...Битва всюди посилювалася...; після знищення форштата французи намагалися ...дистанційними
колонами, ...струнко підведеними, атакувати наші ворота, але загальний вигук «Хлопці, в багнети!
Ура!» прожогом повернув французьких молодців за згорілий форштат, до ярів, ...після чого вони
почали бомбардувати місто, а нам звеліли підійнятися на стіни...
...Вечоріло: запал битви навкруги не вщухав; перетворений на попіл форштат як полум’яне озеро
відділяв нас від французьких полчищ, що густо обійняли і майже невпинно поривалися зайняти
Смоленськ; у багатьох місцях палало вже древнє місто, а догораючі вежі стін його з тріском і
сильним шумом падали на нас... Воістину види жалісні з усіх боків вражали очі і серце...
КНИГА ЗАЛИШИЛАСЯ НЕЗАВЕРШЕНОЮ, з статті А. Тартаковського «Спогади» Д. В.
Душенкевича
Спогади Душенкевича зберігаються в РДАЛМ (Російському державному архіві літератури та
мистецтва – авт.), куди свого часу надійшли з Держлітмузею. Рукопис є 18 аркушами писаного
тексту з правкою автора. Папір формату 23 х 37 см, з фабричним тисненням в лівому верхньому
кутку букв «I.Т.» в овальному вінку з листя.
Рукопис зшито в зошит, перший аркуш утворює обкладинку, на обороті його – зміст. Спогади не
підписані; лише під змістом зроблена позначка: «1838-го року. Кишинів. Д.Д.» – тим же почерком, що й авторська правка.
Спогади складаються з «Передмови», «Вступу», першого, другого і третього «Зошитів», котрі
відповідно стосуються військових кампаній 1812, 1813 і 1814-1815 рр.
Після «Третього зошита» іде етюд «Погляд на Кремль» і чотири «Анекдоти», що описують
випадки з військової служби автора.
Можна припустити, що Душенкевич мав намір продовжити свої спогади, оскільки в заголовку
залишене місце для кінцевої дати: «З моїх спогадів від 1812-го року до...». Чи відбулося
продовження, невідомо; мабуть, доробок залишився незавершеним.
...Спогади Душенкевича, написані через чверть століття після подій, про які в них розказано, залишаються до цих пір єдиним відомим в історичній літературі послідовним викладом бойового
шляху 27-ої дивізії впродовж 1812-1814 рр.
ПРАВДА І ВИГАДКА, зі спогадів М. Андрєєва
На полі зустрів я нашого майора Бурміна, у якого було 40 чоловік. Це був наш полк. Він звелів цих
людей вести до стрільців. Я пішов, і вони мені сказали: «ваше благородіє, наш полк весь тут, ведіть нас останніх добивати».
Зайшовши до лісу, я побачив картину жахливу і небачену. Піхота різних полків, кавалерія без
коней, артилеристи без гармат. Всякий стинався чим міг, хто тесаком, шаблею, дубиною, хто
кулаками. Боже, що за жах! Мої єгеря розсипалися лісом, і я їх більш не бачив, і поїхав до села
Семеновського.
Була вже 10-а година, гарматна стрілянина лунала з тією ж силою. На дорозі я бачив колони росіян
і французів, ...ніби карти, повалені подихом вітру чи пальцем. Картина жахлива. Проте серце
завмерло: жодної сльози про нещасних!
Наткнувся я на брата, який сказав, що він поранений в ногу. Я поділився з ним шматком баранини, яка дісталася мені від скарбника Толовикова, коли я їздив за патронами. Біля села зустрів я
дивізійного начальника, який мені звелів, кого побачу, збирати до села Шевардіно його 27-у
дивізію.
Об 11 годині дивізія була зібрана... всього до 700 чоловік.
Примітка редактора:
Виходячи пораненим (теж в ногу) з Москви, яку залишали війська, Душенкевич також наткнувся
на брата, котрий служив в іншому полку.
Взагалі, деякі паралельні свідоцтва участі в битвах співпадають ледь не текстуально, цікаво в
цьому сенсі порівняти, наприклад, опис власних пригод при Гейльсбергу двох уланів – Н. Дурової
і Ф. Булгаріна. Можливо, це данина загальній літературній моді, яка диктувала деякі
«безпрограшні» сюжетні ходи? Опісля багато років пам’ять послужливо підставляє мемуаристові
саме такі, «літературні» епізоди.
РОТУ ПОСИЛИВ УКРАЇНСЬКИЙ ЕСКАДРОН, з розвідки Ю. Вєрємєєва «Заколот в Польщі
1831-1832 рр.»
У листопаді 1830 року у Варшаві спалахнуло антиросійське повстання.
Частини Російської армії, які перебували на території Царства Польського, сильно розбавлені
поляками, були не в змозі чинити опір повстанцям, котрі, до того ж, врахували в планах повстання
цей момент, і в полках повстання розпочалося з поголовного винищення солдатів і офіцерів
російського походження і членів їх сімей.
Намісник російського царя в Польщі Великий Князь
