Зайкіна, до 30 числа, тобто до відходу загону звідси. Вони мені потрібні.
Щиро Вам відданий
М. Ломакін.
НЕ ПОМИЛИВСЯ, з дослідження Е. Запорожченка і С. Чорноморця «Історія і вивчення
Казбецьких завалів»
З рапорту директора робіт на Військово-Грузинській дорозі від 15 серпня 1832 р. за № 367
витікало, що «висота завалу, що заповнив собою частину Дар’яльської ущелини за довжиною
понад 2 версти і на всю ширину ущелини, доходила до 42 сажнів над рівнем р. Терек».
Про Казбецький завал 1832 року згадує і відомий державний діяч Росії граф П. Зубов: «Завал
стався 13 липня, о 5 годині ранку, і покрив ущелину Тереку впродовж 2 верст до гирла р. Кистінка.
Терек зупинився на 8 годин».
За даними військового топографа генерала І. І. Стебницького, середня висота завалу була близько
50 сажнів, а об’єм оцінювався в 1,6 млн. куб. сажнів. Причому підрахунок об’єму включав лише
частину завалу, що впала до Тереку. За оцінкою, біля третини об’єму завалу відклалося в ущелині, не доходячи до долини Тереку (Стебницький, 1878).
ЗАЛИШАВСЯ В ДУШІ ЦИВІЛЬНОЮ ЛЮДИНОЮ, з книги «Машук» на інтернет-сайті
irsl.narod.ru
У 1864 році І. І. Стебницького призначили начальником військово-топографічного відділу
Кавказького військового округу. Двадцяти фахівцям, що знаходилися під його керівництвом,
належало покласти на карту – верста на дюйм – весь Кавказ і Закавказзя.
...Займався Стебницький не за посадою і чином і буденною роботою. Виходив разом з командами
топографів на майже не досліджений Понтійський хребет і написав про нього монографію. Брав
участь у роботі російсько-турецької прикордонної комісії. Але замість того, щоб у вільний від
дипломатичних переговорів час милуватися красою Константинополя чи відвідувати його
незліченні «злачні» місця, чим і займалися більшість членів високої комісії, він за власний
рахунок найняв суденце і зайнявся промірюваннями глибин Босфору. Визначив широту і довготу
стародавнього міста, яке розкинулося обома берегами протоки. Захопився проблемою відхилення
схилу під впливом сил тяжіння Кавказьких гір.
І. І. Стебницький і за звичками і навіть зовні продовжував залишатися глибоко цивільною
людиною. Був він сутулим і одутлим. Генеральський мундир сидів на ньому мішком. У штабі його
здалека упізнавали за повільною ходою, схожою на човгання. Шпори в Тифлісі генерал не носив,
бо на коня сідав виключно в поході.
У штабі криво поглядали на порядки, які завів генерал у своєму відділі. Однак прискіпатися було
ні до чого. Загін кавказьких топографів вважався кращим в Росії.
