проблема «розуміння» як творчого акту, теорія «споглядального» й «експериментального»
мистецтва, проблема реалізму в мистецтві, теорія лірики як творчості ритмів на відміну від драми
й епосу як образної поезії і т.д.
ДЕМОНСТРУВАВ АНАЛІТИЧНУ НЕМІЧ, з книги С. Воложина «О, скільки нам відкриттів
дивних»
Щодо цього вірша (О. Пушкін «Я вас кохав» – авт.) я можу вважати себе таким, що одержав три
виклики. Один – дуже давно. Начитанець, мовляв, я, догматик і схематизатор, оскільки намагаюся
будь-який витвір мистецтва підвести під формально одне й те ж явище: антивідчуття і катарсис за
Виготським. «Я вас кохав», мовляв, явно не підлягає ніяким поетичним законам – проста
прозаїчна мова, здавалося б, а проте – поезія.
Напевно, мій опонент читав «Іноземну літературу» тих років. А там цитувався знаменитий на
початку ХХ століття дослідник Овсянико-Куликовський, який демонстрував свою аналітичну
неміч: «Закінчений ліризм настрою й виразу в цих дивних віршах не підлягає сумніву і
сприймається нами відразу, без всяких зусиль... Але де ж тут образи? Їх зовсім немає».
А Шкловський через 60 років його підколював: «Аналіз не йшов. Він полягав у викреслюванні
старих визначень, а не в спробах зрозуміти, що саме «сприймається нами відразу».
