Васютинский Антоний (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


ВАСЮТИНСЬКИЙ Антоній Афоцієвич (Антон Федорович)


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Художник, скульптор-медальєр, різьбяр.

З міщанської родини. Батько, Васютинський А., – художник.

Народився 17 (29) січня 1858 р. в м. Кам’янці-Подільському Подільської губернії Російської

імперії (нині – районний центр Хмельницької області України).

Помер 2 грудня 1935 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ). Похований на

Смоленському православному цвинтарі.

Закінчив Київську малювальну школу М. Мурашка (1879-1881), санкт-петербурзьку

Імператорську академію мистецтв (1881-1888), стажувався в Австрії, Німеччині, Франції (1889-1893).

Працював старшим медальєром (1893-1920), помічником керуючого (1920-1922), керуючим

Медальним управлінням (1922-1926), головним медальєром (1926-1935), художником-

консультантом (1935) Санкт-Петербурзького (Петроградського, Ленінградського) монетного

двору.

Академік Російської академії мистецтв (1908).

Герой Соціалістичної Праці (1922).

Володар Почесного диплому Всесвітньої паризької виставки (1891).

В. – автор великої низки медалей і монет Російської Імперії і Радянського Союзу.

Серед найвідоміших – медалі П. Столипіну (після 1911), «В пам’ять 25-річчя діяльності

нумізматика Х. Х. Гіля», «На честь художника-медальєра Алексєєва», «В пам’ять М. І.

Лобачевського», плакет «Jules Clement Chaplain» (1892), «На честь В. М. Коковцова» (після 1914), штемпелі лицьової сторони золотих і срібних загальнодержавних портретних монет масового

випуску 1895-1915 рр., лицьового боку меморіального рубля 1913 року в пам’ять 300-річчя дому

Романових, радянських 50, 20, 15 та 10 коп., штампи медалі за бій «Варяга» і «Корейця» при

Чемульпо, золотий червінець СРСР («сіяч»), знак ГПО.

Наш земляк також – автор штампів останнього срібного рубля Російської Імперії (1916) і першого

срібного рубля РРФСР (1922).

За деякими даними, наш земляк виготовив пробну бронзову медаль діаметром 65 мм на власну

честь (1929). Композиція на цій медалі буцімто стала прообразом для радянської полтини зразка

1924 року. У літературі нумізматики не описана.

Свої роботи В. експонував на багатьох виставках не лише в Росії, а й в Італії, Німеччині, Франції.

Що стосується особистого життя, то наш земляк рано залишився без батька (1861).

Серед друзів та близьких знайомих В. – М. Мурашко, І. Шадр, В. Голенецький, А. Шарфф, М.

Реріх, С. Тульчинський, Г. Малишев, І. Хрестовський, М. Мартинов, Я. Єлшин, П. Авер’янов, М.

Соколов та ін.

***

ПРАКТИКА БЕЗ ТЕОРІЇ, з професійного кредо А. Васютинського

В Росії ніколи не навіть не виникало взаємозбагачувальних зв’язків між практичним медальєрным

мистецтвом і вивченням йогов Академії мистецтв.

ВИБОРОВ ЗАКОРДОННУ СТИПЕНДІЮ, з статті В. Стельмах і М. Работинського «Його

медалі відомі в Парижі»

Мабуть, мало знайдеться людей, які б хоч раз не тримали в руках карбованця із зображенням

Миколи II, чи не бачили радянських срібних монет 1924 року випуску. Але також мало хто знає, що штемпелі всіх цих монет виготовив наш земляк – Антон Федорович Васютинський, який був

одним з найвідоміших українських і російських художників-медальєрів кінця XIX – початку XX

століття.

...В липні 1881 року Васютинський стає вільним слухачем Петербурзької Академії мистецтв, а з

1882 року прийнятий учнем натурного класу Академії мистецтв з історичного живопису. Після

трьох років напруженого навчання, через брак коштів та поганий стан здоров’я він повертається

до Кам’янця з метою викладання уроків малювання в шкільних закладах міста. Та вже через рік

Антон Федорович знову з’являється у Петербурзі і переводиться до медальєрного класу в Академії

мистецтв.

Його успіхи у навчанні були відзначені Академією. У 1888 році за створення медалі «Геркулес, що

вбиває триголову гідру» він отримує золоту медаль першого достоїнства. Разом з цією медаллю

йому присвоюється звання класного художника першого ступеня.

Так закінчилося навчання Антона Федоровича в Академії мистецтв. Але не назавжди. Працюючи

за направленням на Петербурзькому монетному дворі, він одночасно навчається на педагогічних

курсах при Академії, щоб мати змогу викладати малювання в середніх навчальних закладах.

Незабаром доля робить новий поворот. За рішенням Ради Академії Васютинський отримує

закордонну стипендію та їде до Австрії студіювати медальєрну справу. Після Відня відвідує

Мюнхен, а потім їде до Парижу. Тут плідно працює.

У 1892 році він отримав премію за «медалі та ювелірні вироби з використанням медальєрної

техніки».

...Багато його медалей присвячені ювілеям видатних діячів мистецтва та науки (як російських, так

і українських).


ВТІЛИВ У ЖИТТЯ ІМПЕРАТОРСЬКИЙ ЗАДУМ, з дослідження Є. Шолоха «Крейсер

«Варяг»: життя після загибелі»

Медаль «За бій «Варяга» і «Корейця» стала першою нагородою, заснованою в роки російсько-

японської війни. Ініціатором її створення став Микола II, а втілив царський задум в життя відомий

скульптор-медальєр Антон Васютинський.

Нагорода чеканилася з чистого срібла. Всього до липня 1904 р. було виготовлено 697 медалей – за

кількістю учасників пам’ятної битви.


ОСОБЛИВІ МЕДАЛІ, з каталогу Д. Петерса «Нагородні медалі Російської імперії XIX-XX

століть»

Журнал «Стара монета» в першому номері за 1910 рік писав про те, що в святкування «100-річчя

Вітчизняної війни 1812 року вирішено роздати військовим частинам, які брали участь у тих боях,

«Бородінські рублі» та особливі медалі. Останні мали роздавати в 11 губерніях, що входили до

театру військових дій, всім особам, що перебувають на службі в урядових і суспільних установах, а також волосним старшинам».

Зрештою виготовили близько 442 тисяч ясно-бронзових ювілейних медалей. Штемпелі для них

різав майстер Васютинський Антон Федорович.

Усі, хто отримав право на нагороду, мали «придбати медалі за свій рахунок».


ДОВЕЛОСЯ ПЕРЕРОБИТИ ШТЕМПЕЛІ, з книги «Історія монетного різьбярства в Росії»

1913 рік – рік трьохсотріччя дому Романових – відзначили великомасштабними святкуваннями.

Був випущений спеціальний рубль, штемпелі для яких виконав Антон Васютинський.

Існують пробні олов’яні відтиснення, на яких дати розташовані з боків позначення номіналу в

нижній частині зворотного боку.

Спочатку замовлення включало невелику кількість монет, проте пізніше уряд збільшив її і

викарбували 1472000 штук.

Перші 50000 рублів карбували в порівняно низькому рельєфі з розмитими деталями портретів.

Виправивши це, Васютинський переробив штемпелі для решти частини тиражу у вищому рельєфі.


ПЕРЕВАНТАЖЕНІСТЬ ЕЛЕМЕНТАМИ ОФОРМЛЕННЯ, з довідки «Монети СРСР» на сайті

«Золотий Талер»

Переведення радянської монетної системи на нові матеріали здійснювався поступово. Різьблення

срібних рублів припинилася в 1924, полтин – в 1927, монет номіналом в 10, 15 і 20 коп. – в 1931 р.

У цьому ж році у виробництво впровадили новий тип монет з нікелю. Малюнки їх боків розробив

А. Ф. Васютинський. На лицьовому боці 10, 15 і 20 коп. був зображений робочий з молотом в руці.

Він притримував щит з позначенням номіналу. Вперше на радянських монетах з’явилося повне

найменування держави – «Союз Радянських Соціалістичних Республік». ...Перевантаженість

монетного поля елементами оформлення – малюнками, написами, лінійними круговими обідками

– створювала труднощі для виробництва. В результаті цей тип протримався усього впродовж

чотирьох років.

У 1935 р. малюнок обох боків 10, 15 і 20 коп. спростили. Проте лицьовий бік зберіг

перевантаженість дрібними деталями.

Гербовий же бік набув класичної форми, яка на довгий час стала єдиною для радянських монет

усіх достоїнств.


ВІД МОДЕРНУ ДО СОЦРЕАЛІЗМУ, з кореспонденції «Від орла дійшли до решки» в газеті

«Коммерсантъ» від 13 січня 2005 р.

Головними героями цієї медальєрної історії стали майстри, котрі тонше вловили зв’язок між

площинною пластичних рішень і прямолінійністю ідеологічного замовлення. На зразок Антона

Васютинського, який пропрацював головним художником Петербурзького монетного двору, як

делікатно сказано в етикетці, від модерну до соцреалізму.

Від імперської героїки медалі в пам’ять 100-річчя військового міністерства з голим воїном, якого

благословляє Паллада, до затишної бідермаєрівської плакетки «Останнє підпілля В. І. Леніна».

Втім, що б не робив Васютинський – в цьому була жива історія. З медалей і ювілейних монет

післявоєнних років (а це мало не більше половини всього виставленого в Ермітажі) вона неначе

випарувалася.


ДОКЛАВ РУК ДО ОРДЕНА ЛЕНІНА, з розвідки А. Щелокова «Монети СРСР»

Окрім розробки дизайну монет, А. Ф. Васютинський 1930 року виконав остаточний варіант ордена

Леніна.


ОРДЕНА ЛЕНІНА НЕ РІЗЬБИВ, з кореспонденції «Вища нагорода (історія створення ордена

Леніна)»

Головний медальєр Ленінградського Монетного Двору академік А. Ф. Васютинський, який був

керівником і організатором особливо важливого цеху, – граверного, особисто не розробляв проект

ордена Леніна. Таким чином, урядом СРСР затвердив проект ордена, виконаний І. В.

Хрестовським.

...Пошуки привели до квартири А. Ф. Васютинського. Олена Фердинандівна уважно вислухала

мене, запросила до майстерні покійного чоловіка і, всівшись в крісло, почала уважно проглядати

всі ящики його робочого столу. Серед безлічі чудових робіт, створених за довге життя, – жодного

зліпка чи гальванопроекту ордена Леніна. Проглянули ще одну шафку, де зберігався граверний

інструмент, проте й там нічого не знайшли.

Олена Фердинандівна проглянула всі ящики письмового столу, перевірила всі місця, де Антон

Федорович міг зберігати свої роботи. Перебравши велику кількість зліпків і форм, виконаних у

воску, гіпсі, міді, ми переконалися, що наші пошуки марні.

Наступного дня Олена Фердинандівна повідомила, що випадково виявила серед книг і альбомів

плоску скриньку, в якій зберігався проект ордена Леніна.

...Узявши до рук грифельну дошку, на якій був виліплений з кольорового воску орден Леніна, я

відразу ж впізнав його по фото, яке раніше бачив у автора. Витерши пил з правого куточка дошки, прочитав видряпаний різцем підпис: «Ліпив І. Хрестовський. 1934 р.».