КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Де-Роберти Евгений [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ДЕ-РОБЕРТІ Євген Валентинович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Публіцист, філософ, соціолог, перекладач. Псевдонім – Ваша мати Мотрона. Автор

літературознавчого терміну «неопозитивізм».

З дворянської родини. Сестра, Ватсон М., – письменниця.

Народився 13 (25) грудня 1843 р. в с. Козачках Подільської губернії Російської імперії (нині –

Летичівський район Хмельницької області України).

Убитий невідомими у власному маєтку 24 квітня (9 травня) 1915 р. в с. Валентинівці Старицького

повіту Тверської губернії Російської імперії (нині – Тверська область РФ). Похований в огорожі

церкви Спаса Нерукотворного с. Іванівське-Браткове. Могила не збереглася. Після війни в маєтку

Валентинівка розташовувалася дача Союзу художників СРСР. Нині садиба чудово відремонтована

і має нового власника.

Закінчив Олександрівський ліцей (1862), навчався в Гессенському, Гейдельберзькому, Єнському,

Паризькому університетах (1862-1868).

Працював редактором журналу «A tout venant je crache» (1864), викладачем Брюссельського

університету (1894-1907), Петербурзького психоневрологічного інституту (1908-1915).

Член паризького Міжнародного соціологічного інституту (1893).

Член Товариства історії Французької революції.

Віце-президент Російської вищої школи суспільних наук у Парижі (1901).

Друкувався в газетах «Біржові відомості», «Новини», «Санкт-Петербурзькі відомості», журналах

«Питання філософії і психології», «Слово», «Критичний огляд», «Вісник Європи», «La Philosophie

positive. Revue», «Російське багатство», «Знання».

Перу нашого земляка належать книги «Політико-економічні етюди» (1869), «Соціологія» (1880),

«Минуле філософії» (1886), «L’ancienne et ia nouvelle philosophie» (1887), «L’inconnaissable, sa

metaphysique, sa psyhologie» (1889), «La philosophie du siecle» (1891), «Agnosticisme» (1892), «La Recherche de l’unite» (1893), «L’Ethique: Le bien et le mal» (1896), «Les fondements de l’ethique»

(1899), «Nouveau programme de sociologie» (1904), «Петро Кропоткін. Особистість і доктрина»

(1906), «Соціологія в дії» (1908), «Новий виклад основних питань соціології» (1909), «Енергетика і

соціологія» (1910), «Нові ідеї в соціології», «Поняття розуму і закони Всесвіту» (обидві – 1914),

«Філософія та її завдання в XX столітті» (1915).

Разом з Г. Вирубовим переклав з французької на російську книгу Е. Літтре «Декілька слів з

приводу позитивної філософії» (1865).

Всупереч ідеалізму і історичному матеріалізму висунув власну біосоціальну концепцію. На думку

Д.-Р., існує чотири фактори, які обумовлюють буття: наука, філософія, мистецтво, історична дія.

Не визнавав естетики Л. Толстого.

Стосунки з владою у Д.-Р. не складалися. Понад десятиліття він перебував під таємним наглядом

поліції (1879-1890). Його книги «Політико-економічні етюди», «Соціологія», «Минуле філософії»

були заборонені для публічних бібліотек. У свою чергу, чільник Св. Синоду К. Побєдоносцев

зажадав подвійної цензури – як світської, так і духовної для всіх творів Д.-Р.

Після арешту і вилучення чергового тиражу, наш земляк приймає рішення емігрувати (1887).

На Міжнародному конгресі літераторів у Відні послав імператорові Олександру III телеграму з

вимогою звільнити М. Чернишевського (1881).

Серед друзів та близьких знайомих Д.-Р. – М. Ковалевський, Г. Вирубов, О. Герцен, Е. Літтре, С.

Венгеров, Г. Плеханов, І. Вревський, П. Кропоткін, Я. Сабуров, В. Крилов, М. Катков та ін.


***

БОГ І СВИНЯ, з життєвого кредо Є. Де-Роберті

Бог не видасть – свиня не з’їсть.

ІНДУКЦІЯ І ДЕДУКЦІЯ, з наукового кредо Є. Де-Роберті

Соціолог переслідує одну мету: пізнання законів психічної взаємодії. І тому він особливо старанно

спостерігає ті факти, в яких ця взаємодія, з’єднуючись з двома іншими основними видами енергії в

природі, виражається з найбільшою силою і яскравістю, а саме факти, звичайно звані історичними.

Їх сукупність складає велику область – природну історію суспільств, що є головним полем

досліджень соціолога, величезною лабораторією, в якій його аналіз прагне подолати емпіричну

перешкоду: конкретну суміш явищ. Головним полем, але не єдиною ареною: бо соціолог, як мені

здається, повинен однаково вміти направляти своє дослідження й убік простіших, психологічних

фактів.

Досліджуючи зміст індивідуальних свідомостей, він повинен уміти виділяти в них той

утворюючий їх елемент, якому ми дали вище назву психофізичної взаємодії. Його завдання від

цього не зіллється із завданням