Михальский Евгений (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


МИХАЛЬСЬКИЙ Євген Йосипович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: польсько-радянський.

Поет, перекладач, есперантист. Літературні псевдоніми – Torentano, Revulo, Profetivskij. Один з

світових фундаторів есперанто-поезії.

З дворянської родини. Батько, Михальський Й., – адвокат.

Народився 21 січня 1897 р. в м. Летичеві Подільської губернії Російської імперії (нині – районний

центр Хмельницької області України).

Розстріляний більшовиками 14 жовтня 1937 р. в м. Києві СРСР (нині – столиця України). Місце

поховання – не відоме.

Закінчив Вознесенську гімназію.

Працював бібліотекарем однієї з саратовських бібліотек (1917-1919) , викладачем Сталінського

учительського інституту (до 1937).

Друкувався в журналі «Libera Torento».

М. – автор віршів і поем «Jam superfluas vortoj», «Fajro kuracas», «Torento», «Kolektivo»,

«Traktoro», «Апостолам Христа і грошей», «Хрестовий похід», «Пан-Європа».

Його перу належать книги «Перша хвиля» (1918), «Дві поеми» (1922), «Пролог» (1929), а також

«Вогонь лікує» і «Пісні кохання і туги».

Наш земляк написав «Теорію перекладу на есперанто».

Переклав на есперанто вибрані твори Т. Г.Шевченка, поеми О. Пушкіна «Бахчисарайський

фонтан», «Цигани», «Єгипетські ночі», роман Л. Толстого «Війна і мир», М. Гоголя «Страшна

помста», М. Некрасова «Російські жінки», М. Островського «Як загартовувалася сталь», твори М.

Рильського, Д. Бєдного (доробки залишилися неопублікованими).

Під час репресій 30-х років минулого століття було оголошено про викриття на теренах СРСР

«антирадянської, фашистської, терористичної, шпигунсько-диверсійної організації «Союзний

центр», керованою розвідкою Німеччини, котра діяла під прикриттям «Міжнародної асоціації

есперантистів (в межах України одним з його керівників проголосили Михальського)».

Серед друзів та близьких знайомих М. – П. Лембке, В. Колчинський, Д. Вікторов-Чехович, Д.

Погорєлов, О. Потан та ін.


***

НАДИХАЛИ СУРМИ

, з життєвого кредо

Є. Михальського

Моєю лялькою було зубило, а скрипкою – напилок. Полум’я сурми мене надихало, а решта ритмів

віршів народжувалася на ковадлі.

Я ЛЕЧУ, з поеми Є. Михальського «Метелик»

Я метелик

що весело пурхає в повітрі:

весь час танцюю я

радію я влітку.

Від Місяця до Сонця

з молодістю в душі

лечу я

від землі

від біди

від страждання

лечу я.

НАШ ПОРЯТУНОК, вірш Є. Михальського на есперанто «Jam Superfluas Vortoj»

Jam superfluas vortoj, – transiru ni al agoj,

Posedu kuraghecon, obstinon, paciencon.

Suficas jam revado kaj belaj dolchimagoj!

Ni devas esti bravaj kaj havi volpotencon.

Ni forghu novan vivon sur firma nov-amboso

Kaj shprucu ni fajregojn en la aer’ mucida, -

Char vera viv’ naskighi nur povas el hhaoso,

Alie ni pereos pro nia stat’ rigida!

Miljaroj jam forpasis en paca evoluo.

Kaj kion do ni havas en fina rezultato?

– Malchasto ghenerala, fiagoj, sangofluo,

kaj nia tuta vivo nur estas kazemato!

«Shtupar’ de Evoluo» ne estas nia savo,

char ghian lastan shtupon chu iam oni venas?!

Dum pac-evoluante ni restas nuraj sklavoj,

La Vivo, sucha Monstro, triumfas kaj katenas.

Ni devas nin pretigi al la operacio

Kaj per sentrema mano distranchi la absceson

Por tutforigi puson el korpo de l’ socio

Kaj de malsan’ terura chesigi la progreson.

Ni rekomencu vivon sur shtonoj de ruino.

Ni templojn rekonstruos neniam pro tialo,

Ke ili nur limigas flugcelon al Senfino,

Kreante rigidajhojn el alta idealo.

Sufichas prostituo de vol’, kuragha penso; -

Ni devas plene ghui spiritan liberecon;

Per penoj de klarvida kaj sanpotenca menso

Ni kreos fine Amon kaj Veron kaj Belecon!


ЗАПИСАНО З МОЇХ СЛІВ, з протоколу допиту Є. Михальського від 15 квітня 1937 р.

Слідчий:

– Слідством встановлено, що ви були учасником контрреволюційної організації. Винним себе в

цьому визнаєте?

Михальський:

– Так, визнаю. Я справді був активним учасником контрреволюційної троцькістської організації.

Слідчий:

– Коли і ким ви були до троцькістської організації залучені?

Михальський:

– Початок моєї контрреволюційної троцькістської діяльності відноситься до 1931 року. Остаточно

залучений був до троцькістської організації 1934 року Віктором Колчинським – секретарем

Всеукраїнського комітету есперантистів.

Слідчий:

– Розкажіть детально про обставини, за яких ви були залучені до троцькістської організації?

Михальський:

– У 1931 році відбувся остаточний розрив радянських пролетарських есперантистів з «САТ», яка

до цього часу вже була троцькістською організацією... У цьому ж році восени в Москві відбувся

з’їзд Союзу Есперантистів Радянських Республік...

Протокол допиту мною прочитаний, записаний з моїх слів правильно, в чому і розписуюся.


У ХІД ІШЛИ ПОГРОЗИ, ТОРТУРИ, з розвідки М. Степанова «Як це було»

У переслідуваннях есперантистів, як в краплі води, відбилася доля всієї розіпнутої країни і її

численних жертв. ...Ернст Дрезен, Микола Інцертов, Герман Муравкін, Володимир Варанкін, Микола Некрасов, Євгеній Михальський опинилися в числі керівників міфічного «Союзного

центру».

Листувалися із зарубіжними есперантистами? Значить, можна приписати «передачу за кордон

шпигунських відомостей», «наклеп на радянську владу і соціалістичний лад». А вже відвідини

зарубіжних країн чи прийом гостей з-за кордону взагалі можна було не обговорювати.

Як найстрашніший злочин заарештованим інкримінувався відвідини посольств і консульських

місій зарубіжних країн. І жертві тут же приписувалося шпигунство на користь тієї країни (країн), з

есперантистами якої (-х) листувався або спілкувався заарештований.

Зазвичай есперантисти самі охоче розповідали про свою діяльність – з ким і коли листувалися, вели гуртки мови есперанто («вербування нових членів»).

Після арешту «робота» із заарештованими проходила за відпрацьованим сценарієм: слідчі зовсім

не намагалися викрити свою жертву в скоєнні якогось злочину чи з’ясувати ступінь її провини. ...

Використовувалися погрози, тортури, домовленості, різного роду обіцянки, фізичне і психологічне

насильство. Все це робило свою справу...


ВИРОК ВИКОНАНО, з довідки по кримінальній справі № П-411730 за звинуваченням Є.

Михальского за ст.ст.54-8 и 54-11 УК УРСР

УГБ Управління НКВС Донецької області 16 березня 1937 року, як учасник контрреволюційної

троцькістської терористичної групи заарештований Михальський Є. Й., 1897 р.н., поляк, гр-н

СРСР.

На слідстві Михальський винним себе визнав і показав, що у вказану вище групу він був

залучений 1934 року Колчинським, за завданнями якого розвернув на Донбасі троцькістську

діяльність серед есперантистів.

За свідченнями Михальського особисто ним були завербовані Юргенсен, Плятнер.

...Крім самовизнання Михальський, як учасник троцькістської терористичної організації, викривався свідченнями заарештованих Потана, Погорєлова, Юргенсена і Колчинського.

14 жовтня 1937 року в судовому засіданні виїзної сесії ВКВС [у м. Києві] Михальський винним

себе також визнав і свої свідчення, дані на попередньому слідстві, повністю підтвердив.

Виїзна сесія ВКВС СРСР, визнавши Михальського винним..., засудила його до В.М.П. – розстрілу.

У матеріалах справи є довідка про те, що вирок відносно Михальського виконано.


ЛЯЛЬКОЮ БУЛО ЗУБИЛО, з дослідження А. Королевича «Книга про есперанто»

Дитинство Євгена пройшло в місті Меджибожі. На формування його характеру і світогляду

великий вплив мали зустрічі з сусідами-робітниками, про що він згодом розповів у вірші (на

есперанто), присвяченому цьому періоду життя.

...Політична обстановка, що склалася весною1917 р. не задовольняла поета. У своїх пристрасних

віршах він закликав однодумців-есперантистів до боротьби за нові ідеали... У вірші «Слова вже

зайві» Михальський писав, що сходи еволюції – не наш порятунок; якщо ми не хочемо

залишитися рабами, ми повинні бути готові міцною рукою звільнити суспільство від жахливої

хвороби, котра перешкоджає прогресу. Лише за цих умов ми станемо творцями Любові, Правди і

Краси.

Перша збірка віршів Михальського з’явилася в Саратові. Твори, включені до неї, – плід цілком

зрілого поета, який вільно володіє літературною мовою і технікою віршування. Основний зміст

збірки – заклик до боротьби з ненависними пережитками старого світу, котрі гальмують рух

вперед нового суспільства. Всі вірші пронизані непохитною вірою в світле майбутнє.

У 1919 р. Михальський повертається до України. Підсумком його поїздки країною ...стали

оптимістичні поеми «Метелик», «Творіння весни».

...Вершиною поетичної творчості Михальського стала велика неопублікована поема (близько 500

стор.) «Перековування людей», закінчена 1937 року. ...Відомі свого часу фрагменти твору і весь

рукопис втрачені.

Щез також рукопис пригодницького роману у віршах (понад сто сонетів) під назвою «Kasanova».

Глибока за змістом і оригінальна за мовою творчість Є. Михальського і нині робить свій вплив на

багатьох поетів з тих, хто пише на есперанто.


ПЕРЕМОГИ І ПОРАЗКИ, з розвідки Б.Токарєва «Про есперантську поезію»

Дактилічний ефект досягається шляхом часткової втрати наголосу останнім складом кожного

непарного вірша. У поемі Є. Михальського «Весняне» також є вірші з дактилічними римами...

Взагалі ж дактилічні рими в есперанто хоча й можливі в принципі, проте украй важкі і допустимі

лише задля створення особливих ефектів.

...Розквіт російської школи в есперантській поезії припав на період між двома світовими війнами і

пов’язаний в основному з іменами М. Хохлова, Є. Михальського, X. Дрезен і X. Адамсона.

...Є. Михальський – майстер вільного вірша, проте і в нього зустрічаються і адасизми, і типові для

багатьох есперантських поетів-слов’ян кореневі рими. Вірші Є. Михальського за глибиною і

художньою обробкою поступаються творам М. Хохлова. Помітно прагнення автора в деяких

віршах наслідувати стиль Маяковського.

Від його поеми «Перековування людей» зберігся лише фрагмент, але він справляє сильне

враження, і техніка віршування в ньому перебуває на високому рівні, так що про втрату цього

твору слід пошкодувати.

Збірка «Вогонь зціляє», присвячена класовій боротьбі, – менш вдала. Остання його збірка – «Пісні

кохання і туги» – невдала.


СТАВ КЛАСИКОМ, з «Esperanto-новин» за 12 січня 2004 р.

Літературна традиція на есперанто зародилася в другій половині XIX століття. І уже серед перших

книг, виданих на есперанто, були оригінальні твори.

Розвиток есперантської літератури можна поділити на 4 основних періоду в середньому по 30

років в кожному.

Перший період (1887-1918) прикрашають твори Лазаря Заменгофа, Антонія Грабовського, інших

«піонерів мови».

До другого (1918-1952) відносяться великі угорці Багі і Калочай, автор роману «Метрополітен»

Варанкін, драматург Шварц і поет Михальський...


ОРИГІНАЛЬНІ ДОРОБКИ, з «Літературної енциклопедії»

Кількісне зростання руху за міжнародні мови – зокрема есперантистської – спонукало появу

значної літератури на есперанто.

Тоді як інші міжнародні мови не мали майже ніяких видань, крім підручників і словників (навіть

волапюкська література налічувала не більше 40 назв), на есперанто до 1914 р. було вже видано

понад 1500 книг, зокрема близько половини – видань наукового і літературно-художнього

порядку.

На есперанто виходить близько 100 журналів.

На есперанто є велика не тільки перевідна (Гомер, Горацій, Шекспір, Мольєр, Байрон, Гьоте, Пушкін, Лермонтов, Сенкевич), а й оригінальна література [Заменгоф (німець), Шульгоф (чех), Козловський (поляк), Френкель, Дешкін (росіяни), Пріво (француз); потім після Жовтневої

революції – Б. Мірський, М. Некрасов, Є. Михальський – усі поети].