Співтовариствам рослин на початку 20 ст. приділяється особлива увага. В Російській імперії
оформилася фітосоціологія (пізніше названа фітоценологією), яка вивчала закономірності
організації рослинних співтовариств (Й. Пачоський, С. Коржинський, П. Крилов).
ДУМАТИ ПРО МАЙБУТНЄ, з доповіді В. Рахіліна «Заповідники – біогеографічні центри»
Використання природного надбання країни здавна велося і ведеться без обліку біологічних
особливостей організмів, їхніх ареалів, екології, об’єктивно обґрунтованих квот вилучення й
оцінки збитку від цього в часі і просторі. Негативно на цьому позначається і відсутність
державних стандартів раціонального використання і відновлення порушеної природи з обліком її
подальшого нормального функціонування. Труднощі розроблення останніх полягає в специфічних
особливостях і розмаїтості природних умов у різних регіонах і природних зонах.
Розуміння важливості цих проблем учені стало формувати на межі XIX-XX сторіч. Заповідники
вже розглядалися не як території для збереження окремих рідкісних і примітних видів рослин, тваринних і геологічних проявів, а як форма охорони типових корінних природних ландшафтів
вкупі з їхніми біологічними комплексами.
…Світовий досвід організації подібної спостережень за природою був відомим у вигляді мережі
метеорологічних станцій. …З ініціативи ботаніка Й. К. Пачоського ботаніко-географічна
підкомісія Вільного економічного товариства опублікувала програму відповідних стаціонарних
досліджень. Це був прообраз сучасних моніторингових досліджень у так званих «біосферних»
заповідниках.
Першими етапами таких робіт стали «Літописи природи» і фронтальні теми.
…Нині роботами варто охопити вивчення біології, екології конкретного виду, його біохімічних, фізіологічних і інших особливостей у різних точках ареалу і біоценозах, змін, що відбуваються на
рівні одного організму і співтовариствах під впливом природних і антропогенних впливів у часі і
просторі, значення кожного виду для природі і біогеоценозів даного регіону і т.д.
Такі комплексні дослідження, проведені у всіх характерних точках кожного регіону складуть
єдину мережу біогеографічних реперів країни належних послужити науково обґрунтованому, раціональному використанню ресурсів живої природи в розрахунку на віддалене майбутнє.
ДЕМОНТАЖ, з повідомлення «Пам’ять ховають від злодіїв» в газеті «Гривня-СВ» за 14 червня
2003 р.
Меморіальним дошкам зазвичай належить перебувати на фасадах будівель. Однак в Херсоні часто
все навпаки: тут їх... ховають.
Наприклад, співробітники краєзнавчого музею, на власний розсуд, зняли з стіни старовинного
особняка на вулиці Горького меморіальну дошку на честь засновника музею, вченого Йосипа
Пачоського. Тепер вона стоїть на сходовій клітці між першим і другим поверхами приміщення.
Завідувачка природознавським відділом музею Алла Дерюжіна говорить, що бронзову дошку вже
кілька разів намагалися здерти мисливці за кольоровими металами. Аби вона не «пішла» на
переплавлення, її й демонтували.
