(персонаж з «Епізодів») і його друзів у вигляді подолання тимчасового песимістичного настрою.
Не зважаючи на висловлюваний автором страх потонути в болоті, потонути вони не могли, хоча
би вже тому, що, як говорить... Печериця, «коли у макітрі у людини народилося дещо, чому за
законами людського прогресу належить розвиватися, то така людина не вмирає».
ЗМАЛЮВАВ НАЙВАЖЛИВІШІ ПОДІЇ СВОГО ЧАСУ, з резюме «Внук Демона, син
Печоріна» в «Літературній газеті»
Андрій Осипович Новодворський, який писав під псевдонімом А. Осипович, прожив недовго, його
літературна діяльність продовжувалася п’ять років, за які він опублікував вісім творів. Будучи
різночинцем і понад усе думаючи про місце і роль інтелігенції в житті Росії 1870-х років, особливо
в долі народу, він «відображав як художник тільки ту тенденційність, якою було пройняте сучасне
йому суспільство». І відобразив всі найважливіші суспільно-політичні події свого часу.
Сучасні А. Осиповичу-Новодворському критики сперечалися про народження нового типу героя,
котрий «відстав від «воронячого стада» неуків і паскудників, проте не зміг або не зумів пристати
до своїх бадьорих, захоплено віруючих однолітків – «пав». І часто були строгими до
письменника, відносячи і його самого, і його персонажів до «зайвих людей».
Останнє – не безпідставно. У повісті «Епізод з життя ні пави, ні ворони» …скористався
щедрінським прийомом «пожвавлення» літературних персонажів і перенесення їх в сучасне
середовище: герой повісті – внук Демона, син Печоріна і княжни Мері, брат Рудіна і Базарова,
родич Онєгіна і Обломова. Пародійно-іронічна генеалогія «ні пави, ні ворони» підкреслює в ній
риси здрібнілої «зайвої людини», котрій протиставлявся герой нового часу – революціонер коваль
Печериця, також не позбавлений роздвоєності. Інтерпретуючи героїв Лермонтова, Н. говорив про
абстрактність їх протесту (так, «дух сумніву» – Демон «не сумнівався навіть в кріпацтві»).
Між іншим, серед дійових осіб повісті – Тургенєв і герой його «Новина» Соломін, Бєлінський.
ТОРУВАВ НОВІ ШЛЯХИ В ЛІТЕРАТУРІ, з розвідки О. Левітова «Проза письменників-
народників»
Повість «Епізод з життя ні пави, ні ворони» була першим твором Осиповича-Новодворського;
Салтиков-Щедрін до кінця життя письменника дорожив співпрацею з ним. Повість – програмний
твір молодого літератора не лише за ідейним змістом, але й за творчими, естетичними
принципами. Осипович-Новодворський був одним з перших письменників останньої третини XIX
ст., хто усвідомив необхідність подальшого оновлення реалізму російської літератури, вироблення
нових прийомів художнього писання. Своєрідність його оповідань, прийоми іносказання,
зростання ролі підтексту диктувалися не тільки езопівською манерою боротьби з царською
цензурою.
…Не зважаючи на скорботно-трагічні долі героїв оповідань Осиповича-Новодворського, всі вони
зігріті глибоким авторським співчуттям, він сам – з їхніх лав. Він розумів історичну неминучість
жертв, проте він же – й провидець майбутнього, пов’язаного з глибинними силами історичного
прогресу, який прокладає шлях крізь різноманітні зв’язки явищ життя.
…Новизна поетики Осиповича-Новодворського – в зневазі ефектним сюжетом, в прагненні
розкрити глибинний сенс зовнішнього, буденного ходу життя, в перенесенні головного сенсу
оповідання за межі сюжету, який нерідко стає лише приводом для вказівки на головне, на
справжніх героїв твору. …Часто в пародійною метою використовуючи прийоми класичної
літератури, Осипович-Новодворський в той же час сам віртуозно використовував багатозначність
художнього слова.
Передчасна смерть перешкодила повному розкриттю, дарування письменника. Проте й те, що він
встиг створити, дозволяє говорити про нього як про прокладача нових шляхів в літературі.
ВРАЖЕННЯ ШАРЖУ, з статті на інтернет-сайті rulex.ru
Створивши собі репутацію хорошого репетитора, він часом здобував непогані гроші, але
доводилося дуже багато працювати, доводилося на «кондиціях» жити в украй негігієнічних і
принизливих умовах; це озлоблювало душу і надірвало здоров’я. …Літературний заробіток, який
дав можливість жити «розкішно», тобто мати власну кімнату і щодня обідати – все це внесло
деяке світло до похмурої, озлобленої душі О., однак не змогло відновити втраченого здоров’я. Він
помер у лікарні, в убогості
