ЗАВАДСЬКИЙ Норберт Болеславович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Фізик. Фундатор приладобудівної освіти на теренах Російської імперії і СРСР.
З поміщицької родини. Батько, Завадський Б., – керуючий маєтком.
Народився 6 червня 1862 р. в с. Залуччі Орининської волості Кам’янецького повіту Подільської
губернії (нині – с. Подоляни Кам’янець-Подільського району Хмельницької області України).
Помер в 1945 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Навчався на землемірно-токсаторських курсах (1878-1879), закінчив Кам’янець-Подільську
губернську чоловічу гімназію (1879-1884), фізико-математичний факультет Новоросійського
університету.
Працював викладачем кам’янець-подільського приватного пансіону п. Лясковської (1877-1878),
Новоросійського університету (1883-1889), Ташкентського реального училища (1900), директором
Санкт-Петербурзької оптико-механічної та годинникової школи при ремісничому училищі імені
цесаревича Миколи (1900-1927), Ленінградських технічного училища (1927-1931), технікуму
підвищеного типу (1931-1936), викладачем інституту точної механіки та оптики (1936-1945).
Кавалер великої золотої медалі «За видатну працю по організації викладання на механіко-
оптичному і годинниковому відділенні Ремісничого училища цесаревича Миколи» (1909).
Як вчений дебютував доробком дисертацією (1889).
Потім настала черга брошур «Доповідна записка «Про бажаність заснування при школі Фабрики
оптико-механічних і годинних виробів», «Проект створення Технікуму точної механіки,
годинникової справи і дрібно-механічних виробництв», підручників «Технічна оптика», «Теорія і
конструкція годинникових механізмів».
Серед друзів та близьких знайомих З. – О. Бєлановський, Л. Шишелов, В. Чуриловський, С.
Муратов, М. Русинов, Г. Гессе, В. Ігнатовський, К. Меєр та ін.
***
ТУГА ЗА БАТЬКІВЩИНОЮ
, з життєвого кредо Н. Завадського
Я дуже засумував за рідним краєм. Від цієї туги сильно захворів, і лікарі сказали, що мене
необхідно повернути на батьківщину, бо інакше я невдовзі помру.
З ДИТИНСТВА ЗАЙМАВСЯ САМООСВІТОЮ, з автобіографії Н. Завадського
Мій дід був поміщиком. Я пам’ятаю його досить чітко. Він писав вірші, оповідання, був у дружбі
із селянами. До нього зверталися по найрізноманітнішу допомогу – аж до медичної. Йшли від
нього завжди веселіші, ніж приходили.
Бабуся була іншого норову та, наскільки можу судити зі спогадів, не любила селян, навіть
зневажала їх, як і дідуся разом із ними, називаючи його мужиком, і пророкувала йому
спустошення. Дід разом зі мною відвідував старих селян, розмовляв із ними про їхні та свої
справи. Мені ж розповідати про наші візити забороняв.
Я рано навчився читати і мав велику пристрасть до математики й фізики. ...Оскільки я робив
великі успіхи шляхом самоосвіти, то вчителів запрошували додому.
Коли мені виповнилося 12 років, батько відвіз мене до бабусі (з материнського боку) в Краків...
Н. Завадський
18/IV/1936 р.
МАЙСТРУВАВ ЗМАЛКУ, з інтернет-порталу м. Кам’янець-Подільський
Норберт рано навчився читати і мав схильність до математики й фізики. Хворіючи серцем, він не
грав в хлоп’ячі ігри, а цілими днями просиджував над книгами. Запрошені додому вчителі лише
корегували і систематизували знання підопічного. А у вільний від навчання час той майстрував:
іграшки – для сестри, а для себе – фізичні прилади.
У 15 років, покинувши родинний будинок, Норберт став викладачем математики і малювання в
приватному пансіоні. За це мав житло і 5 рублів щомісяця. А даючи гімназистам приватні уроки
математики, став заробляти по 50 рублів. Незабаром він вже міг пристойно одягатися і купувати
потрібні інструменти, необхідні для виготовлення фізичних приладів.
...В зв’язку з політичною неблагонадійністю в штат Новоросійського університету його не
включали. І викладач виїжджає до Чити організовувати ремісниче училище...
До Сибіру виїхав і збіднілий батько. Після того, як Завадський наймає на будівельні роботи
місцевих політичних засланців, його «висилають» на роботу до Ташкента.
...У роки Другої світової війни 79-річний Норберт Завадський очолив невелику групу викладачів,
які залишилися в блокадному Ленінграді. Вони ремонтували і виготовляли приціли для гармат і
снайперських гвинтівок, навігаційні пристрої для літаків, наглядали за
