викликати.
Ворошилов.
8.VП.34 р.
МОДЕРНІЗУЄМО МОРСЬКУ АРТИЛЕРІЮ, з Ухвали № ОК-60 сс Ради Праці і Оборони СРСР
від 13 березня 1936 р.
Москва
Кремль
ПРО МОРСЬКУ АРТИЛЕРІЮ
Відповідно до розгортання військового суднобудування і необхідності забезпечення військових
суден артилерією належної якості, РАДА ПРАЦІ І ОБОРОНИ ухвалює :
1. Зобов’язати НКО в місячний термін подати на затвердження РПО систему артилерійського
озброєння військово-морського флоту.
2. Затвердити нижченаведене замовлення ...на 1936 рік:
д) три 305-мм залізничні транспортери із здачею:
1 транспортер – в 1936 р.
2 – в 1937 р.
Остаточно проект залізничної установки ТМ-III-12, розробленої ЦКБ-19, затверджений в травні
1936 року. Спільно з О. Г. Дукельським в цій роботі брали активну участь інженери Ковальчук і
Толочков.
Принципово 305-мм артустановки ТМ-III-12 за своїм устроєм мало чим відрізняються від 356-мм
систем ТМ-1-14 і 305-мм ТМ-II-12. Головна їх особливість – дула.
«ТЕТЯНА МИХАЙЛІВНА» НЕ СЛАБКОГО КАЛІБРУ, з книги В. Брагіна «Гармати на
рейках»
О. Г. Дукельський відомий як знаний фахівець в галузі морської артилерії, творець перших
корабельних і берегових установок крупного калібру і артилерійських залізничних транспортерів.
Керував проектуванням і виготовленням 305-мм корабельних і берегових баштових артустановок,
152, 203, 254-мм морських артустановок.
Особливе місце в біографії О. Г. Дукельського займає залізнична артилерія. Він, по суті, є її
родоначальником в Росії. Під його керівництвом і за безпосередньої участі були створені
залізничні транспортери ТМ-1-14 (356 мм), ТМ-II-12 і ТМ-III-12 (305мм).
...О. Г. Дукельський закінчив ескізний проект розміщення 356-мм гармати на залізничному
транспортері в 1927 році. Як зазначає історик Л. І. Амірханов в своїй роботі «Морські гармати на
залізниці», «дуже багатьом ця пропозиція здалася надто сміливою, і не було ясності в тому, які
завдання зможе вирішувати така установка».
Доводив свою правоту і доцільність створення такої установки О. Г. Дукельський вже в
«шарашці» (широко поширені в 20-30-і роки в Радянському Союзі спеціальні конструкторсько-
технологічні бюро, в яких учені й інженери, перебуваючи в ув’язненні, продовжували професійну
діяльність, головним чином, на користь військових відомств).
...У середині 1930 року в Артилерійському науково-дослідному морському інституті
заслуховувала доповідь О. Г. Дукельського, в якій він обґрунтував головні конструктивні
принципи розміщення на залізничних транспортерах 356-мм, виготовлених в Англії для
закладених в 1912 році і недобудованих російських лінкорів типу «Ізмаїл».
У травні 1932 р. здали перший з сімейства транспортерів ТМ-1-14. ...Випробування на полігоні і
позиціях показали, що його основні тактико-технічні дані за низкою параметрів перевершували
аналогічні американські і французькі системи. Зокрема, наші транспортери могли вести вогонь в
діапазоні 360 градусів, а також випереджали зарубіжні гармати за швидкострільністю.
...Черговим етапом розвитку залізничних артсистем стала установка ТМ-III-12 калібру 305 мм.
«ТМ» – «Тетяна Михайлівна» (так шанобливо називали транспортери у військово-польовому
побуті самі артилеристи).
Одна з цих гармат нині – експонат особливого, можна сказати, видатного значення у військово-
морській експозиції Центрального музею Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. на Уклінній
горі під Москвою.
ЗАЛПИ ТМ-III-12 і ТМ-I-180, з статті І. Мангазєєва «Колчаківські гармати розпочали радянсько-
фінську війну»
Важкі артилерійські залізничні установки калібром 305 мм конструкції Олександра Дукельського
з власною вагою в 340 тонн називали «сухопутними лінкорами». Вони могли уражати видимі і
невидимі берегові і морські цілі за швидкості останніх до 60 вузлів. На артустановку ТМ-III-12
поставили дуло, виготовлене на Обухівському заводі в Петербурзі.
Ще до Першої світової дванадцятьма такими гарматами був озброєний російський лінкор
«Імператриця Марія»...
Радянсько-фінська війна розпочалася з залпів установок ТМ-III-12 і ТМ-I-180. У останній день
листопада 1939 року могутні гармати 9-ої батареї вели вогонь по фінському острову Сескар з
Мукково – об’єкту «700» на південному березі Фінської затоки.
За словами генерал-майора С. І.
