стелі.
–...Знаю, ти голодний, – обернулась дружина до чоловіка, – але їсти нічого, крім шматка коржа,
який я взяла у сусідки. Хочеш, я тобі закип’ячу води, щоб ти міг запивати хліб?
–...Той місяць був дуже важкий, – говорила Мімута, – понад десяти днів ми голодували.
– А який місяць легкий? – Посміхнувся Нугрі. – Всі місяці схожі один на один... Але ж
переписувачі не знають, що таке злидні, живуть безтурботно ...
–...Я думаю так, – сказала Мімута, – багаті і бідні однаково народжуються і однаково помирають.
Чому ж одні живуть добре, а інші гинуть з голоду?
– Кені каже: чи нема богів, чи вони несправедливі.
***
СПОДОБАВСЯ ЄЗЕРСЬКИЙ
, з листа М. Горького І. Груздєву в середині лютого 1929 р.
Сорренто
Про Серапіона Ви написали сумну правду. Не ростуть, а зменшуються. Нікітіна вже немає –
забалакався, занедбайливився. «Середній проспект» – сухо і тьмяно, «скандаліста» ще не читав,
«Брати» – передчасно солідно. А – головне: всі дозволяють дійсності долати себе, покірно
підкоряються фактам. Слухова і зорова пам'ять, особисті роздратування шкіри розвиваються до
болючої чутливості, і все це пригнічує уяву, домисли, інтуїцію. А Замятін занадто розумний для
художника і даремно дозволяє розуму захоплювати талант свій до сатири, «Ми» – відчайдушно
погано, зовсім не запліднена річ. Гнів її холодний і сухий, це – гнів старої діви. З нових мені
сподобалися Колоколов і: Мілій Єзерський.
***
ЗАЧИТУВАЛОСЯ СТУДЕНТСТВО
, з статті О. Немировського «Трагедія Римської республіки»
Той, хто побажає мати уявлення про весь столітній період громадянських воєн в Римі в зримих
образах, повинен буде звернутися до серіалу (тетралогія «Влада і народ» – авт.) М. Єзерського.
...Сенс суспільного конфлікту, що лежить в основі громадянських воєн Римської республіки, в
тому, що «народ», до якого на першому витку громадянських воєн правителі змушені були
прислухатися, оскільки, не маючи реальної влади, він все ж мав право вибору своїх володарів на
народних зборах, поступово втрачає будь-яке політичний вплив і віддає свої голоси тим, хто
більше за них дає, і тим самим перетворюється на паразитичне сіромашшя, від імені якого
виступають бувалі політики й демагоги, котрі переслідують власні економічні вигоди та інтереси.
М. Єзерський вміло відтворює атмосферу громадянських воєн або «громадянського божевілля», як
їх назвав один стародавній автор, – епохи, коли було знищено саме поняття громадянськості...
Малюючи масові вбивства, що поперемінно змінювалися витонченою системою знищення
противників за заздалегідь складеними списками, письменник розгортає картину римського
суспільства з процвітанням низинної розпутності і нестримним розгулом не менш низьких
пристрастей.
...Тетралогією М. Єзерського, як я пам'ятаю з власного досвіду, зачитувалося передвоєнне
студентство. Але критика її відкинула. У …рецензії, написаній прекрасним знавцем стародавніх
мов Б. В. Казанським, романові була дана різко негативна оцінка лише на підставі похибок у
написанні і розумінні стародавніх термінів. Можливо, про роман відгукнувся б хтось ще, однак
йшов 1941 рік, а після війни повертатися до «старої літератури» ніхто не думав.
Так вийшло, що серед імен зачинателів історичного жанру в нашій країні не виявилося імені М.
Єзерського.
ПОВНА ЗНЕВАГА ДО ФАКТІВ, з рецензії І. Кацнельсона на роман М. Єзерського «Каменяр
Нугрі»
Сюжет книги М. Єзерського надзвичайно простий. Каменяр Нугрі, що живе в невеликому селі
поблизу столиці Єгипту – Фів, за наказом Рамсеса II разом з іншими робітниками направлений до
царського некрополя на будівництво царської гробниці. Непосильна праця, важкі умови життя,
жорстокість писарів і наглядачів змушують його замислитися над несправедливостями життя.
Разом зі своїми друзями по роботі Кені і Тінро він вирішує після смерті Рамсеса II проникнути до
гробниці останнього, оволодіти скарбами, якими єгиптяни щедро забезпечували померлих
фараонів для посмертного їх існування, і роздати ці скарби жителям свого села, які жорстоко
постраждали від повені.
Нугрі, Кені і Тінро вночі таємно пробираються до гробниці царя, опановують захованими в ній
багатствами, але, заблукавши на зворотному шляху в заплутаних галереях, проходах і залах,
гинуть від голоду.
Описом смерті Нугрі і його
