ПАНКЄЄВ Василь Олександрович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Священик. В чернецтві – Антоній (1915). Зарахований до лику святих Російською Православною
Церквою (2000).
З родини священика.
Народився 1 січня 1892 р. в с. Садовому Херсонського повіту Херсонської губернії Російської
імперії (нині – Білозерський район Херсонської області України).
Розстріляний більшовиками 1 червня 1938 р. Місце поховання – не відоме.
Закінчив Одеську духовну семінарію (1912), навчався в Київській духовній академії (1912-1915),
закінчив Петроградську духовну академію (1915-1917).
Був настоятелем похідної церкви в діючій армії (1915-1917), викладачем Одеської духовної
семінарії (1917-1920), єпископом Маріупольським, вікарієм Єлизаветградської єпархії (1924-1926),
єпископом Білгородським (1932-1935).
Кавалер ордена св. Ганни 3-го ступеня (1917).
Уперше заарештований за активну церковну діяльність і засуджений до 3 років позбавлення волі з
засланням на Соловки (1926-1929).
Удруге заарештований за релігійну пропаганду серед населення і засуджений до 3 років
позбавлення волі з засланням до м. Єнісейськ (1929-1932).
Утретє заарештований за організацію контрреволюційної змови і засуджений до 10 років
позбавлення волі з засланням на Далекий Схід (1935).
Відбути термін до кінця наш земляк не встиг: у липні 1937 р. уряд СРСР прийняв постанову
№П51/94, у відповідності до якої НКВС мав усіх засуджених до концтаборів служителів культу
розстріляти. Проти П. порушило четверту кримінальну справу, перевівши його до
Благовєщенської в’язниці (1938). Де трійка НКВС 17 березня засудила нашого земляка до
розстрілу.
Серед друзів та близьких знайомих П. – О. Гагалюк, В. Білобабченко, С. Андріашенко, М.
Кармазін, А. Олександров, О. Єрошов, М. Дейнека, О. Альбіцький, Б. Шипулін, Д. Цедрик, П.
Кратиров, К. Дяков та ін.
***
СПИРАТИСЯ НА БОЖІ ЗАПОВІДІ,
з життєвого кредо
В. Панкєєва
Праведний і досконалий спосіб життя спирається за Божі заповіді.
БУДЬТЕ ДЛЯ ВСІХ УСІМ, з напучування єпископа Анастасія В. Панкєєву і В. В.
Білобабченкові 10 січня 1915 р.
Життя ченця є безперестанний подвиг, постійна боротьба, хрест і самопожертвування, старання
перемогти всякі спокуси, як плотські, так і світські заради омертвляння тіла і оновлення духу...
Самі родом південці, поглядаючи на житіє і подвиги південноросійських подвижників, нових
ваших заступників перед престолом Господнім, святих Антонія і Феодосія, догідників
Печерських, слідуйте їм: вони служили Церкві Божій; ...вони виховали у нас ту міцність
християнського духу, без якої зовнішнє чернецтво легко й легко зникає...
Ви, пройшовши вищу школу богословської науки, з вірою і надією поглядаючи на прийдешнє,
йдіть усюди і служіть людям, учіть і освічуйте їх і ведіть до порятунку, – всіх обіймаючи своєю
християнською любов’ю, прагніть бути для всіх усім, аби врятувати бодай деяких...
ОДНОБІЧНІСТЬ І ВІДВЕРТА УПЕРЕДЖЕНІСТЬ, з заяви В. Панкєєва до Спеціальної Колегії
Курського обласного суду від 10 вересня 1935 р.
На додаток до моєї заяви на ім’я Спеціальної Колегії, в якому я відзначив формальні порушення
стосовно слідства... і обвинувального висновку... – вважаю необхідним зробити суду Спеціальної
Колегії, який відбудеться сьогодні, 10/IХ, хоча б короткі заяви ще за суттю і за змістом
обвинувального висновку...
Надалі приводитиму витяги з обвинувального висновку і робитиму на них свої заперечення і
пояснення, а також фактичні поправки.
« У грудні 1933 р. в м. Білгород з заслання повернувся Панкєєв., де одержав сан єпископа
Білгородської єпархії. Прибувши до м. Білгород, Панкєєв, будучи сам контрреволюціонером,
настроєним проти існуючого ладу, як активний послідовник «істинно-православної церкви», з
метою проведення контрреволюційної роботи почав підбирати собі однодумців з числа
контрреволюційного духівництва з різних міст Радянського Союзу».
Я одержав сан єпископа не в Білгороді, а в Москві (у 1924 р.). Там же одержав від митрополита
Сергія призначення (у 1933 р.) до м. Білгород... У грудні 1933 р. я, після подання своїх церковних і
цивільних документів до Воронезької обласної Культової Комісії, був останньою зареєстрований в
законному порядку як єпископ Білгородської
