Соборної Ради. Він добре бачив національний характер церковних рухів в Україні і наполягав на
необхідності його врахування. Василь Васильович вважав, що українській церкві необхідна
автономія, в автокефалії немає необхідності. Для нього питання про автокефалію (незалежність) було церковно-політичним.
Як директор Дошкільного Інституту Зіньківський з педагогічних міркувань підтримав
українізацію. В Дошкільному інституті він відкрив українське відділення, ввійшов до складу
Українського народного університету, хоча й відчував незручності від того, що не міг читати
лекції українською мовою.
Зіньківський виступав за нерозривний союз України з Росією, але на федеративних умовах, із
врахуванням особливостей України. Він був абсолютно переконаний, що «український рух ніколи
не може бути зведений до нуля». І що «в питанні про мову богослужіння не тільки не може бути
ніяких церковних перешкод, а навпаки – повинно б бути найспівчутливіше ставлення».
...Свою функцію новий міністр бачив у тому, щоб перед церквою захищати інтереси держави, а
перед державою – інтереси церкви. Та частина ієрархів не сприйняла програму Василя
Зіньківського. Ця група навіть автономію Української Церкви вважала шкідливою. «Церква
витримає» – це було загальне тоді переконання груп, які вели свою політичну боротьбу під
прапором церкви», – з сумом згадував потім Зіньківський.
Все життя вчений шукав відповідь на проблеми сучасності, акцентував увагу на питаннях кризи
культури. В соціальному плані, на його думку, ієрархічно «основне і перше місце належить
державі».
…Здавалося, життя старого професора раз і назавжди визначене. Та п’ятимісячне перебування в
гетьманському уряді знову нагадало про себе.
2 вересня 1939 року, за день до проголошення Францією війни з Німеччиною, Зіньківський
заарештували, бо в досьє французьких спецслужб він значився …як міністр «пронімецького
уряду» в 1918-му році.
14 місяців вчений знаходився в ув’язненні. Його звільнили вже за німецької окупації Парижа, та й
то не відразу.
В емігрантській пресі писали, що він був доброю, винятково порядною і чесною людиною, яка
бажала і могла бути «в дружніх стосунках зі всіма, хто тільки цього хотів». У рідному місті
вченого про це почули тільки ті, хто слухав західні радіостанції.
З 1991-го року в Росії майже щороку перевидають праці Василя Зіньківського. Їх взяли на
озброєння не тільки вчені, а й певні політичні сили.
Звернули увагу на його працю й церковні владики. Зараз вони палко вітають ідею В. Зіньківського
про автономію Української православної церкви, за яку в 1918-му році цькували.
Document Outline
YANDEX_24
YANDEX_6
YANDEX_7
YANDEX_8
YANDEX_9
YANDEX_10
YANDEX_13
YANDEX_14
YANDEX_15
YANDEX_18
YANDEX_20
YANDEX_26
YANDEX_29
YANDEX_31
