дітей він побачив загін чорноморських матросів. Побронзовілі, широкоплечі, вони спокійно, з
упевненою неквапливістю прокладали собі шлях серед цього людського моря.
Так само спокійно й упевнено навели флотський лад у теплушці, утихомирили довбню-
мішечницю, котра репетувала, звільнили місце для жінки з хворою дитиною на руках.
Курилко запам’ятався один з них – молодий, з вигорілим на сонце чубом і цукрово-білими зубами, які блищали на мідному від засмаги обличчі. Розтягуючи стареньку гармошку, він співав на мотив
«Яблучка»...
...Курилко посміхнувся спогадам. «А якщо цю?». Він проспівав куплет «Яблучка» і сам
зачудувався, як міцно засіли в пам’яті слова й мотив пісеньки.
Гліер підійшов до рояля. Помовчав, прислухаючись до мелодії. Чи зможе цей легковажний
мотивчик вирости у великий музичний епізод? Він зіграв його, уже обмірковуючи можливості
майбутнього розвитку. Потім посміхнувся: «Що ж, це може бути дуже цікаво!»
...І «Яблучко» упевнено ввійшло в зал Великого театру.
СИНТЕТИЧНА БУДІВЛЯ ВИХІДЦЯ З УКРАЇНИ, з буклету «Пам’ятник архітектури
«Новосибірський державний театр опери і балету»
У розмові з кореспондентом «Радянського Сибіру» голова крайвиконкому Бєляков (квітень 1926
р.) висловив думку про необхідність зведення окремої будівлі театру на 1-1,5 тисяч місць на одній
із площ міста.
Ідея через деякий час набула воістину «сибірського розмаху». В 1928 році створили Комітет
сприяння будівництву театру на чолі з заступником голови крайвиконкому Іваном Григоровичем
Зайцевим. Свій вибір новосибірці зупинили на проекті надмеханізованого синтетичного театру, який винайшов Михайло Іванович Курилко.
В 1930-1933 рр. він створив проект, покладений в основу зведення Новосибірського театру опери
й балету з купольним перекриттям без контрфорсів і ферм.
ТАКИХ ЛЮДЕЙ, ЯК ВІН, ЗАРАЗ ДУЖЕ МАЛО, з статті І. Балашова «Жінку-ветерана
виганяють з квартири»
Їй виповнилося 83 роки, вона пам’ятає багато чого, якщо не майже все. І бачила вона багато чого.
Але в останні роки Зоя Петрівна Шуляк зіштовхнулася з чимось досі небаченим, дивовижним, патогенним. ...Двокімнатна квартира неподалік від метро «Академічна», спокійний і тихий
московський район давав відчуття спокою. Розвішані на стінах акварелі нагадували про Крим, де
народилася Зоя Петрівна й звідки батьки перевезли її до Москви.
– У моєму житті на першому місці завжди стояла творчість. Дотепер жалкую, що так і не
зважилася вибрати шлях художника, а пішла в архітектуру. Але тоді архітектурний інститут
здавався надійнішим. І я рада, що в 1939 році вступила в єдиний на той момент у світі
архітектурний інститут, у якому студентів навчали ліпші у світі викладачі. Наприклад, Михайло
Іванович Курилко, професор живопису, прославився оформлювальними роботами у Великому
театрі. Його декорації дотепер можна побачити в Музеї імені Бахрушина.
Крім знань, нашим педагогам були властиві тверді моральні підвалини.
А нинішні «специ» намагаються позбавити жінку житла… Отака «демократія»!
НЕПРИСТОЙНИЙ ХУДОЖНИК, з нотаток О. Смирнова «Змова недорізаних»
Мій батько... ще до війни перебрався до Архітектурного інституту, де потрапив в цілий не
вирізаний курник «колишніх». Кафедрою малюнку там завідував польсько-український дворянин
з Кам’янця-Подільського Михайло Іванович Курилко.
Це була людина-легенда. Красивий, одноокий, атлетично складений гравер з Петербурзької
академії, він об’їздив до Першої світової всю Європу і зібрав в Італії колекцію меблів епохи
Відродження. В молодості він був блакитним гусаром в Австрії Франца-Йосипа і любив
розповідати паскудні історії про свої успіхи у польських і віденських пані.
Він взагалі був непристойним художником і, малюючи голих жінок, всіляко вимальовував
складочки і волосся на статевих органах, а коли ставив дві жіночі моделі, то завжди в лесбійських
позах так, що з майстернею вибігала, вся почервонівши, дружина Вертинського Ліля, яка тоді у
нього вчилася.
Мабуть, Курилко був в особливих стосунках з Луб’янкою, яка терпіла його численні, частково
підсудні, штучки з неповнолітніми і дорослими балеринами Великого театру. Дві ...зачумлені ним
дівчини з кордебалету викинулися з верхнього ярусу службових лож Великого театру і розбилися
– одна на смерть, а друга переламала ноги. Історія ця свого