не відоме.
У 1895 році 19-річний шведський студент Вольдемар Ланле приїхав в гості до першого
ялтинського есперантиста доктора Островського. Дорогою, зупинившись в Одесі, Вольдемар
познайомився з сім’єю Боровків...
...У 1923 році журналіст Вольдемар Ланле відвідав Москву і розшукав Антоніну Боровко з трьома
дітьми. Побачивши, в якому тяжкому становищі перебуває родина одного з піонерів есперанто, Вольдемар запропонував Антоніні узяти з собою до Швеції когось з дітей. Вибір матері зупинився
на Ніні, якій потрібно було завершити музичну освіту.
Через два роки Ніна і Вольдемар одружилися. Опісля вони переїхали до Угорщини, де Ланле
почав викладати шведську мову в Будапештському університеті...
У квітні 1944 року ...72-річний професор став керівником Шведського Червоного Хреста і отримав
право видавати «захисні листи» всім, кого переслідували фашисти.
Уже через декілька місяців під заступництвом Вольдемара і Ніни опинилися дев’ять католицьких
монастирів, 12 лікарень, 14 будинків для людей похилого віку, п’ять громадських їдалень, 47
дитячих садів, а в міжнародному гетто – вісім будинків для розміщення трьох тисяч людей, що
одержали охоронні документи. Притулками стали також монастирі і будинки приватних осіб, серед яких і квартира подружжя Ланле.
У останні місяці війни Вольдемар і Ніна керували порятунком людей, ховаючись в притулках: за
допомогу «ворогам рейху» вони були засуджені до страти. На відміну від Валленберга, подружжя
не мало дипломатичної недоторканності...
Після війни вони повернулося до Швеції. У 1946 році вийшла книга Вольдемара Ланле про
діяльність Шведського Червоного Хреста в Будапешті. А через двадцять років після її виходу
влада Держави Ізраїль присудила Вольдемарові і Ніні Ланле звання Праведників народів світу...