ще: «Вперше письменник звертається до теми пильності: на човен проник зрадник».
Як легко опуститися тут до негідної політичної гри, тикати в покійного тим, що в 39-му році він
писав про пильність. А про що було писати в 39-му році?
Погано написано? Так, погано. Hу то й що? Культура – явище масове.
Я ж не помиляюся – нікому з читачів не треба нагадувати сюжету «Таємниці двох океанів»...Hу,
хіба хто тільки почне плутатися між книгою і фільмом Тбіліської кіностудії.
...Інша справа – книга: у ній про таємницю двох океанів і слова немає. Скоріше очікувалася б назва
«Таємниці двох океанів», за зразком чогось такого науково-популярного, якихось «Таємниць
морського дна» чи «Секретів риб’ячого життя».
...Hові історичні умови владно вимагали зняття з поста скованого від анархізму і соціально чужого
(раджа) колишнього британського підданого гр-на Hемо і заміни його ідеологічно витриманим
капітаном 1-го рангу Воpонцовим. Hу, що ж? Цілком зрозуміле віяння епохи...
...Для психоаналізу роман Адамова – ідеальний об’єкт. По-перше, це джерело не замутнене ані
найменшим письменницьким талантом. По-друге, і це важливіше, психоаналізу жадібно вимагає
сама природа жанру – фантазія, мрія. ...І тоді роман постає нам в своїй дійсній зовнішності – це
потік підсвідомості, і навіть точніше – потік травмованої підсвідомості.
...Гібс ...ціною неврозу вилікувався від галюцинацій, які називалися ілюзіями. Страх
відповідальності за старі гріхи вилився в дитяче недоумство...
Через десять років після смерті автора човен «Піонер» знов зійшов із стапелів студії «Грузія-
фільм». Але які казкові зміни відбулися на борту! Hа кораблі опинилася жінка – дівчина-pадистка;
родичі за кордоном вже не лякають глядача, і Гоpєлов враз позбавляється і дядька, і нареченої,
зате обзаводиться рідним братом; сам же Гоpєлов – повітряний гімнаст. Страшний антураж зник, і
міф перетворився на цирк. Цей цирк називався лібералізацією.
Опісля ще п’ять років – у 1960 – підводне кругосвітнє плавання здійснив справжній корабель –
атомний підводний човен. Був він не радянським, а американським, і називалася не «Піонеp», а
«Наутілус». Адамов, здавалося, програв останню ставку.
Однак пройшли ще роки, і глибини Світового океану зборознили атомні підводні човни з
червоними прапорами і ядерними ракетами на борту. І Адамов виявився провидцем, тому що
справжня Таємниця Двох Океанів – це Страх.