Ставши правлячим архієреєм, він відразу заявив свою програму: «Трудитися, трудитися і
трудитися на благо пастви, в союзі миру та любові». Владика своїм власним прикладом, а також
частими бесідами з єпархіальним духівництвом закликав духівництво до ревного, неспішного і
суворо-статутного здійснення церковного богослужіння, знаючи, що воно саме по собі є тією
благодатною силою, яка утримує народ в лоні Церкви і привертає відпалих і невіруючих. Його
служби завжди супроводжувалися повчаннями і справляли величезне враження.
Незадовго до своєї мученицької кончини єпископ, вже знаючи, що йому уготовані страждання, говорив: «Щоб не говорили і не робили проти мене – Бог їм суддя: я їм простив і зараз прощаю.
Ще раз заявляю, що моя святительська діяльність чужа усякій політиці. Моя політика – віра у
спасіння душ віруючих. Моя платформа – молитва. З цього шляху я не зійду і за це, мабуть, я
позбавлений можливості в цю ніч спокійно ночувати у своєму будинку». Цієї ночі єпископ був
арештований і незабаром своєю мученицькою кончиною засвідчив вірність Христу.
ЗА СВОБОДУ – З КАМЕНЕМ НА ШИЇ У ВОДУ, народна тобольська пісня
Полно над рекою бушевать!
Не шумите, не будите!
Он пришел к нам отдыхать.
Наш страдалец, страстотерпец,
Наш святитель Гермоген.
В век кровавый и лукавый
Лишь в могиле нет измен…
Плавно льется, вдаль несется
Над Тобольском грустный звон
С крестным ходом все народом
Страстотерпца встретил он.
Плач и пенье и моленье
В гимн торжественный слились.
За терпенье и мученье
Ему в землю поклонись.
Все дивитесь и учитесь
Как он родину любил.
Как молился и трудился,
Веру свято сохранил...
В черной ночи ясны очи
Наш отец закрыл навек.
С камнем в воду за свободу
Его сбросил человек.
