Джунковский Василий (fb2)





ДЖУНКОВСЬКИЙ Василь Якович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Перекладач, поет.

З родини священика.

Народився в 1767 р. в м. Лебедині Харківської губернії Російської імперії (нині – районний центр

Сумської області України).

Помер 9 (21) вересня 1826 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Закінчив Харківський колегіум (1788).

Працював волонтером в школі при одному з петербурзьких військових шпиталів (1788-1789),

викладачем і одночасно наглядачем в Калиновському медико-хірургічному інституті (1789-1797),

перекладачем в Медичній колегії (з 1795), бібліотекарем (1802-1808), управляючим (1808-1818)

медико-хірургічної академії, керівником архіву Державної медичної управи (1818-1820),

проректором (1820-1821), ректором Харківського університету (1821-1826).

Член Вільного економічного товариства (1808).

Голова Товариства наук Харківського університету (1823-1826).

Друкувався в журналах «Український вісник», «Український журнал», «Загальна журнальна

лікарняна наука», «Праці Вільного економічного товариства».

Як літератор дебютував «Одою» (1791).

Надрукував каталоги бібліотек – Медичної колегії (1799), Петербурзької медико-хірургічної

академії (1809, 1816), Харківського університету (1824). Його нариси про лікарів регулярно

з’являлися в періодиці (1811-1813, 1816).

Д. переклав «Топографічний опис міста Риги» Гуна (1804), «Опис Туркінських мінеральних вод на

Байкалі» І. Ремана (1808), деякі уривки з «Іліади» Гомера, а також понад два десятки медичних

доробків з німецької та французької мов.

Наш земляк – автор «Короткого огляду лікарської науки в Росії з древніх часів до сьогодення»

(1811), естетичного трактату «Про витончені мистецтва в греків та їх вплив на моральність»

(1819), «Каталогу книг, що зберігаються у фонді бібліотеки Харківського університету» (1824)

Д. – один з ініціаторів заснування «Українського журналу» (1824-1825).

Серед друзів та близьких знайомих Д. – П. Завадовський, Д. Кавунник (Велланський), З. Карнєєв, О. Склабовський, П. Білецький-Косенко, І. Книгін, П. Ковалевський, В. Муратов, Ф. Делавін та ін.


***

ЧЕСНІСТЬ І ВІДДАНІСТЬ

, з життєвого кредо В. Джунковського

Чесність і відданість.

ГАРЯЧА КУПІЛЬ СЕРЕД СНІГУ, з брошури І. Ремана «Опис Туркінських мінеральних вод на

Байкалі», перекладеної В. Джунковським

Буряти, котрі, здається, не можуть витерпіти тепла звичайної бані, вирили в протоці яму,

виготовили лавки, покрили їх воловою шкірою і тут купаються. Температура води має спільну

властивість з теплими джерелами в північних холодних країнах, що ступінь тепла її завжди

підвищується в міру зниження температури повітря. Вода в цих джерелах в найхолоднішу пору

має найнижчий ступінь тепла...

В кінці грудня, під час найсильніших холодів, за спостереженнями штаб-лікаря Шилінга,

температура цих джерел сягала 55 ступеня за Реомюровим термометром, а іноді була навіть

вищою. Він варив яйця у верхньому джерелі, а м’ясо в ньому через декілька годин ставало м’яким.

Проте мені ці досліди не вдавалися; втім, якщо недалеко від джерела встромити руку в воду, то

відчуєш нестерпний жар і повинен виймати її, відчуваючи певний біль.

Нарешті безпосередньо в бані я міг витерпіти тепло лише декілька хвилин...

...Ніхто не може сумніватися, що коли уряд зверне свою увагу на облаштування цих джерел, то ця

турбота стане великим благом для всіх, і послужить для применшення тих бід, котрі пригнічують

людей в цих віддалених місцях.

Нинішня інституція, заснована за губернатора Клички, зовсім не сприяє рятівній силі води і не

забезпечує хворих потрібною корисністю; навпаки, заважає досягненню тієї бажаної корисності,

яку відвідини бань могли б забезпечувати і, таким чином, протидіє головній меті. – В невеликому

приміщенні, котре складається з чотирьох хатин, небагато хворих може розміститися, причому,

що й сама баня погано облаштована.

БУВ ПЕРШИМ, з статті С. Глибицької «Бережіть ключ, або Шлях бібліографії в Харківському

університеті»

Кожний вчений знає: без бібліографії немає науки. Те, що на мові точних формулювань

називається «Діяльністю з обліку інформації про твори друку і писемності», на мові метафори

називають «ключем до знань». Бібліографія відкриває допитливому погляду дослідника і те, що

вже накопичене людством, і те, що народжується сьогодні в світовому інформаційному просторі.

Фольклорист М. К. Азадовський влучно сказав: «Учений лише в якійсь вузькій області знає все, в

інших областях він повинен знати, що де лежить. І тут бібліографія, могутній засіб пізнання і

орієнтування, незамінна».

…Тривалий час фонд університетських книг не був впорядкований. І лише в 1823 р. цим

зайнялася комісія на чолі з ректором Василем Яковичем Джунковським, який перебрав на себе

функції бібліотекаря. Так був