і засиланні, тобто в ізоляції, і, таким чином, був
позбавлений можливості брати участь в церковних справах, а тим паче, активне.
Звинувачувальний висновок не вказує жодної особи і не може вказати, оскільки нікого не було з
православного духівництва в Білгородській єпархії, хто б не визнавав митрополита Сергія... Всі
притягнуті до суду Спеціальної Колегії священики, за словами самого обвинувального висновку,
жодного разу не були судимі за весь час існування радянської влади...
« В результаті в короткий період на запрошення Панкєєва в Білгородську єпархію прибуло 15 осіб
священиків».
Я не запросив жодного священика (а також нікого з них не знав раніше, окрім одного). Всі вони
приїжджали самі до мене, що видно із слідчої справи. Залишається дивуватися свідомо
помилковому твердженню обвинувального висновку.
Якщо ці 15 священиків прийняті мною, як мої, за виразом обвинувального висновку, «однодумці»,
то чому тоді з них притягнуто до суду лише четверо?!
« Створивши таким чином згуртовану групу духівництва, Панкєєв повів серед них роботу,
направлену на збір грошових коштів для надання допомоги репресованому духівництву... і їх
сім’ям».
Я не створював ніякої групи з духівництва. Впродовж всього часу одні з духівництва прибували в
єпархію, а інші вибували, що є звичайним в умовах церковно-єпархіального життя.
Проте обвинувальний висновок чомусь закриває очі на цю обставину, чим доводиться не тільки
повна неспроможність твердження, але й однобічність і відверта упередженість.
...Цивільним законом дозволяється служителям культу отримання від віруючих пожертвувань на
свої потреби.
« З метою підриву економічного зростання колгоспів Панкєєв давав вказівки священикам своєї
єпархії під виглядом посилення пастирської діяльності серед віруючих колгоспників проводити
контрреволюційну роботу, направлену на відрив колгоспників від колгоспних робіт».
Якщо я давав, про що йдеться в обвинувальному висновку, вказівки проводити контрреволюційну
роботу священикам своєї єпархії (яка складається з 15 районів), то чому привернуто (і то частково,
а не всі) духівництво лише Корочанського району і Білгородського району?
...Вже один безглуздий і безграмотний вираз – «підсилити.... проповіді шляхом служіння молебнів
і акафістів....» сам за себе говорить, що він не належить священикові. І справді, обвинувачений
Вільгельмський такого свідчення не робив і не міг робити, оскільки ніяких пропозицій про
посилення проповідей я нікому не давав.
У своїй заяві на ім’я Спеціальної Колегії від 10/IХ я вже пояснив, що обвинувачений
Вільгельмський подавав прокуророві скарги з проханням анулювати його підпис під протоколами
персонального слідства, як дану в результаті обману і насильства, а також з роз’ясненням, що
свідчення його в первинних протоколах спотворені слідчим до невпізнання і, за суттю, є не його,
Вільгельмського, свідченнями, а свідченнями самого слідчого.
...На закінчення ще раз заявляю, що висунуте проти мене звинувачення заперечую повністю.
Залишаючи за собою право робити на суді докладніші словесні пояснення, прошу Спеціальну
Колегію цю мою заяву з короткими письмовими поясненнями залучити до моєї справи і протоколу
судового розгляду.
ЗА ВІДТОРГНЕННЯ УКРАЇНИ ВІД СРСР, з свідчень о. Смирнова
Настанови мені з боку Панкєєва, як правлячого єпископа, були наступні: вести агітацію серед
населення, парафіян, за відторгнення України від СРСР до Німеччини, вести антиколгоспну
агітацію і організувати касу взаємодопомоги і збір засобів для духівництва, яке перебуває в
засланні.
ДІЯВ ПРОТИ КОЛГОСПІВ, зі свідчень М. Вільгельмського
Єпископ Антоній Панкєєв пропонував підсилити для цієї мети («відрив колгоспників від роботи»
– авт.) проповіді шляхом служіння молебнів і акафістів недільними і святковими днями, вести
проповіді про святість і значення святкових днів, при цьому мати на увазі головним чином
колгоспників, які із-за своїх робіт погано відвідують церкву.
ДЕЗОРГАНІЗУЮТЬ ВИРОБНИЦТВО, зі свідчень коменданта Далекосхідних таборів у лютому
