Драгомиров Михаил (fb2)




ДРАГОМИРОВ Михайло Іванович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Військовий, державний діяч, педагог, публіцист.

З дворянської родини. Сини, А. і В. Драгомирови, – генерали.

Народився 8 (20) листопада 1830 р. в родинному маєтку Конотопського повіту Чернігівської

губернії Російської імперії (нині – Конотопський район Сумської області України).

Помер 15 (28) жовтня 1905 р. в м. Конотопі Конотопського повіту Чернігівської губернії

Російської імперії (нині – районний центр Сумської області України). Похований на цвинтарі

Вознесенської церкви Конотопа. Могила не збереглася.

Закінчив Конотопське повітове училище, Петербурзьку військову академію Генерального штабу

(1854-1856).

Служив кадетом петербурзького Дворянського полку, офіцером гвардійського Семеновського

полку, командувачем 14-ї піхотної дивізії (1873-1878), начальником Петербурзької військової

академії Генерального штабу (1878-1889), командувачем військами Київського військового округу

(1889-??), Київським, Подільським та Волинським генерал-губернатором (1898-1903).

Учасник австрійсько-прусської (1866), російсько-турецької воєн (1877), зазнав тяжкого поранення.

Член Державної Ради Російської імперії (1903).

Почесний член Київського університету.

Почесний член Московського університету.

Почесний член Михайлівської артилерійської військової академії.

Почесний член Петербурзької військової академії Генерального штабу.

Почесний член Шведсько-норвезької королівської академії.

Почесний член Французького національного військового товариства.

Кавалер російських орденів св. Георгія 3-го ступеня (1877), св. Андрія Первозванного (1901),

французького ордена Почесного Легіону 1-го та 2-го ступенів.

Друкувався в журналах «Російський інвалід», «Військовий збірник», «Інженерний журнал»,

«Збройова збірка», «Артилерійський журнал», «Розвідник».

Як літератор дебютував книгою «Про висадки в стародавні і новітні часи» (1858).

Потім настала черга наступних доробків: «Нотатки тактика» (1866), «Нариси австрійсько-

прусської війни 1866 р.» (1867), «Аналіз «Війни і миру» графа Толстого» (1868), «Підручник

тактики» (1879), «Досвід керівництва для підготовки частин до бою» (1885-1886), «Вчення про

війну Клаузевіца» (1888), «Солдатська пам’ятка» (1890), «Підготовка військ в мирний час

(виховання і освіта)» (1896), «Жанна д’Арк» (1898), «Дуелі» (1900).

Перу Д. також належать «Нариси австро-італійсько-французької війни 1859 р.», «Збірки статей»,

«Чотирнадцять років – 1881-1895»; «Одинадцять років – 1895-1905».

Літературна спадщина нашого земляка становить понад 30 книг і брошур.

Брав участь в розробці «Статуту польової служби» (1900).

Став прототипом кошового отамана війська запорізького Івана Сірка в картині І. Рєпіна

«Запорожці пишуть листа турецькому султанові».

У Болгарії на честь нашого земляка названо відразу два населених пункти – Драгомирово.

У м. Конотоп йому встановлено пам’ятник (1992).

У м. Конотоп іменем Д. названо вулицю, а в м. Київ – провулок та вулицю.

Серед друзів та близьких знайомих Д. – І. Нечуй-Левицький, О. Кованько, В. Антонович, Д.

Багалій, О. Лазаревський, І. Рєпін, О. Лукомський, М. Старицький, М. Пимоненко, П. Житецький,

Д. Яворницький, В. Сєров, М. Лисенко, Д. Ільченко та ін.


***

НЕ ЗАВАНТАЖУВАТИ

, з професійного кредо М. Драгомирова

Багато людей пройшло через мої руки, і вельми мало було поміж них тих, хто завдяки цьому не

став кращим, розвиненішим, здатним до всякої справи. Жодного я не заморив нетямущою

роботою чи неувагою до його потреб; ні в одному не підірвав довіри до власних сил.


ВИ ПЕРЕМОЖЕТЕ, з розмови М. Драгомирова з Віктором-Еммануїлом I

Ви переможете австрійську армію. Вона буде розбита, бо в її рядах – маса слов’ян і угорців.

Немає дурня, який, сидячи у в’язниці, бився б за честь своєї в’язниці!


СТВОРИТИ ПРОСТІ І ТОЧНІ ЗАКОНИ, з доповідної записки М. Драгомирова Миколі II

Уважно ознайомившись із становищем, в якому перебувають селяни, я переконався, що вони не

отримали ще належного влаштування в громадянському, а надто в поземельному сенсі.

Найважливіші їхні інтереси не забезпечені законом.

Тому для поліпшення економічного впорядкування життя селян конче потрібен перегляд

селянських статей у тому розумінні, щоб створити прості й точні закони.


СПРАВЖНІЙ ХОХОЛ, ПРОТЕ НЕ УКРАЇНЕЦЬ, з оцінки М. Драгомирова В. Сухомлиновим

В цілому справжній хохол, малорос зі всіма його перевагами і слабкостями, проте не українець, а

великорос.


ПІДТРИМУВАВ УКРАЇНСЬКЕ, зі спогадів М. Кропивницького

Лише зі вступом у генерал-губернаторство М. Драгомирова для нас відкрилися сцени

малоросійських губерній.

СИН ЗВІВ РАХУНКИ З ЖИТЯМ, з листа І. Рєпіна п. Званцевій від 1 червня 1889 р.

Зворушливу історію розповів мені сьогодні Драгомиров. Син його, 18-ти років, застрелився

минулого року. Він закохався в