Пачоский Иосиф (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


ПАЧОСЬКИЙ Йосип Конрадович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: польсько-російський.

Ботанік, ентомолог, зоолог. Автор термінів «фітосоціологія» і «фітоценоз», а також першого

теренах Російської імперії підручника «Основи фітосоціології». В ботаніці існують наукові

терміни «Вероніка Пачоського», «Волошка Пачоського», «Зіновать Пачоського», «Рокитничок

Пачоського», «Ряст Пачоського», «Хохлатка Пачоського».

З дворянської родини.

Народився 8 грудня 1864 р. в с. Білогородці Заславського повіту Волинської губернії Російської

імперії (нині – Дубнівський pайон Рівненської області України).

Помер 14 лютого 1942 р. в с. Люсові поблизу м. Сірослава (Польща), де й був похований. Пізніше

прах перенесено на цвинтар під м. Познань (Польща).

Навчався в Рівненському реальному училищі, Уманському училищі землеробства і садівництва, закінчив Київський університет (1894).

Працював лаборантом Київського унівеpситету, асистентом Дублянської вищої школи

землеробства (1895-1897), ентомологом Херсонської губернії (1897-1917), комісаром з охорони

парку з вимираючими видами рідких тварин маєтку Асканія-Hова Тимчасового уряду (1917), завідуючим ботанічним відділом науково-степової станції «Чаплі» (1922-1923), завідуючим

Біловезьким національним парком (1923-1925), викладачем Познанського університету (1926-1939).

Член Київського товариства природознавців (1887).

Член Польської Державної ради з охорони пpиpоди.

Друкувався в жуpналах «Записки Київського товариства природознавців», «Собаче й рушничне

мисливство», «Записки Імператорського товариства сільського господарства Південної Росії»,

«Природа і полювання», «Записки Новоросійського товариства природознавців», «Вісті

державного заповідника Асканія-Hова», «Орнітологічний вісник», «Птахівництво і

птахознавство», «Вiстi Державного степового заповiдника «Чаплi».

Дебютував дослідженням «Рукокрилі» (1880).

Потім настала черга наступних доробків: «Про фауну і флору околиць м. Володимир-

Волинського» (1888), «Флорографічні і фітогеографічні дослідження калмицьких степів» (1892),

«Пересувні терміни в законі про полювання», «Заяче питання на півдні Росії» (обидві – 1899),

«Про охорону птахів у Херсонській губернії» (1900), «З приводу статті п. Калініна «Чи шкідливі

хижі птахи?» (1901), «Причорноморські степи» (1908), «Матеpіали до питання про

сільськогосподарське значення птахів» (1909), «Основні риси розвитку флори південно-західної

Росії», «Сучасні завдання вивчення рослинного покриву» (обидві – 1910), «Качки низов’їв

Дніпра» (1911), «Залітання червоноклювої казарки в Дніпровський повіт Таврійської губернії»

(1915), «Опис рослинності Херсонської губернії» (1917), «Основи фітосоціології» (1921), «Список

рослин, які ростуть на території державного заповідника Асканія-Hова» (1923), «Плавні, піски, солончаки, бур’янисті рослини» (1927), «Lasy Białowieży» (1930).

Всього перу нашого земляка належить понад 130 робіт.

Основні області наукових досліджень – флористика, систематика, географія рослин. Вивчав

флору Лівобережної Укpаїни, Східної Буковини, Кавказу, Угорщини, Болгарії, Подільської, Волинської губерній, північної частини Бессарабії, Криму.

Виконав ряд досліджень з садівництва і лісівництва. Одним з перших описав рослинні

співтовариства південноруських степів.

Приділяв велику увагу виробленню раціонального мисливського законодавства, був одним з

ініціаторів охорони степів.

Розвинув навчання про інтразональність ландшафтів, встановив поняття екстразональної і

азональної рослинності.

Розробив поняття про «біоекологічний потенціал виду» (1925).

Саме за його порадою Ф. Фальц-Фейн виділив кілька ділянок цілинного степу в Асканії-Hовій, які

стали основою всесвітньо відомого заповідника (1898).

На долю нашого земляка випало чимало негараздів. Так, через загострення радянсько-польських

відносин змушений був емігрувати до Варшави (1923).

Гітлерівці після вступу до Польщі виселили вченого з обійстя, конфіскували бібліотеку (1939), а

пізніше стратили двох його синів і жорстоко побили онука (1942). Не витримавши психологічного

шоку, П. помер від серцевого нападу.

У м. Познань відкpито мемоpіальну дошку вченого, діє «Академія Пачоського».

Серед друзів та близьких знайомих П. – С. Мокржецький, Ф. Фальц-Фейн, Я. Яцентковський, І.

Рябков, В. Топоров та ін.


***

ОБІЙМИ РЕГРЕСУ З ПРОГРЕСОМ,

з творчого кредо І. Пачоського

Явище регресу, як аномалія, в природі поширено не менше, ніж явище прогресу, тому і

виявляється важче.


КРУГООБІГ РОСЛИННИХ СПІВТОВАРИСТВ, з розвідки І. Пачоського «Основні риси

розвитку флори Південно-західної Росії»

Рослинні співтовариства змінюються у відомому напрямі доти, доки не перетворяться на так звані

«кінцеві формації», подальша зміна яких визнається неможливою.

...Проте безпосереднє спостереження над життям рослинних співтовариств указує нам, що і такі

кінцеві співтовариства не вічні, а гинуть часто під впливом зовнішніх причин, що дає можливість

почати новий цикл співтовариств, які поступово зміняються.

ПРОШУ УКЛІННО, з супліки матері Й. Пачоського директорові Ровенського реального училища

Його Високородію Пану

Директорові Ровенського реального училища

Дворянки вдови

Людвіги Людвігівни Пачоської

Прохання

Бажаючи помістити сина мого Йосипа Пачоського в довірене Вам училище, маю честь уклінно

просити Ваше Високородіє про допущення його до іспиту з предметів першого класу, і, якщо, виявиться він цього гідним, про зарахування його в число учнів 1-го класу.

Людвіга Пачоська.

КОМІСАР З РІДКІСНИХ ТВАРИН, посвідчення Тимчасового уряду № А 2142, видане Й.

Пачоському

Дано це Йосипу Конрадовичу Пачоському в тому, що він є комісаром Тимчасового Уряду для

охорони парку з вимираючими видами рідкісних тварин маєтку Асканія-Hова.

Міністр-Голова князь Львов.

СЛІД ЗАЛИШИВ НАЙЯСКРАВІІШИЙ, з нарису В. Борейко «Давайте згадаємо про

Пачоського»

Набрати повні руки фактів не вдалося. Мовчали старі підшивки біологічних журналів, відмовляли

архіви. Навіть у Херсонському краєзнавчому музеї, Пачоським започаткованому, не так-то й

багато про нього матеріалів.

А слід у ботаніці і зоології Йосип Пачоський залишив найяскравіший.

…Hатураліст заснував нову галузь ботаніки – фітоценологію, вивчив південні степи, описав 14

нових трав, багато чого дав мисливському господарству і захисту рослин. Та не тільки завдяки

цьому він став знаменитим.

…Про Йосипа Конрадовича написані десятки книг. У Польщі. Для фахівців, молоді.

В Росії – всього одна, тоненька, видана 1965 року накладом 2 тисячі примірників. Декілька

пізніших статей, що з’явилися в товстих ботанічних журналах і книгах, відомих лише фахівцям, багато в чому переспівують сказане.

…Цікаво, що тільки недавно вчені-зоологи прийшли до висновку: головною причиною зникнення

диких тварин є знищення місць заселення. Пачоський прийшов до цього висновку на 80 років

раніше.

Він боровся проти весняного і літнього полювання: «більшість виводків болотної і водяної дичини

навіть на півдні часто ще не піднялося на крило», «масу молодих, ще не літаючих птахів, душать в

цей час без усякої потреби собаки». В Україні весняне полювання заборонили в 1925 році.

Ось, мабуть, і все, що хотілося сказати про Пачоського. Втім, ще один штрих, останній.

Розповідають, що він обожнював музику. Біографи пояснювали: допомагала думати. А може не

так, без її він просто не міг існувати?

…Херсонський музей, створений Пачоським, не торкнули навіть фашисти. А от перший секретар

Херсонського обкому партії Мозговий надумав у середині 60-х років виселити його з приміщення.

Музейні працівники кинулися шукати правду – їх покарали по партійній лінії. У короткий термін

коштовні експонати винесли з будинку, а прекрасні ясенові шафи, спрацьовані ще за замовленням

самого Пачоського, кинули в дворі гнити під дощем...


ЗАПОЧАТКУВАВ ФІТОСОЦІОЛОГІЮ, з статті А. Огурцова і Б. Юдіна «Кругообіг речовини

на суходолі»

Кількісне вивчення кругообігу речовини на суходолі розпочалося в 30-50-х р. 20 ст. Необхідними

передумовами їхнього розвитку були успіхи народженого в Росії ґрунтознавства, зокрема

розроблене В. Докучаєвим ще наприкінці 19 ст. уявлення про ґрунт як особливе

природничоісторичне тіло, утворене взаємодією абіотичних і біотичних компонентів середовища.

Велика частина екологічних досліджень на суходолі наприкінці 19 – початку 20 ст. велася

ботаніками і зоологами роздільно, що знайшло відображення в публікації перших екологічних

зведень: з екологічної географії – датським ботаніком Й. Вармінгом і німецьким вченим А.

Шимпером, з екології тварин – німецьким зоологом Р. Гессе й американським Ч. Адамсом.

Співтовариствам рослин на початку 20 ст. приділяється особлива увага. В Російській імперії

оформилася фітосоціологія (пізніше названа фітоценологією), яка вивчала закономірності

організації рослинних співтовариств (Й. Пачоський, С. Коржинський, П. Крилов).

ДУМАТИ ПРО МАЙБУТНЄ, з доповіді В. Рахіліна «Заповідники – біогеографічні центри»

Використання природного надбання країни здавна велося і ведеться без обліку біологічних

особливостей організмів, їхніх ареалів, екології, об’єктивно обґрунтованих квот вилучення й

оцінки збитку від цього в часі і просторі. Негативно на цьому позначається і відсутність

державних стандартів раціонального використання і відновлення порушеної природи з обліком її

подальшого нормального функціонування. Труднощі розроблення останніх полягає в специфічних

особливостях і розмаїтості природних умов у різних регіонах і природних зонах.

Розуміння важливості цих проблем учені стало формувати на межі XIX-XX сторіч. Заповідники

вже розглядалися не як території для збереження окремих рідкісних і примітних видів рослин, тваринних і геологічних проявів, а як форма охорони типових корінних природних ландшафтів

вкупі з їхніми біологічними комплексами.

…Світовий досвід організації подібної спостережень за природою був відомим у вигляді мережі

метеорологічних станцій. …З ініціативи ботаніка Й. К. Пачоського ботаніко-географічна

підкомісія Вільного економічного товариства опублікувала програму відповідних стаціонарних

досліджень. Це був прообраз сучасних моніторингових досліджень у так званих «біосферних»

заповідниках.

Першими етапами таких робіт стали «Літописи природи» і фронтальні теми.

…Нині роботами варто охопити вивчення біології, екології конкретного виду, його біохімічних, фізіологічних і інших особливостей у різних точках ареалу і біоценозах, змін, що відбуваються на

рівні одного організму і співтовариствах під впливом природних і антропогенних впливів у часі і

просторі, значення кожного виду для природі і біогеоценозів даного регіону і т.д.

Такі комплексні дослідження, проведені у всіх характерних точках кожного регіону складуть

єдину мережу біогеографічних реперів країни належних послужити науково обґрунтованому, раціональному використанню ресурсів живої природи в розрахунку на віддалене майбутнє.


ДЕМОНТАЖ, з повідомлення «Пам’ять ховають від злодіїв» в газеті «Гривня-СВ» за 14 червня

2003 р.

Меморіальним дошкам зазвичай належить перебувати на фасадах будівель. Однак в Херсоні часто

все навпаки: тут їх... ховають.

Наприклад, співробітники краєзнавчого музею, на власний розсуд, зняли з стіни старовинного

особняка на вулиці Горького меморіальну дошку на честь засновника музею, вченого Йосипа

Пачоського. Тепер вона стоїть на сходовій клітці між першим і другим поверхами приміщення.

Завідувачка природознавським відділом музею Алла Дерюжіна говорить, що бронзову дошку вже

кілька разів намагалися здерти мисливці за кольоровими металами. Аби вона не «пішла» на

переплавлення, її й демонтували.