КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Збарский Борис [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ЗБАРСЬКИЙ Борис Ілліч


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Біохімік. Фундатор теорії, відповідно до якої в основі злоякісного росту тканин лежить

перекручення синтезу білків.

З міщанської родини. Батько, Збарський І., – крамар.

Народився 15 (27) липня 1885 р. в м. Кам’янці-Подільському Подільської губернії Російської

імперії (нині – районний центр Хмельницької області України).

Помер 7 жовтня 1954 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).

Закінчив Женевський (1911), Петербурзький (1912) університети.

Працював в фізико-хімічному інституті ім. Л. Карпова (1918-1920), Інституті біохімії Академії

наук СРСР (1920-1930), директором Інституту харчування, завідуючим кафедрою 2-го

Московського медичного інституту (1930-1934), завідуючим лабораторією біохімії Всесоюзного

інституту експериментальної медицини (1934-1945), керівником лабораторії біохімії раку Академії

медичних наук СРСР (1945-1954).

Академік академії наук СРСР (1944).

Лауреат Державної премії СРСР (1944).

Герой Соціалістичної Праці (1945), кавалер 3 орденів Леніна, 3 інших орденів, низки медалей.

Спеціалізувався з проблем ролі еритроцитів у транспортуванні й обміні амінокислот, ролі білків у

харчуванні, амінокислотного складу тканинних білків за різних фізіологічних і патологічних

станів.

Запропонував антисептичний препарат-бактерицид.

Друкувався в журналі «Лікарняна справа».

Його перу належать наступні доробки: «Білки і злоякісні пухлини» (1947), «Роль еритроцитів в

обміні білків» (1949), «Біологічна хімія» (1965).

Наш земляк бальзамував тіло В. І. Леніна (1924), болгарського лідера Г. Димитрова (1949).

З. заарештували за «політичну шкідливість» брошури «Мавзолей Леніна», «підривну роботу проти

радянської влади і антирадянську агітацію», за «шпигунські дії на користь Німеччини» (1950).

Після дворічного ув’язення звільнили (1953). А незабаром і реабілітували.

Серед друзів та близьких знайомих З. – О. Бах, В. Воробйов, М. Дьомін, Р. Синельников, І. Іванов, Б. Пастернак, С. Мардашев та ін.


***

ДУРНІ І РОБОТА, з професійного кредо Б. Збарського

Дурням показують тільки половину роботи.


УЩИПНУВ ЛЕНІНА ЗА НІС, зі спогадів Л. Фішера

Збарський відкрив вітрину, у якій знаходилися мощі, ущипнув Леніна за ніс, повернув його голову

направо і наліво. Це був не віск. Це був Ленін.


БІЛЬШОВИК-ФАРАОН, з інтернет-сайту beseda.org.ru

Через два місяці після смерті Леніна фахівці – і насамперед біохімік Борис Збарський з Кам’янець-

Подільського – приступають до муміфікації тіла за методом, про яке тоді навіть здогадувалися

непевно. Робилося це за аналогією з муміями давньоєгипетських фараонів. Роботи були

страшенно засекреченими.

До 26 травня 1924 року усе було закінчено, і делегати XIII з’їзду ВКП(б) відвідали склеп. Брат

Леніна, Дмитро Ульянов, котрий у майбутньому закінчив свої дні в божевільні, вибіг після цього в

стані крайнього афекту і вигукнув:

– Я зараз нічого не можу сказати, я дуже схвильований. Він лежить такий, яким я його бачив

відразу по смерті.


ОЧІ ШТУЧНІ, з статті «Тіло Леніна перебуває в чудовій формі» в «Газеті»

Тіло Володимира Леніна буде зберігатися в незмінному стані довгий термін, принаймні ще сто

років. Про це заявив директор Науково-дослідного центру біомедичних технологій, керівник

«Мавзолейної групи» Валерій Биков:

Він також підкреслив, що спочатку вчені робили набагато скромніші прогнози.

– Відразу після бальзамування мова йшла про 20-30 років.

…У нас створено спосіб бальзамування, який радикальним чином відрізняється від інших, і який

названо «російським».

Про те, у чому полягав цей спосіб, розповів син біохіміка Бориса Збарського, один з головних

учасників процесу консервації тіла В. Леніна, Ілля:

– Процес полягав у тому, що був відмитий цинк і інші реактиви, за допомогою яких тіло Леніна

було забальзамовано спочатку (на короткий час збереження). Потім воно було оброблено спиртом

для видалення води, після чого поміщене в спеціальний розчин, котрий складався з гліцерину й

оцетнокислого калію, довгий час просочувався.

Він також сказав, що В. Леніну були вставлені штучні очі, для того щоб не сталося провалів в

очницях.

І. Збарський, який значну частину життя присвятив справі збереження тіла вождя пролетарської

революції, вважає, що «його тіло не повинно бути предметом для поклоніння, з Мавзолею його

потрібно винести і поховати».


ВОЖДЬ ВКРИВСЯ ЦВІЛЛЮ, зі спогадів Збарського-сина

Умови для перевезення абсолютно не відповідні. І ми завішували вікна змоченими простирадлами, аби від випаровування не було спекотно. Але, звичайно, деякі зміни з тілом сталися, і потім

довелося все це відновлювати.

...Якось на тілі Леніна з’явилася колонія чорної цвілі. Ми ще не знали, що це таке і направили

проби в Інститут мікробіології з запитом – як боротися з цим явищем. Відповідь прийшла через

дві години: спалити або обробити сірчаною кислотою.

Нам все-таки вдалося його відмити...


ПАРТІЯ, ЩО ПЕРЕМОГЛА СМЕРТЬ, з книги Е. Радзінського «Сталін»

Крупська, яка мешкала на території Кремля, часто заходить до Мавзолею. Збарський розповідав:

«За півроку до смерті вона прийшла, довго вдивлялася, потім сказала: «Він все такий же, а я так

старію».

...На Заході в «вічно живого» повірили не всі, заявляли, що в Мавзолеї лежить воскова лялька. І в

30-і роки Сталін доручив своїм ученим довести групі західних журналістів потужність партії, що

перемогла смерть.


СВОЮ ЗЕМЛЮ НЕ ОПОГАНЮВАЛИ, з розвідки О. Широпаєва «Ритуальна революція»

Наприкінці 1997 року у Франції вийшла книга «У тіні Мавзолею», автор якої, академік Ілля

Борисович Збарський, котрий разом зі своїм батьком, Борисом Збарським, довгі роки зберігав

мумію Леніна.

…Борис Збарський був допущений до бальзамування за особистою вказівкою Дзержинського...

Збарський-син визнає, що він відчував страх при першому дотику до «святині» і «напружене

почуття відповідальності до самого кінця».

…Сам факт бальзамування тіла Леніна І. Б. Збарський ...пояснює неможливістю зберегти тіло

іншим способом: мовляв, спочатку його хотіли заморозити, але воно прийшло в «загрозливий

стан», тому вирішили бальзамувати. Насправді висвячені, герметичні комуністи, котрі складали

голівку червоного режиму, знали, що для здійснення сатанинського ритуалу потрібна не

«морожена курка», нездатна вселити трепет «масі», а мумія, «вічно живий» Ленін. Мабуть, дещо

міг би розповісти І. Б. Збарський – проте «лікарська таємниця» не дозволяє…

…І. Б. Збарський – прихильник поховання тіла Леніна. Схоже, академік і цього разу вірний

сімейній справі. Постарілий ідол виконав свою окультну функцію і тепер повинен послужити

останню службу пеклу: лягти в російську землю і тим самим накликати на неї нові страшні

нещастя. Тому що сатаніст не може бути похований по-християнськи.

Згадаємо, як вчинили з трупом самозванця Отрепьєва: спалили, зарядили в гармату і вистрілили

убік Заходу. Свою землю не опоганювали…


КРАЩІ ЧАСИ КЛАСИК ПРОВІВ ЗІ ЗБАРСЬКИМИ, з дослідження О. Гаревської «Борис

Пастернак у просторі і часі»

Початок 1916-го. Понад два роки йде Перша світова війна. Борисові Леонідовичу – 25, у нього

звільнення від військової служби, він на розпутті. Уже написані «Лютий. Дістати чорнила і

плакати!» і «Петербург», випущена перша книга віршів «Близнюк у хмарах»... Є ще заняття

музикою, які здаються Пастернаку дуже істотними. Заробляє він на життя, працюючи гувернером.

Москва до цього часу здобуває риси тилового міста – зростають ціни, звужуються можливості

заробітку. І тут цілком випадково надходить пропозиція поїздки на Урал в якості помічника

керуючого хімічними заводами Бориса Збарського.

Кілька слів про цю людину. Біохімік Борис Збарський у майбутньому розробить технологію

бальзамування тіла Леніна і стане хоронителем радянської святині, але в 1916 році йому тільки 30

років, він – керуючий хімічними заводами на півночі Прикам’я. Збарський з родиною – молодою

дружиною і сином – проживає у Всеволодо-Вільві, де відкриває і патентує технологію очищення

хлороформу до медичної якості, тим самим дуже допомагаючи фронту.

Збарський – енергійний, талановитий, дуже зайнятий справами, а в будинку – молода дружина, котрій не вистачаю спілкування, цікавих співрозмовників. Борис Пастернак відповідає відразу

декільком вимогам Збарських: для Бориса Ілліча він – помічник з ділового листування і торгово-

фінансової звітності (надалі знайомство зі Збарським переросте в дружбу), а для його дружини

Фанні Миколаївни – бажаний розумний співрозмовник.

Пастернак зійшов з потяга на станції Всеволодо-Вільві Пермської залізниці 16 січня 1916 року.

Він проживе тут майже півроку – до кінця червня. Свої праці і дні Борис Леонідович докладно

буде описувати в листах до батьків.

Оселився він в одній з кімнат невеликого дерев’яного будинку керуючого і крім захвату, який

викликає навколишня природа, Борис Пастернак не може не захоплюватися побутовими

зручностями. «Тут дуже добре, – писав він батькам. – Зручності (електричне освітлення, телефон, ванна, лазня etc, etc), з одного боку, своєрідні, нехарактерна для Росії краса місцевості, дикість

клімату, відстаней, пустельності – з іншого».

…Тут, в уральському Прикамьї, буде написаний шедевр його лірики «Марбург». Чистовий варіант

вірша передрукований на машинці на зворотному боці чотирьох аркушів заводських конторських

бланків автор подарує Фанні Миколаївні.

На фотографії, подарованої другу юності, де Пастернак сидить на терасі вільнівського будинку, він напише: «Це був один з найкращих часів у моєму житті».

…Будинок керуючого, де жили Збарські і на терасі якого сфотографований Борис Пастернак,

зберігався до середини 1990-х років. До 1976 року в ньому розташовувалася лікарня, потім – центр

дитячої творчості і, нарешті, заводський гуртожиток. У1980-і адміністрація заводу продала

будинок місцевій жительці, у якої малися якісь плани. Але наступили важкі 1990-і, і нова

господарка історичного будинку вирішила продати рами і дверні блоки – напевно, вони найкраще

збереглися. Справа була зроблена. І будинок просто розсипався.

Про славне минуле цього місця нагадує лише вирослий кедр, біля якого сфотографовані Пастернак

і Збарський.


МУХА В САРКОФАЗІ, бувальщина

Збарський якось розповідав у вузькому колі друзів:

– Усі 24 години на добу я був прикутий до Мавзолея. І все життя мені снився один-єдиний

жахливий сон – дзвонять з Мавзолею: «Борисе Іллічу, висилаємо машину – муха в саркофазі! І я

схоплююся і мчуся, мов божевільний.


ПО МОЩАМ І ЄЛЕЙ, анекдот

Мавзолей запланували розмістити на глибині трьох метрів. Коли рили першу яму, прорвало

каналізаційні труби і затопило майбутній жалобний зал.

Перший «радянський» патріарх Тихон з приводу неприємної події вирік:

– По мощам і єлей!