Васютинский Антоний (fb2)




ВАСЮТИНСЬКИЙ Антоній Афоцієвич (Антон Федорович)


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Художник, скульптор-медальєр, різьбяр.

З міщанської родини. Батько, Васютинський А., – художник.

Народився 17 (29) січня 1858 р. в м. Кам’янці-Подільському Подільської губернії Російської

імперії (нині – районний центр Хмельницької області України).

Помер 2 грудня 1935 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ). Похований на

Смоленському православному цвинтарі.

Закінчив Київську малювальну школу М. Мурашка (1879-1881), санкт-петербурзьку

Імператорську академію мистецтв (1881-1888), стажувався в Австрії, Німеччині, Франції (1889-1893).

Працював старшим медальєром (1893-1920), помічником керуючого (1920-1922), керуючим

Медальним управлінням (1922-1926), головним медальєром (1926-1935), художником-

консультантом (1935) Санкт-Петербурзького (Петроградського, Ленінградського) монетного

двору.

Академік Російської академії мистецтв (1908).

Герой Соціалістичної Праці (1922).

Володар Почесного диплому Всесвітньої паризької виставки (1891).

В. – автор великої низки медалей і монет Російської Імперії і Радянського Союзу.

Серед найвідоміших – медалі П. Столипіну (після 1911), «В пам’ять 25-річчя діяльності

нумізматика Х. Х. Гіля», «На честь художника-медальєра Алексєєва», «В пам’ять М. І.

Лобачевського», плакет «Jules Clement Chaplain» (1892), «На честь В. М. Коковцова» (після 1914), штемпелі лицьової сторони золотих і срібних загальнодержавних портретних монет масового

випуску 1895-1915 рр., лицьового боку меморіального рубля 1913 року в пам’ять 300-річчя дому

Романових, радянських 50, 20, 15 та 10 коп., штампи медалі за бій «Варяга» і «Корейця» при

Чемульпо, золотий червінець СРСР («сіяч»), знак ГПО.

Наш земляк також – автор штампів останнього срібного рубля Російської Імперії (1916) і першого

срібного рубля РРФСР (1922).

За деякими даними, наш земляк виготовив пробну бронзову медаль діаметром 65 мм на власну

честь (1929). Композиція на цій медалі буцімто стала прообразом для радянської полтини зразка

1924 року. У літературі нумізматики не описана.

Свої роботи В. експонував на багатьох виставках не лише в Росії, а й в Італії, Німеччині, Франції.

Що стосується особистого життя, то наш земляк рано залишився без батька (1861).

Серед друзів та близьких знайомих В. – М. Мурашко, І. Шадр, В. Голенецький, А. Шарфф, М.

Реріх, С. Тульчинський, Г. Малишев, І. Хрестовський, М. Мартинов, Я. Єлшин, П. Авер’янов, М.

Соколов та ін.

***

ПРАКТИКА БЕЗ ТЕОРІЇ, з професійного кредо А. Васютинського

В Росії ніколи не навіть не виникало взаємозбагачувальних зв’язків між практичним медальєрным

мистецтвом і вивченням йогов Академії мистецтв.

ВИБОРОВ ЗАКОРДОННУ СТИПЕНДІЮ, з статті В. Стельмах і М. Работинського «Його

медалі відомі в Парижі»

Мабуть, мало знайдеться людей, які б хоч раз не тримали в руках карбованця із зображенням

Миколи II, чи не бачили радянських срібних монет 1924 року випуску. Але також мало хто знає, що штемпелі всіх цих монет виготовив наш земляк – Антон Федорович Васютинський, який був

одним з найвідоміших українських і російських художників-медальєрів кінця XIX – початку XX

століття.

...В липні 1881 року Васютинський стає вільним слухачем Петербурзької Академії мистецтв, а з

1882 року прийнятий учнем натурного класу Академії мистецтв з історичного живопису. Після

трьох років напруженого навчання, через брак коштів та поганий стан здоров’я він повертається

до Кам’янця з метою викладання уроків малювання в шкільних закладах міста. Та вже через рік

Антон Федорович знову з’являється у Петербурзі і переводиться до медальєрного класу в Академії

мистецтв.

Його успіхи у навчанні були відзначені Академією. У 1888 році за створення медалі «Геркулес, що

вбиває триголову гідру» він отримує золоту медаль першого достоїнства. Разом з цією медаллю

йому присвоюється звання класного художника першого ступеня.

Так закінчилося навчання Антона Федоровича в Академії мистецтв. Але не назавжди. Працюючи

за направленням на Петербурзькому монетному дворі, він одночасно навчається на педагогічних

курсах при Академії, щоб мати змогу викладати малювання в середніх навчальних закладах.

Незабаром доля робить новий поворот. За рішенням Ради Академії Васютинський отримує

закордонну стипендію та їде до Австрії студіювати медальєрну справу. Після Відня відвідує

Мюнхен, а потім їде до Парижу. Тут плідно працює.

У 1892 році він отримав премію за «медалі та ювелірні вироби з використанням медальєрної

техніки».

...Багато його медалей присвячені ювілеям видатних діячів мистецтва та науки (як російських, так

і українських).


ВТІЛИВ У ЖИТТЯ ІМПЕРАТОРСЬКИЙ ЗАДУМ, з дослідження Є. Шолоха «Крейсер

«Варяг»: життя після загибелі»

Медаль «За бій «Варяга» і «Корейця» стала першою нагородою, заснованою