МИХАЛЬСЬКИЙ Євген Йосипович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: польсько-радянський.
Поет, перекладач, есперантист. Літературні псевдоніми – Torentano, Revulo, Profetivskij. Один з
світових фундаторів есперанто-поезії.
З дворянської родини. Батько, Михальський Й., – адвокат.
Народився 21 січня 1897 р. в м. Летичеві Подільської губернії Російської імперії (нині – районний
центр Хмельницької області України).
Розстріляний більшовиками 14 жовтня 1937 р. в м. Києві СРСР (нині – столиця України). Місце
поховання – не відоме.
Закінчив Вознесенську гімназію.
Працював бібліотекарем однієї з саратовських бібліотек (1917-1919) , викладачем Сталінського
учительського інституту (до 1937).
Друкувався в журналі «Libera Torento».
М. – автор віршів і поем «Jam superfluas vortoj», «Fajro kuracas», «Torento», «Kolektivo»,
«Traktoro», «Апостолам Христа і грошей», «Хрестовий похід», «Пан-Європа».
Його перу належать книги «Перша хвиля» (1918), «Дві поеми» (1922), «Пролог» (1929), а також
«Вогонь лікує» і «Пісні кохання і туги».
Наш земляк написав «Теорію перекладу на есперанто».
Переклав на есперанто вибрані твори Т. Г.Шевченка, поеми О. Пушкіна «Бахчисарайський
фонтан», «Цигани», «Єгипетські ночі», роман Л. Толстого «Війна і мир», М. Гоголя «Страшна
помста», М. Некрасова «Російські жінки», М. Островського «Як загартовувалася сталь», твори М.
Рильського, Д. Бєдного (доробки залишилися неопублікованими).
Під час репресій 30-х років минулого століття було оголошено про викриття на теренах СРСР
«антирадянської, фашистської, терористичної, шпигунсько-диверсійної організації «Союзний
центр», керованою розвідкою Німеччини, котра діяла під прикриттям «Міжнародної асоціації
есперантистів (в межах України одним з його керівників проголосили Михальського)».
Серед друзів та близьких знайомих М. – П. Лембке, В. Колчинський, Д. Вікторов-Чехович, Д.
Погорєлов, О. Потан та ін.
***
НАДИХАЛИ СУРМИ
, з життєвого кредо
Є. Михальського
Моєю лялькою було зубило, а скрипкою – напилок. Полум’я сурми мене надихало, а решта ритмів
віршів народжувалася на ковадлі.
Я ЛЕЧУ, з поеми Є. Михальського «Метелик»
Я метелик
що весело пурхає в повітрі:
весь час танцюю я
радію я влітку.
Від Місяця до Сонця
з молодістю в душі
лечу я
від землі
від біди
від страждання
лечу я.
НАШ ПОРЯТУНОК, вірш Є. Михальського на есперанто «Jam Superfluas Vortoj»
Jam superfluas vortoj, – transiru ni al agoj,
Posedu kuraghecon, obstinon, paciencon.
Suficas jam revado kaj belaj dolchimagoj!
Ni devas esti bravaj kaj havi volpotencon.
Ni forghu novan vivon sur firma nov-amboso
Kaj shprucu ni fajregojn en la aer’ mucida, -
Char vera viv’ naskighi nur povas el hhaoso,
Alie ni pereos pro nia stat’ rigida!
Miljaroj jam forpasis en paca evoluo.
Kaj kion do ni havas en fina rezultato?
– Malchasto ghenerala, fiagoj, sangofluo,
kaj nia tuta vivo nur estas kazemato!
«Shtupar’ de Evoluo» ne estas nia savo,
char ghian lastan shtupon chu iam oni venas?!
Dum pac-evoluante ni restas nuraj sklavoj,
La Vivo, sucha Monstro, triumfas kaj katenas.
Ni devas nin pretigi al la operacio
Kaj per sentrema mano distranchi la absceson
Por tutforigi puson el korpo de l’ socio
Kaj de malsan’ terura chesigi la progreson.
Ni rekomencu vivon sur shtonoj de ruino.
Ni templojn rekonstruos neniam pro tialo,
Ke ili nur limigas flugcelon al Senfino,
Kreante rigidajhojn el alta idealo.
Sufichas prostituo de vol’, kuragha penso; -
Ni devas plene ghui spiritan liberecon;
Per penoj de klarvida kaj sanpotenca menso
Ni kreos fine Amon kaj Veron kaj Belecon!
ЗАПИСАНО З МОЇХ СЛІВ, з протоколу допиту Є. Михальського від 15 квітня 1937 р.
Слідчий:
– Слідством встановлено, що ви були учасником контрреволюційної організації. Винним себе в
цьому визнаєте?
Михальський:
– Так, визнаю. Я справді був активним учасником контрреволюційної троцькістської організації.
Слідчий:
– Коли і ким ви були до троцькістської організації залучені?
Михальський:
– Початок моєї контрреволюційної троцькістської діяльності відноситься до 1931 року. Остаточно
залучений був до троцькістської організації 1934 року Віктором Колчинським – секретарем
Всеукраїнського комітету есперантистів.
Слідчий:
– Розкажіть детально про обставини, за яких ви були залучені до троцькістської організації?
Михальський:
– У 1931 році відбувся остаточний розрив радянських пролетарських есперантистів
