Мальчевский Антоний (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


МАЛЬЧЕВСЬКИЙ Антоній


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: польський.

Поет. Фундатор польського романтизму; засновник Польської спілки альпіністів; перший, хто

дістався Південної частини Монблану.

З шляхтянської родини. Рано залишився сиротою.

Народився 3 червня 1793 р. в с. Княгинині Кам’янецького повіту Подільського намісництва

Російської імперії (нині – Дубенський район Рівненської області України).

Помер 2 травня 1826 р. в м. Варшаві (Польща). Похований на Повонзках – надгробок не зберігся.

Закінчив Кременецький ліцей (1811).

Служив у війську (1811-1815).

Як літератор – автор єдиної поеми «Марія» (1825).

На її сюжет написали музичні твори композитори Ю. Зарембський, Л. Гросман, М. Завадський.

Що стосується особистого життя, то М. славився своїми упаданнями за заміжніми жінками.

Остання з них п. Руцінська, коли поет, захворівши на рак, помер, подалася геть з помешкання,

залишивши у ньому тіло небіжчика.

Нині меморіальні дошка і стела пам’яті нашого земляка прикрашають Дубенський костел Петра і

Павла та його дзвіницю, Княгининську школу.

Започатковано республіканський конкурс польської поезії , а також конкурс читців-декламаторів

імені М.

У м. Дубно пройшла українсько-польська конференція, присвячену 215 річниці з дня народження

земляка, а також відбулося спецпогашення конверта з маркою його пам’яті (2008).

Серед друзів та близьких знайомих М. – Б. Залеський, А. Міцкевич, С. Гощинський, К.

Бродзинський, С. Витвицький, М. Грабовський, Е. Одинець та ін.


***

ПОВЕРНУТИ ТАЛАНТ

, з творчого кредо А. Мальчевського

Повернути Богові посланий ним талант.

УЧИТЕЛЬ КЛАСИКІВ, з оцінки творчості А. Мальчевського М. Пшеничним

Антонія Мальчевського називали своїм вчителем і Адам Міцкевич, і Юліуш Словацький…

«Марія» перекладена англійською, французькою, литовською, російською, навіть есперанто, і –

поки що фрагменти, трьома різними авторами – українською мовою.


НАДЗВИЧАЙНІ КОЛЬОРИ, з передмови Ю. Словацького до своєї поеми «Вацлав»

Є такі речі, до яких перо поета не повинно торкатись; такою напевно є смерть Вацлава, що її нам у

поемі «Марія» чудовими кольорами змалював Антоній Мальчевський. Однак якийсь мимовільний

потяг – я хотів би назвати його натхненням – змусив мене написати цю поему і я, не відстаючи від

правдивих переказів, намагався наскільки це можливо зідеалізувати річ, сповнену чорною муттю

та страхіттями.

Може декілька строф сповіді Вацлава виклопочуть для мене в читача дещо поблажливішу оцінку

загальної композиції твору, що його я вже не здатний ані виправити, ані змінити, а дві попередні

поеми прибіжать на допомогу поетові, який обороняється від цілковитого осуду.


УКРАЇНСЬКА ШКОЛА, з розвідки І. Шевченка «Україна між Сходом і Заходом»

Польське панування впливало на культурну еліту України аж до доброї половини XVIII ст. А які ж

були наслідки польської експансії на схід для самої Польщі?

Дехто з польських істориків з жалем зазначає, що краще б енергія, затрачена на підкорення

східних територій, була покладена на створення нової централізованої держави – стану, якого

Польща так і не встигла досягти перед поділами. Такий хибний шлях розвитку на кінець XVIII ст.

привів до розпаду польської державності і загальмував формування сучасної польської нації. Мало

того, Польща так і не спромоглася ані вирішити українське питання, ані відвернути вибух Великої

Козацької війни. Немає сумніву, що козацькі війни пришвидшили розвал Польщі, та, мимохідь

кажучи, Україна від цього не виграла. Тарас Шевченко мав певну рацію, коли писав у своєму

Посланії: «Правда ваша: Польща впала, та й вас роздавила».

...У добу романтизму Україна й українці присутні у польській художній літературі вже від XVI ст.

Ця присутність особливо відчутна у два періоди – в пізньому ренесансі й бароко, та в добу

романтизму. В польському письменстві виникла ціла «українська школа», видатними

представниками якої були Антоній Мальчевський, Северин Гощинський, Юзеф Богдан Залеський

та Михайло Чайковський (Садик Паша). Всі вони були уродженцями України, а троє з них

емігрувало за кордон після повстання 1831 р., забравши з собою ностальгію за українськими

піснями, козаками і насамперед, краєвидами, – усе це озвалося в їхній творчості.


МАГНЕТИЧНИЙ ПОТЯГ, з статті Д. Павличка «Від перекладача поеми «Вацлав»

Поема Юліуша Словацького «Вацлав» заслуговує на особливу увагу українського читача, бо саме

в цьому творі великий польський поет пророкує воскресіння української держави.

...Автор «Вацлава» згадує «Марію» Антонія Мальчевського, де змальована смерть молодого

польського шляхтича Вацлава. Якийсь мимовільний потяг змусив Словацького написати поему, де

смерть Вацлава постає зовсім інакше, як у творі Мальчевського. Словацький використав переказ

про те, що батько молодого шляхтича з ненависті до родичів його жінки, своєї невістки,

організував убивство дружини свого сина. Цей же переказ лежить в основі поеми Мальчевського

«Марія».

…Чому в Словацького з’явився «мимовільний потяг» показати зовсім інакше історію життя

Вацлава? Тому, що він знав Україну набагато краще й глибше, як Мальчевський, тому, що його

Вацлав – не романтичний юнак, який помирає з кохання до своєї замордованої дружини, а магнат,

претендент на корону Польщі, політичний діяч, який зрадив Косцюшка. Це був потяг натхнення,

яке не могло миритися з тим, що Україна, про яку Мальчевський згадує лише як про етнографічну

частину Польщі, це начебто вже мертва країна, яка ніколи не воскресне. Словацький відчував

Україну як національно окремішну частину російської імперії, як придавлену козацьку державу. І

провину за це придавлення польський геній покладав і на польську шляхту. Тому в поемі

«Вацлав» з’являється образ української селянки, яка проклинає свого пана, вже мертвого Вацлава,

страшними словами.

…Україна в цьому контексті не є географічним поняттям (географічні поняття не воскресають).

Тут Україна – не частина Польщі, а історична держава, покладена колись ворогами в могилу, і

рокована на воскресіння.

Пророцтво Юліуша Словацького щодо України було проголошене в найтемніші часи нашої

історії. Воно не було почуте тоді в Україні, бо творчість поета і в самій Польщі не була широко

знаною за його життя. Але те пророцтво для нас, українців, має й завжди матиме велике значення,

бо воно говорить, що наша держава як ідеал свободи й справедливості жила у мріях геніального

поета Польщі.


РОМАНТИЗУВАВ ГЕРОЇВ, з інтернет-ресурсу archive.libfl.ru

Мальчевський увійшов до літератури як автор одного твору – поеми «Марія». Разом з поемами

Міцкевича вона започаткувала жанр романтичної епічної поеми в літературі Польщі.

Поет, використавши справжню подію XVIII ст. (конфлікт між Францішком Салезім Потоцьким та

його сином Станіславом Щенсним, що 17 лютого 1771 року спричинило вбивство дружини

молодшого з магнатської родини), переніс дію поеми на століття раніше, ушляхетнив і

романтизував героїв.

Їх трагічні долі, конфлікт з дійсністю, зумовленість фіналу свідчили про романтичний розлад між

ідеалом і реальністю, неприйняття автором сучасного життя. Історичний колорит, достовірне

зображення старопольського побуту, переваг мови, стилю і образів забезпечили поемі «Марія»

міцне місце в історії польської літератури.


РІЧ НЕЗБАГНЕННОЇ КРАСИ, з інтерв’ю М. Бєньчика А. Марчинському «Українська школа» в

польській літературі 19 сторіччя»

– Розкажіть, будь ласка, детальніше про цю поему «Марія».

– Це дуже незвичайний твір, бо з перспективи літературознавства це було написано кимсь, хто ще

був вихований у поетиці класицизму. Натомість, з перспективи уяви можна сказати, що це було

написане молодим романтиком. Ця поема була надзвичайно популярна в Польщі, наприклад у

міжвоєнний період, коли вона була у шкільній програмі, а після війни вона стала потрохи зникати

і тепер це не дуже читається. Однак, це річ – рідкісної краси. Щось, що написане аматором, бо він

не був літератором в такому, скажімо, професійному сенсі як Словацький чи Міцкевич, чи навіть

Красінський. Тобто був кимсь, хто попросту певного дня починає писати поему, і її написано

такою мовою, котра до сьогодні заворожує.

Це якщо йдеться про саму мову. Бо якщо сьогодні читається «Марія», то важко позбутись дивного

враження від тієї мови – чогось надзвичайно захоплюючого.

Якщо ж йдеться про саму історію, то це історія роду Потоцьких, дещо шекспірівська, котра

ґрунтується на автентичних фактах взаємної ненависті між батьком і сином. Вона несе багато

злочинів, а передусім доходить до вбивства героїні, що її ім’ям названо поему, – Марії, дружини

Вацлава.

…Ця поема часто теж інтерпретується як найбільш песимістичний твір польського романтизму.

«Марія» є виразом певного індивідуалістичного і дуже специфічного погляду на історію. Здається,

власне, що та історія тут прямує до неминучої катастрофи.

– А звідки походить захоплення цілої української школи польської літератури тією тематикою?

– Тут Мальчевський задав тон у такому мовленні про український простір як простір

метафізичний. А це потім буде якось звучати й у інших.

Я гадаю, що це передусім було спричинене його поетичним впливом, бо «Марі» – як поема – є

чимось надзвичайно магнетичним. І Антоній Мальчевський показав, що, власне, таке поєднання

українського простору із такою поетичною експресією, і з такою універсальною тематикою – з

метафізикою, дає такий незвичайний результат.

Отже, Марія є одним з тих творів, котрі породили певний фантасмагоричний образ України як

простору пустки, простору, в котрому смерть долає життя; в котрому розігруються такі дуже

гострі пристрасті, а це саме ті шекспірівські, вбивчі пристрасті. Йдеться про щось дуже таємниче,

захоплююче, але теж небезпечне і страшне. Я би сказав, що Україна, котру представлено було у

польських романтиків, є певною підсвідомістю Польщі, як мені здається. Те, що найгірше, або

найбільш таємниче, або найбільш дивне – воно відбувається, власне, в тому українському

просторі. Бо відомо, що, наприклад, литовський простір є таким більш затишним, ідилічним,

світлим. Це, звісно, може бути простором національної мартирології, але він, власне, такий

зрозумілий, пізнаний. А український простір непізнаний, неусвідомлений, повний фантасмагорій,

небезпечний і страшний. І це все є в «Марії» Мальчевського.


ПОЛЯК ЗА ПОХОДЖЕННЯМ, УКРАЇНЕЦЬ – ЗА ДУХОМ, з повідомлення прес-служби

Держкомнацрелігій України

Товариством польської культури Дубенщини спільно з Дубенською міськрадою організовано ІІ

Міжнародну українсько-польську конференцію «Поляк за походженням, українець – за духом»,

присвячену 215-річниці з Дня народження класика польської літератури А. Мальчевського.

Учасники конференції також ознайомилися з тематичною виставкою картин, малюнків, різьби;

роботами майстра-модельєра Алли Марців «Дефіле фризур епохи А. Мальчевського», творчими

доробками ансамблю «Соколовяни», Артура Ліщинського, Агати Коженевської із міста Соколов

Подляскій (Республіка Польща), переглянули слайдовий фільм «Рік А.Мальчевського в Дубно».

За матеріалами конференції видано буклет «Поляк за походженням, українець – по духу», а

також ілюстроване видання «Антоній Мальчевський і Дубно».