КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Купер Эмиль [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]


КУПЕР Еміль Альбертович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Скрипаль, диригент, концертмейстер. Перший виходець з України, який диригував в «Metropolitan

Opera».

З учительської родини. Справжнє прізвище – Е. Купершток. Батько, Купершток А., – викладач

музики; брат, Купершток М. – диригент, хормейстер.

Народився 1 (13) грудня 1877 р. в м. Херсоні Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Помер 19 листопада 1960 р. в м. Нью-Йорку (США).

Навчався в Одеському музичному училищі (1891-1893), Віденській консерваторії.

Працював диригентом Одеського і Харківського оперних театрів (1898-1900), концертмейстером

Київської опери (1900-1904), диригентом московських приватної опери Зиміна (1907-1908) і

Великого театру (1910-1919), петроградського Державного театру опери і балету (1919-1924),

художнім керівником Латвійської національної опери (1924-1926), паризької «Гранд-Опера»

(1926-1928), Чиказької опери (1929-1932), нью-йоркського театру «Метрополітен-опера» (1944-

1950), Монреальської опери (1950-1960).

Кавалер французького ордена Почесного Легіону (1936).

Під управлінням К. пройшли перші в Росії постановки опер Р. Вагнера «Нюрнберзькі

мейстерзингери», «Донкіхот» Ж. Масне, 3-а симфонія і «Поема екстазу» О. Скрябіна, 3-ій

фортепіанний концерт С. Рахманінова в авторському виконанні, балети «Петрушка», «Жар-птиця»

і опера «Соловейко» І. Стравінського, прем’єри опер М. Римського-Корсакова «Золотий півник»,

М. Мусоргського «Борис Годунов», Е. Брітена «Пітер Граймс».

Наш земляк – головний диригент антрепризи С. П. Дягілєва «Російські сезони в Парижі і

Лондоні».

Останньою роботою була «Хованщина» (1950).

Збереглася низка записів К., серед яких опери А. Понк’єллі «Джоконда» і Ш. Гуно «Ромео і

Джульєтта», Угорська фантазія для скрипки і фортепіано, Східна симфонія, Романтична поема для

скрипки з оркестром (для фортепіано), угорський танець, романси.

Перу нашого земляка належить нарис «Пам’яті Артура Нікіша» (1922).

Не знайшовши спільної мови з новою владою, емігрував – спочатку до Риги (1924), потім –

Парижу (1926), і, зрештою, – США (1928).

Серед друзів та близьких знайомих К. – Ф. Шаляпін, М. Чехов, А. Нікіш, С. Дягілєв, М. Метнер, І.

Паліцин І. Труффі, Г. Фріман, О. Глазунов, Р. Гліер, П. Казальс, М. Кузнєцова, Й. Гельмесбергер,

Р. Фукс, М. М’ясковський та ін.


***

ШУКАТИ СЕБЕ

, з професійного кредо Е. Купера

Не втомлюватися шукати себе.

ВІДПОЧИНКУ НЕ МАВ, з «Автобіографії» Е. Купера

Як перед цим у Москві, я і в Петрограді не мав ніякого відпочинку. Навпаки, було потрібно ще

більше уваги до моїх обов’язків, ще більше відповідальності, а матеріальні умови життя з кожним

днем ставали гіршими й гіршими...

ДИРИГЕНТ-НАПОЛЕОН, з оцінки творчості Е. Купера В. Каратигіним

Сильний характер, владний, дух, що імпонує масі, надзвичайний розвиток вольового початку

психіки, величезна напруга внутрішньої енергії, відмінна загальна музичність, упевненість і

повнота знань у всьому, що стосується диригентського мистецтва – такі головні риси

загальнолюдського і артистичного складу Купера.


НІБИ СПІВАВ САМ, з оцінки творчості Е. Купера Д. Вальденго

Він керував співаками так, ніби на сцені співав сам.

З ТЕАТРУ ПІШОВ ВИМУШЕНО, з «Енциклопедії російської еміграції» В. Шелохаєва

Роки роботи у Великому театрі стали справді «золотим» періодом в творчому житті диригента.

Під його управлінням пройшли «Фауст» Ш. Гуно (у шаляпінській постановці і за його участі,

1910), прем’єри опер «Дон Кіхот» Ж. Массне (також з Шаляпіним, 1910), «Загибель богів» (1911),

«Золото Рейну» (1912), відновлений «Тангейзер» Вагнера. Уперше на сцені Великого театру він

поставив «Казку про царя Салтана» (1913) Римського-Корсакова, відновив низку його опер, а

також опери Рахманінова, Бородіна, «Іоланту» Чайковського; здійснив разом з Шаляпіним і

останньою дореволюційною прем’єрою у Великому театрі – оперу Верді «Дон Карлос» (1917).

...Прогресивні ідеї і гасла революції 1917 р. були сприйняті К. з радістю і надією. ... Він виступив з

ідеєю створення першої в країні державної філармонії і влітку 1921 р. став її керівником. Всього за

три літні місяці оркестр Петроградської філармонії провів 54 симфонічних концерти за

переповнених залів.

Та видатному